«Кадри вирішують все»: питання безперервного професійного розвитку розглянуто на Першому щорічному міжнародному форумі медичного персоналу

4 січня 2021
966
Спеціальності :
Резюме

17–18 грудня 2020 р. в онлайн-форматі відбувся Перший щорічний міжнародний форум медичного персоналу «Кадри вирішують все», в ході якого розглянуто проблеми післядипломної та безперервної освіти в Україні. Захід організований за ініціативи Української федерації професійних медичних об’єднань, за підтримки Міністерства охорони здоров’я України та за сприяння Української асоціації районних та обласних рад. Безпосереднім організатором заходу виступила Маркетингова агенція громадського здоров’я та її керівник Сергій Сошинський. Мета заходу — надати можливість фахівцям висловити свою точку зору на складні питання впровадження та розвитку системи безперервного професійного розвитку (БПР) в Україні. Форум став майданчиком для обговорення наявних проблем розвитку системи БПР, висловлення критичних зауважень та пропозицій щодо її поліпшення. Захід залучив до своєї роботи фахівців, причетних до БПР у нашій країні та країнах зарубіжжя, представників професійних громадських організацій. На форумі обговорювали заходи і методи підвищення якості БПР вітчизняних лікарів з метою підвищення якості надання медичних послуг та збереження здоров’я нації.

Впровадження в Україні повномасштабної реформи медичної галузі набирає обертів. Її подальший розвиток — виховання лікаря нової формації. Адже від його вміння, наполегливості та знань залежить доцільність всіх започаткованих реформ, кінцева мета яких — підвищення здоров’я нації. Одним із важелів, які мають суттєво покращити фахову підготовку медичних фахівців, наблизити її до вимог розвинених країн світу, а отже, надати українським медичним фахівцям можливість долучитися до світової медичної спільноти, має стати запровадження формату БПР. Це дасть можливість професійного вдосконалення лікаря замість формального навчання, завдяки чому фахівці постійно розвиватимуть свої компетенції.

Наголошуючи на важливості заходу та його методологічного спрямування на шляху розбудови у державі освітньої медичної реформи для лікарів, міністр охорони здоровʼя України Максим Степанов підкреслив: «Залучені до обговорення цієї важливої теми фахівці (освітяни, науковці, представники професійних медичних об’єднань та міжнародних організацій) зібралися для обговорення одного з найголовніших завдань нашої спільноти — організації безперервного розвитку медичних кадрів. Міністерство не лише вбачає в цьому державницьку позицію учасників заходу, а також всіляко підтримує бажання небайдужих якнайкращим чином досягти поставленої мети — запровадження якісної та сучасної системи БПР в Україні. Така форма навчання вже давно визнана форма фахового розвитку лікарів для багатьох розвинених країн світу. А для українських лікарів вона стала можливою з 2018 р. Однак її розвиток та вдосконалення потребує наполегливої роботи всіх заінтересованих сторін. Участь у форумі зарубіжних фахівців, можливість отримати поради та безпосередньо залучити у розбудову БПР держави — вагомий крок сьогоднішнього заходу. Саме тому МОЗ України висловив неабияку підтримку форуму, організованого «Українською федерацією професійних медичних об’єднань» на чолі з її президентом В’ячеславом Камінським та за сприяння Директорату медичних кадрів, освіти та науки МОЗ України (в.о. генерального директора — Тетяна Орабіна)». На завершення М. Степанов побажав плідної роботи форуму і запевнив учасників, що жодне зауваження чи пропозиція, напрацьовані учасниками форуму з приводу поліпшення розвитку БПР, не залишаться без уваги МОЗ України.

Принцип БПР фахівців сфери охорони здоров’я є давно поширеною практикою в розвинутих країнах Європи, Америки та Азії. Залежно від країни можуть бути різні форми впровадження, однак БПР в усіх без винятку країнах започатковано для лікарів, які вже набули професійного досвіду, отримали базову медичну освіту та пройшли післядипломне навчання, набувши фах лікаря-спеціаліста. Загальновизнаним є постулат для всіх країн, незважаючи на відмінності існуючих форм БПР, що це докорінно впливає на якість медичних послуг, де ключовим гравцем є лікар.

