Асоціація між застосуванням пероральних глюкокортикостероїдів та розвитком тяжких побічних ефектів

Актуальність

Клініцисти вже багато років застосовують глюкокортикостероїди у своїй клінічній практиці з метою пригнічення імунної відповіді або зменшення вираженості запальних процесів. Результати попередніх досліджень свідчать, що тривала терапія пероральними глюкокортикостероїдами пов’язана з різними несприятливими побічними ефектами, включно із кровотечами у шлунково-кишковому тракті (ШКТ), виразками, серцево-судинними захворюваннями, приєднанням вторинної інфекції, синдромом Іценка — Кушинга, цукровим діабетом, сепсисом та метаболічним синдромом. Крім того, деякі дані літератури свідчать про розвиток побічних ефектів на фоні терапії короткими курсами глюкокортикостероїдів протягом <14 днів. Небажані ефекти при терапії глюкокортикостероїдами пов’язані з порушенням в системах вродженого та набутого імунітету, змінами метаболізму кальцію, серцево-судинним гомеостазом, затримкою рідини та різними ендокринними порушеннями.

Враховуючи відомі побічні ефекти застосування глюкокортикостероїдів, більшість сучасних міжнародних настанов не рекомендують тривале застосування глюкокортикостероїдів, якщо це медично не обґрунтовано. Однак короткі курси глюкокортикостероїдів показані для терапії у разі запальних захворювань, таких як бронхіальна астма, ревматоїдний артрит та запальні захворювання кишечнику. В нещодавно опублікованому гайдлайні Британського медичного журналу (British Medical Journal — BMJ) 2017 р. щодо менеджменту пацієнтів із гострим тонзилітом (ангіною) зазначено, що застосування глюкокортикостероїдів може зменшити вираженість больового синдрому. Враховуючи це, деякі дослідники вважають, що ця рекомендація в майбутньому може спонукати клініцистів призначати глюкокортикостероїди пацієнтам із респіраторними інфекціями, що не є рекомендованим методом терапії та призведе до більших показників призначень глюкокортикостероїдів. Тож у науковому світі виникає занепокоєння щодо використання коротких курсів глюкокортикостероїдів. Проведено загальнонаціональне популяційне дослідження, з метою вирішення питання ризиків застосування коротких курсів глюкокортикостероїдів та розвитком трьох тяжких побічних ефектів, а саме ШКТ-кровотеч, сепсису та серцевої недостатності.

Дизайн дослідження

У дослідженні використана загальнонаціональна база даних Тайваню. У дослідженні взяли участь дорослі пацієнти віком 20–64 роки, які отримували терапію пероральними глюкокортикостероїдами з січня 2013 р. по грудень 2015 р.

Частоту розвитку серйозних побічних ефектів оцінювали в періоди: 5–30 днів та 31–90 днів після початку терапії глюкокортикостероїдами.

Результати

Загалом до дослідження було включено 15 859 129 дорослих пацієнтів, з яких 2 623 327 отримували терапію глюкокортикостероїдами коротким курсом. Частота побічних ефектів на 1000 людино-років становила 27,1 (96% довірчий інтервал (ДІ) 26,7–17,5) ШКТ-кровотеч, 1,5 (95% ДІ 1,4–1,6) — сепсису та 1,3 (95% ДІ 1,2–1,4) — серцевої недостатності. Частота небажаних ефектів достовірно підвищувалася протягом 5–30 днів після початку терапії глюкокортикостероїдами та знижувалася протягом наступних 31–90 днів (ШКТ-кровотечі відносний ризик (ВР) 1,80 (95% ДІ 1,75–1,84), сепсису ВР 1,99 (95% ДІ 1,70–2,32) та серцевої недостатності ВР 2,37 (95% ДІ 2,13–2,63)).

Висновки

Результати проведеного дослідження зумовлюють декілька висновків. По-перше, короткі курсі глюкокортикостероїдів є частим терапевтичним методом, який використовують клініцисти в Тайвані, частота рецептів на препарати становила 8% з усіх лікарських призначень, що свідчить про неправильне призначення препаратів цієї групи. По-друге, найпоширенішими показаннями до призначення коротких курсів глюкокортикостероїдів є запальні захворювання шкіри та респіраторні захворювання. По-третє, найвищий ризик розвитку ШКТ-кровотеч, сепсису та серцевої недостатності виникає протягом першого місяця після отримання терапії пероральними глюкокортикостероїдами коротким курсом, і цей ризик знижується протягом наступних 31–90 днів.

• Aertgeerts B., Agoritsas T., Siemieniuk R.A.C. et al. (2017)  Corticosteroids for sore throat: a clinical practice guideline. BMJ, 358: j4090. doi:10.1136/bmj.j4090.
• Yao T.-C., Huang Y.-W., Chang S.-M. et al. (2020) Association Between Oral Corticosteroid Bursts and Severe Adverse Events. Ann. Intern. Med., 173: 325–330. doi:10.7326/M20-0432.
• Schacke H., Docke W.D., Asadullah K. (2002) Mechanisms involved in the side effects of glucocorticoids. Pharmacol. Ther., 96: 23–43.

Анна Хиць