Цукровий діабет 2-го типу: застосування інгібіторів протонної помпи

10 листопада 2020 о 14:45
869

Актуальність

Відомо, що цукровий діабет (ЦД) 2-го типу асоціюється з підвищеною частотою виникнення виразкових процесів шлунково-кишкового тракту. Згідно з чинними клінічними настановами, до препаратів першої лінії при лікуванні за наявністю дефектів слизової оболонки належать інгібітори протонної помпи (ІПП). Механізм препаратів групи ІПП полягає у зниженні кислотності шлункового соку внаслідок блокування Н++ АТФазного насоса парієтальних  клітин шлунка. Однак внаслідок цього на тлі гіпохлоргідрії, що виникає, порушується резорбція іонів Са2+ у кишечнику, що спричиняє порушення мінерального балансу та виникнення остеопорозу (Graziani G. et al., 2002). Зазвичай тривалий безсимптомний перебіг остеопорозу значно підвищує частоту кісткових переломів. Ключову роль у виникненні остеопорозу при ЦД 2-го типу надають діабетичній нефропатії, яка послідовно спричиняє дефіцит вітаміну D3, підвищення рівня парат-гормону та внаслідок цього — зниження щільності кісткової тканини. Наразі розвиток методів молекулярної діагностики додав до традиційних уявлень порушення сигнальних шляхів нейротрансмітерів, необхідних для нормального росту кісткової тканини, та підвищення експресії прозапальних цитокінів, зокрема інтерлейкіну-6, які опосередковано впливають на остеогенез. Додатково виявлена здатність β-клітин підшлункової залози виробляти остеопоротичні фактори, які підсилюють анаболічний ефект інсуліну. Попередні результати дослідження свідчили про підвищення частоти переломів кісток у пацієнтів із коморбідністю від тривалого застосування ІПП. Однак ризик підвищення частоти переломів від застосування ІПП у пацієнтів після проведення стратифікації щодо коморбідності залишився нез’ясованим. Група дослідників на чолі з Я. Чуном (Chou Y. et al., 2020), Клініка Університету м. Гаосюн, Тайвань, провели дослідження впливу застосування ІПП щодо частоти переломів стегнової кістки у пацієнтів із ЦД 2-го типу. Результати опубліковані в журналі «Природа», у розділі  «Наукові доповіді» (Nature, Scientific Reports).

Результати дослідження

Після стратифікації до когортного рестроспективного рандомізованого дослідження було залучено 221 795 пацієнтів, середній вік яких становив 59 років, із ЦД та наявністю перелому стегна, який стався впродовж 5 років спостереження. Усі пацієнти інтервенційної групи тривалий час застосовували мінімальну добову дозу ІПП (44 431 пацієнт). Результати порівнювали з контрольною групою (177 364). За кінцеву первинну точку вибрано сумарний ризик виникнення перелому стегна в інтервенційній та контрольній групах до 2013 р. включно. Кількість коморбідних станів визначали за індексом Чарльсона. Кумулятивна добова доза ІПП складалася з будь-яких доз ІПП, що застосовував пацієнт упродовж 60 міс. Отримані після проведення математичного аналізу результати наведені нижче.

  1. Застосування ІПП у пацієнтів із ЦД 2-го типу достовірно асоційоване з підвищеним ризиком переломів стегна (р˂0,001).
  2. Не встановлено зв’язку між ризиком виникнення переломів у пацієнтів із ЦД 2-го типу та кумулятивної добової дози (р˂0,05).
  3. Зважаючи на те що в інтервенційній групі перебували переважно чоловіки, частота переломів стегна виявилася найвищою у жінок (57,2% у жінок проти 42,8% у чоловіків, р˂0,001) та у віковій категорії ˃80 років (34,4%).
  4. Індекс Чарльсона комплексної оцінки коморбідних станів ≥3 значно підвищував ризик перелому (р˂0,001).
  5. Значним фактором ризику виникнення перелому стегна у пацієнтів із ЦД 2-го типу виявилися інсульт і діабетична нефропатія.
  6. Внаслідок заявлених дослідниками обмежень залишається нез’ясованим вплив додаткових факторів ризику, а саме: прихильності до здорового способу життя, наявності та обсягу можливих хірургічних втручань, лабораторних біохімічних даних пацієнтів.
  • Chou Y., Jiang H., Chen C. et al. (2020) Proton pump inhibitor use and risk of hip fracture in patients with type 2 diabetes. Scientific Reports, 10: 14081 (https://doi.org/10.1038/s41598-020-70712-9).
  • Graziani G., Badalamenti S., Como G. et al.  (2002) Calcium and phosphate plasma levels in dialysis patients after dietary Ca-P overload. Role of gastric acid secretion. Nephron, 91: 474–479 (https://doi.org/10.1159/000064290).
  • Roy B. (2013) Biomolecular basis of the role of diabetes mellitus in osteoporosis and bone fractures. World J. Diabetes, 4: 101–113 (https://doi.org/10.4239/wjd.v4.i4.101).
  • https://www.nature.com/articles/s41598-020-70712-9

Юлія Жарікова