Наступним важливим пунктом впровадження БПР є забезпечення якості освітніх послуг від постачальників (провайдерів) та дотримання необхідних вимог до запропонованих ними програм навчання на основі єдиної системи їх акредитації. Освітні програми мають чітко відповідати потребам ринку медичних послуг, де головним їх замовником є надавач цих послуг — лікувальний заклад, приватний медичний заклад, лікар як підприємець. При цьому держава має забезпечити «колективну відповідальність» усіх учасників системи підготовки медичних кадрів: лікаря, провайдера освітніх послуг та замовника (кінцевого субʼєкта) медичного продукту для впровадження на ринку медичних послуг. Кінцевою метою має стати збереження здоров’я нації.

Регламентуючими документами цього процесу є Постанова Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 р. № 302 та наказ Міністерства охорони здоров’я України від 22.02.2018 р. № 466, які регламентують впровадження та розвиток БПР в Україні. Однак, навіть із доповненнями та уточненнями, ці документи отримали неоднозначну оцінку медичного співтовариства і викликали певний суспільний резонанс.

Аби створити сучасну і якісну систему БПР лікарів в Україні й при цьому оминути більшість проблем на етапі становлення, необхідно ширше залучати досвід країн, які вже вибудували таку систему, та дослухатися до думки вітчизняних фахівців охорони здоров’я. Так, на думку Сергія Сошинського, керівника «Маркетингової агенції громадського здоров’я», слід об’єднати зусилля всіх гравців на ринку медичних послуг — представників влади, професійної спільноти та провайдерів — для впровадження оновленої системи БПР, спрямованої на якісний результат, який отримає спільнота, лікарня та окремий медичний працівник, завдяки імплементації прозорої системи оцінювання знань та практичних навичок фахівців сфери охорони здоров’я.

Організація системи БПР для лікарів у розвинених країнах має багаторічний досвід розвитку. Перш за все це стосується США, країн Євросоюзу та деяких окремих країн Європи. Цей досвід однозначно має величезне значення для нашої країни, яка лише запроваджує БПР. Перш за все це організація, стандартизація освітніх програм та контроль їх якості, а також проблеми фінансування. Однак просте запозичення закордонних моделей БПР без відповідного коригування може наштовхнутися на певні складнощі втілення в життя відповідної моделі. Сліпе їх впровадження, навіть ефективно функціонуючих, може дати збій при їх імплементації внаслідок відмінностей у роботі системи охорони здоров’я країни-донора, яка хоче запозичити такий досвід.

Владислав Ординський, старший радник із питань якості в охороні здоров’я проєкту USAID «Підтримка реформи охорони здоров’я», присвятив доповідь досить вагомій і значущій темі — вибору провайдера освітньої послуги, визначенню тематики, контролю якості проведення освітнього заходу та підтримки доброчинності її надання. Усі ці заходи здійснює акредитаційна рада при міжнародній агенції з акредитації забезпечення якості вищої освіти. Найбільш відомі — Рада з акредитації безперервної медичної освіти (АССМЕ), США, заснована у 1980 р., та Європейська рада з акредитації безперервної медичної освіти (ЕАССМЕ), заснова­на у 2000 р. Обидві системи попри деякі розбіжності при визначенні базової контрольної точки освітнього продукту — акредитація провайдера (США) і акредитація безпосередньо освітнього заходу (Європа) — сприяють отриманню освітнього продукту відповідної якості. Видані організаціями сертифікати приймаються до розгляду у зазначених країнах. Нижче наведено основні функції, які виконує акредитаційна рада.

Основні функції АССМЕ:

  • акредитація провайдерів;
  • розроблення критеріїв оцінювання освітніх заходів та забезпечення відповідності стандартам;
  • розроблення методів вимірювання ефективності БПР та його акредитації;
  • надання інформації учасникам БПР про заходи.

Основні функції ЕАССМЕ:

  • акредитація заходів;
  • розроблення критеріїв оцінювання освітніх заходів та забезпечення відповідності стандартам;
  • забезпечення акредитації міжнародних БПР в Європі та сприян­ня визнанню кредитів між різними країнами;
  • надання інформації учасникам БПР про заходи.

До особливості акредитації провайдера, як у США: після акредитації він вноситься в реєстр бази даних провайдерів. На сьогодні їх 1800. Час, що витрачається для первинної акредитації провайдера, триває близько року. Кількість освітніх заходів, які вони надають, може перевищувати 100 тисяч, і це може створювати певні проблеми при визначенні лікарем того чи іншого освітнього заходу БПР. Натомість європейська методика, орієнтована на акредитацію освітнього заходу, мобільніша і простіша при виборі лікарем освітнього заходу.

