Цукровий діабет 2-го типу: порівняння ефективності дієтотерапії та гастрошунтування

Актуальність

У багатьох рандомізованих клінічних дослідженнях встановлено, що баріатрична хірургія ефективніша порівняно з медикаментозною для лікування пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. Більше того, у кількох дослідженнях продемонстровано, що гастрошунтування у пацієнтів із ЦД 2-го типу і ожирінням супроводжується не лише вираженим зменшенням маси тіла, але й підвищує чутливість тканин до інсуліну. Однак вплив гастрошунтування на основні факторів ризику прогресування ЦД 2-го типу, а саме на інсулінорезистентність, порушену функцію β-клітин підшлункової залози та порушену метаболічну відповідь, є обмеженими. Тож, проведено перспективне когортне дослідження, мета якого — порівняння метаболічних ефектів зменшення маси тіла лише дієтотерапією та поєднання дієти з гастрошунтуванням у пацієнтів із ЦД 2-го типу та ожирінням.

Методи

Період дослідження становив з листопада 2014 р. по жовтень 2018 р. Загалом у дослідження було включено 33 особи з ЦД 2-го типу та ожирінням, яких розподілили відповідно від методу терапії: одна група гастрошунтування (n=15; середній вік — 54±9 років), друга група — лише дієтотерапія (n=18; середній вік — 49±12 років).

Кінцевими точками дослідження були вибрані чутливість тканин до інсуліну, функція β-клітин підшлункової залози і 24-годинні профілі глюкози та інсуліну.

Результати

Встановлено, що зменшення маси тіла супроводжувалося пригніченням продукції глюкози на 7,04 мкмоль/кг маси тіла у групі дієти і на 7,02 мкмоль/кг — у групі баріатричного шунтування. В обох групах відзначали підвищення активності β-клітин підшлункової залози (на 1,83 од. у групі дієти і на 1,11 од. — у групі баріатричного шунтування).

Висновки

У проведеному дослідженні оцінювали ефективність гастрошунтування на основі фізіологічних факторів, які регулюють рівень глікемії у осіб з ЦД 2-го типу та ожирінням. Результати дослідження демонструють, що після вираженої втрати маси тіла внаслідок дієтотерапії або гастрошунтування, відбувалося значне поліпшення складу тіла (маса жиру в організмі, об’єм жирової тканини і вміст тригліцеридів у печінці), чутливість до інсуліну та функцію β-клітин підшлункової залози. Результати також демонструють, що ефективність гастрошунтування та дієтотерапії подібна і, очевидно, пов’язана з втратою маси тіла. У зв’язку з цим можна зробити висновок, що метаболічні ефекти схуднення зумовлені не способом зменшення маси тіла, а самим фактом її зменшення.

• Yoshino M., Kayser B., Yoshino Y. et al. (2020) Effects of Diet versus Gastric Bypass on Metabolic Function in Diabetes. N. Engl. J. Med., 383: 721–732. DOI: 10.1056/NEJMoa2003697.

Анна Хиць