Попри відмінності, які є між системами, — вони забезпечують високий стандарт якості освітніх заходів та їх відповідність прийня­тим вимогам. Вимоги до навчальних заходів БПР, які використовують у країнах Євросоюзу — а для нас, українців, це важливо, оскільки маємо євроінтеграційні прагнення, — наведені нижче (регламентуючі документи для різних форм навчання: інтерактивного (ІНЗ) та електронного (ЕНЗ) навчального заходу). Основною ж метою діяльності акредитаційної ради є узгодження та контроль відповідності освітніх заходів у різних країнах Євросоюзу та уніфікація оцінювання отриманих знань за кредитною системою. Вони також стежать за суворим дотриманням проведення освітніх заходів та методиками їх впровадження.

Основні заходи БПР — створення інтерактивного та електрон­ного навчального продукту.

ІНЗ — зустріч/захід, основна мета якого — представлення навчального матеріалу медичного характеру працівникам для здобуття ними навчальної користі. Такі заходи вимагають обов’язкової присутності учасника на місці проведення чи дистанційної участі під час проведення заходу (за що нараховують кредити, а відповідно, і вартість у балах отриманого сертифікату: 1 год/1 кредит=1 бал сертифіката). Кожна форма присутності вимагає наявності дієвого механізму підтвердження участі у заході (що також є прерогативою акредитаційної ради).

Основна відмінність інтерактивного навчання від електрон­ного полягає у залученні у навчальний процес лікаря в режимі реального часу з необхідністю спілкування з лектором. Такі заходи мають набагато вищу кредитну ціну. Їх акредитація регламентується документами, розробленими акредитаційною радою ЕАССМЕ (рисунок).

Рисунок. Регламентуючі документи акредитації ІНЗ та ЕНЗ

На сьогодні електронне навчання у зв’язку з пандемією коронавірусної інфекції набуло значного поширення. В інтерактивному режимі стало можливим проводити більшість навчальних заходів із залученням до активної участі лікаря при проведені БПР, що суттєво підвищило якість і безпеку навчального процесу. Однак акредитація матеріалів для електронного навчання в інтерактивному режимі є додатковим заходом. При цьому розглядається велика кількість провайдерів із їхніми програмами і, на відміну від американської моделі, — відсутня необхідність реєструватися у базі даних. Акредитаційна рада стежить за дотриманням необхідних вимог провайдерами, які представляють освітні програми. Головні серед них — відсутність комерційного впливу та упередженості.

Вимоги до провайдерів:

  • навчання має проводитися без будь-якого комерційного впливу та упередженості;
  • навчання має проводитися без реклами у будь-якій формі;
  • фінансування має надаватися у формі необмежених освітніх грантів (не має впливати на викладення освітнього заходу у будь-якій формі, окрім як його фінансування);
  • ІНЗ, які повністю проводяться представниками фармацевтичної промисловості або виробниками медичного обладнання, не можуть підлягати акредитації.

Освітні потреби:

  • перед проведенням ІНЗ має проводитись оцінка потреб;
  • мають бути визначені освітні потреби та результати навчання.

Конфлікт інтересів та його вирішення:

  • представники організаційного/наукового комітету та члени викладацького складу мають заявити про конфлікт інтересів;
  • будь-які наявні конфлікти інтересів мають бути вирішені перед проведенням ІНЗ.

ЕАССМЕ розглядає можливість акредитації провайдерів і навчальних заходів інтерактивної та електронної форми навчання за певними критеріями.

Провайдерами можуть бути:

  • окремі медичні працівники;
  • підрозділи університетів або лікарень;
  • наукові медичні товариства;
  • національні медичні асоціації;
  • агенції з комунікації у медичній сфері;
  • професійні організатори конференцій (видавці медичних видань).

Розгляд заяв інших постачальників освітніх програм, якщо вони відповідають встановленим критеріям, проводиться індивідуально за умови, що заява подається за підтримки відповідного медичного працівника, який бере на себе відповідальність при її реєстрації. Така особа має бути зареєстрована у відповідному національному регуляторному органі.

Критерії оцінювання (акредитація) провайдерів та освітньої інтерактивної програми — досить кропітка процедура.

Провайдер має забезпечити:

  • організацію ІНЗ таким чином, щоб задовольнити визначені освітні потреби;
  • визначити цільову аудиторію, найбільш зацікавлену в ІНЗ;
  • визначити і представити результати навчання у рамках ІНЗ;
  • надати назву ІНЗ, місце проведення, дату(-и) та чіткий опис характеру заходу.

ІНЗ має відповідати таким вимогам:

  • бути організованим з орієнтацією на міжнародну аудиторію;
  • включати методи стимулювання навчання;
  • проводити заходи відповідно з урахуванням усіх етичних, медико-правових, регуляторних та юридичних вимог.

Вимоги до провайдера:

  • надавати детальну інформацію щодо тривалості заходу;
  • зазначити механізм, що використовується, щоб пересвідчитися у тому, що учасник був залучений до ІНЗ з метою досягнення навчальних цілей;
  • надати короткий опис організації провайдера;
  • зазначити прізвище та посаду особи, відповідальної за підготовку ІНЗ;
  • зазначити прізвище, посаду та контактні дані старшого медичного працівника, який відповідає за подачу заявки на акредитацію ІНЗ;
  • зазначити прізвище, посаду та контактні дані голови та всіх членів організаційного та наукового комітетів;
  • забезпечити подання усіма членами організаційного та/або наукового комітетів письмових декларацій про потенційні або дійсні конфлікти інтересів;
  • підтвердити, що будь-які дійсні конфлікти інтересів вирішені;
  • забезпечити подання усіма членами викладацького складу письмових декларацій про потенційні або дійсні конфлікти інтересів;
  • надати останню версію програми ІНЗ, доступну на момент подання заявки;
  • повідомити про усі джерела фінансування для проведення ІНЗ, при цьому в осіб, що проходять навчання, має бути вільний доступ до такої інформації.

Організаційний або науковий комітет повинен:

  • у рамках програми ІНЗ представити науково збалансовані погляди на відповідні теми;
  • підтвердити, що на рішення комітету щодо змісту будь-яких компонентів ІНЗ не впливали спонсори;
  • в освітніх матеріалах не має міститися жодної реклами або упереджень у будь-якій формі.

Постачальник освітніх програм повинен:

  • подавати інформацію щодо очікуваної загальної кількості учасників ІНЗ та розмірів реєстраційних внесків для цих учасників;
  • передбачити надійні та ефективні засоби, за допомогою яких особи, що проходять навчання, можуть надати зворотний звʼязок щодо ІНЗ, зокрема щодо виконання поставлених цілей навчання; постачальник зобовʼязується подати ЕАССМЕ звіт щодо отриманого зворотного звʼязку та свого реагування на такий зворотний звʼязок.
  • підтвердити відповідність усім застосованим національним правилам, нормативним актам і галузевим стандартам щодо виставкової площі, на якій компаніям дозволено представляти свою продукцію.

На завершення В. Ординський наголосив, що мета його презентації — не лише ознайомити вітчизняну медичну спільноту із вимогами і стандартами, за якими проводять освітні заходи БПР розвинені країни Євросоюзу, а ще й показати українському медичному соціуму, яким чином можна досягти такого рівня якості вітчизняної БПР. Це дасть можливість зменшити кількість імовірних помилок на початковому етапі започаткування БПР.

Яким чином функціонує Європейська модель БПР як цілісний механізм, як функціонує вона у європейському просторі, що є обʼєднавчим принципом для більше ніж 46 країн континенту, розповів у своїй доповіді президент Європейської спілки лікарів-спеціалістів (Union Européenne des Médecins Spécialistes — UEMS) професор Василіос Папалуа (Vassilios Papalois). Професійна спілка, яку він очолює, має багату історію. Організація заснована 62 роки тому і на сьогодні налічує >1,6 млн членів — лікарів країн Євросоюзу, затверджено 60 медичних спеціальностей, за якими проводяться фахові навчання. Головною метою створення спілки було обʼєднати лікарів — спеціалістів країн Європи, запровадити єдині високі стандарти освітнього та професійного медичного розвитку й підготовки, проводити поточний контроль якості надання медичних послуг, узгодити єдині правила роботи медичних професійних організацій країн Європи та обігу і конвертації фахових документів за єдиними принципами. Однак найголовніше — це фахова медична підготовка та підтримання її рівня лікарем впродовж його медичної практики за єдиними стандартами.

Засадничі основи сьогоднішніх підходів з підготовки медичних спеціалістів затверджені на грудневому форумі UEMS в Люксембурзі 2015 р., де серед іншого наголошено, що, крім відомих форм підготовки, які має пройти сучасний лікар, набуваючи фах, основний акцент — на засвоєння практичних навичок та вмінь, які мають підтримуватися впродовж усього періоду професійної діяльності лікаря. Така професійна підготовка має бути доступною, зрозумілою та прагматичною, позбавленою комерційного змісту, підтримувати високу якість практичних навичок та вмінь. І головне — післядипломна освіта, БПР має бути однаковою для всіх лікарів країн Європейського континенту і проводитися на національному рівні та в межах Євросоюзу за єдиними принципами й вимогами. На думку доповідача, це дозволить зміцнити та покращити фаховість лікарів обʼєднаної Європи, створить умови для надання медичних послуг за єдиними стандартами мешканцям континенту, а лікарям — дасть можливість практикувати за однаковими принципами незалежно від країни. Має бути збережений принцип однаковості та доступності медичних послуг в усіх країнах Євросоюзу. Особливо такий принцип показав свою ефективність у період боротьби з COVID-19, як підкреслив В. Папалуа. Таким чином, узгоджені дії всіх без винятку медичних організацій мають приділяти виключну увагу підготовці медичних фахівців на всіх рівнях: післядипломної та фахової безперервної освіти. Планувати підготовку лікарів за певними новими професійними напрямками, сприяти відповідності та узгодженості цієї підготовки між різними країнами, повноцінній професійній діяльності лікарів (лікар має право на повноцінний відпочинок, аби відповідально надавати свої послуги суспільству) — також місія UEMS.

Сьогодні змістився фокус бачення медичної проблеми: якщо донедавна у полі зору був лікар, то тепер це — конкретний пацієнт, навколо якого має обертатися вся медична діяльність, зокрема лікарська, яка від цього аж ніяк не стала другорядною! Вона лише потребує певної узгодженості післядипломної підготовки на всіх етапах, подальшого вироблення та затвердження принципів підготовки й узгодження програми підготовки з усіма медичними асоціаціями країн — членів Євросоюзу. Тому UEMS аналізує нагальні потреби при формуванні освітніх програм післядипломної підготовки лікарів. Спілка також проводить перевірку медичних знань лікарів, контролюючи іспити, проводить контроль екзаменаційних запитань, залучивши до цього провідних академічних фахівців. Результати таких перевірок у вигляді звітів мають публічне висвітлення на електронних ресурсах UEMS у вільному доступі.

Поточні програми підготовки лікарів при внесенні змін та доповнень мають колективне обговорення та затвердження на спільному засіданні UEMS і розповсюджуються серед національних медичних обʼєднань. UEMS бере активну участь у допомозі лікарям при підготовці до здачі екзаменів (розглядаються принципи успішного проходження іспитів), а також активно залучається до акредитації освітніх програм певних спеціалізацій (рада з акредитації медичної освіти). Є 18 напрямків, які стосуються освіти та управління, клінічної роботи й мережі закладів формування клінічних навичок.

UEMS — ЕАССМЕ — це специфічний формат співпраці для формування БПР на глобальному рівні. Завдяки такій співпраці стало можливим сприяти акредитації фахових заходів та провайдерів за єдиними принципами, створити єдину систему оцінювання знань — 1 кредит=1 год навчання на заході, а також узгодити зарахування оціночних кредитів із багатьма країнами світу. На часі країни Латинської Америки.

Таким чином, стає можливою вільна конвертація знань та право на професійну діяльність незалежно від країни, де отримана медична освіта та кваліфікація. Цього року Україна стала асоційованим членом UEMS, а значить, у недалекому майбутньому лікарі можуть отримати відповідну користь такого членства, як зазначив В. Папалуа.

Своє бачення формування та розвитку БПР в Україні також висловили Тетяна Вежновець, доктор медичних наук, професор кафедри менеджменту охорони здоров’я Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, Олександр Толстанов, доктор медичних наук, проректор з науково-педагогічної роботи Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Алла Кізім, керівник експертної групи з розвитку медсестринства, директорат медичних кадрів, освіти і науки Міністерства охорони здоров’я України, Валерія Марічереда, доктор медичних наук, професор, проректор з науково-педагогічної роботи, професор кафедри акушерства та гінекології № 1 Одеського національного медичного університету, та інші фахівці). Доповіді в основному стосувалися формування якісного контенту для БПР.

Детальніше ознайомитися із програмою заходу, який виявився досить вдало побудований за змістом та формою викладення, можна за посиланням.

Олександр Осадчий