Вік та ризик інфікування туберкульозом

Актуальність

Лікарсько-стійкий туберкульоз (ЛС- ТБ) становить серйозну проблему для систем охорони здоров’я всіх країн. У рамках Програми Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо боротьби з туберкульозом до 2035 р. заплановано зниження захворюваності на туберкульоз на 95% та смертності — на 90% (WHO, 2019). Досвід Південної Кореї свідчить про зниження частоти інфікування туберкульозом у 1980-х роках на тлі ефективного лікування та безпрецедентного покращення економічних умов життя. Однак дані загальнонаціонального епіднагляду за 1994–2004 рр. свідчать про зростання частоти ЛС-ТБ. У результаті пошуку причин цього виявлене значне зростання частоти виникнення ЛС-ТБ. Тривалий час існує стала думка, що підвищення частоти ЛС-ТБ та як наслідок — підвищення захворюваності та смертності — пов’язане з відмовою від специфічної протитуберкульозної терапії. Однак, згідно з результатами нещодавніх досліджень, імовірність поширення ЛС-ТБ серед здорової частини популяції становить ˃80% випадків первинного інфікування (Kendall E.A. et al., 2015). Проведені дослідження встановили зв’язок між частотою виникнення ЛС-ТБ та генетично зумовленою резистентністю до протитуберкульозних препаратів першої та другої лінії (Zignol M. et al., 2018). Одним зі шляхів вирішення проблеми гнучкості вибору препаратів для лікування пацієнтів із ЛС-ТБ група лікарів на чолі з Йонг Гу Лі (Eung Gu Lee) вбачають дослідження асоціації між частотою ЛС- ТБ, віком, дозою та первинною клінічною відповіддю на застосування специфічних протитуберкульозних препаратів. Результати мультицентрового рандомізованого дослідження, проведеного в Південній Кореї, опубліковані в серпневому номері журналу «Infectious Disease» (Інфекційні хвороби).

Результати

Згідно з національними клінічними настановами, препаратами першої лінії лікування пацієнтів із туберкульозом є рифампіцин, ізоніазид, стрептоміцин, етамбутол та піразинамід. З метою порівняння чутливості до стандартизованої антитуберкульозної терапії 4 417 пацієнтів, залучених до дослідження, розподілили на три вікових підгрупи:

• молодша (15–34 роки);
• середня (35–59 років);
• старша (˃ 60 років).

За критерієм резистентності до препаратів виокремлені такі підгрупи пацієнтів:

• загальна резистентність до протитуберкульозних препаратів (MDR-TB);
• резистеність до рифампіцину (Rr-TB);
• резистентність до ізоніазиду (Ir-TB);
• рефрактерність до високих доз препаратів (Hr-TB).

У молодшій групі порівняно з іншими групами Ir-TB виявилася найвищою (7,2%). Рефрактерність до лікування ізоніазидом була приблизно однаковою у всіх вікових групах. Однак частота Rr-TB  була найвищою у середній віковій групі та значно знижувалася з віком: 8,6 та 3,3% відповідно (р=0,000).

Серед препаратів другої лінії найвища резистентність виявлена до фторхінолонів та будь-яких інших ін’єкційних препаратів другої лінії у всіх вікових категорій (р<0,05). А в середній та молодшій віковій групі виявлена вища частота резистентності до антибактеріальних препаратів широкого спектру дії (канаміцин, амікацин та ін.).

Відсутність лабораторно-клінічної відповіді на застосування антибактеріальних препаратів із протитуберкульозною дією у високих дозах часто спостерігалася серед пацієнтів старшого віку порівняно з іншими групами: 7,8 та 5,4% відповідно (р< 0,05). Додатково було з’ясовано підвищення частоти Hr-TB у пацієнтів із неповною клінічною ремісією порівняно із первинно виявленими випадками: 6,9 та 8,5% відповідно (р<0,05).  Загалом дослідники дійшли висновку, що найвищий ризик виникнення MDR-TB існує у пацієнтів  молодшої та середньої вікової групи, у яких не вдалося отримати стійкої клінічно-лабораторної ремісії при застосуванні антибактеріальних препаратів специфічної дії першої та другої лінії.

• Lee E.G., Min J., Kang J.Y. et al. (2020)  Age-stratified anti-tuberculosis drug resistance profiles in South Korea: a multicenter retrospective study. BMC Infect. Dis., 20: 446 (https://doi.org/10.1186/s12879-020-05157-6).
• Kendall E.A., Fofana M.O., Dowdy D.W. (2015) Burden of transmitted multidrug resistance in epidemics of tuberculosis: a transmission modelling analysis. Lancet Respir. Med., 3: 963–972.
• WHO (2019) Consolidated guidelines on drug-resistant tuberculosis treatment. World Health Organization, Geneva.
• Zignol M., Cabibbe A.M., Dean A.S. et al. (2018) Genetic sequencing for surveillance of drug resistance in tuberculosis in highly endemic countries: a multi-country population-based surveillance study. Lancet Infect Dis.
  (https://bmcinfectdis.biomedcentral.com/articles/10.1186/s12879-020-05157-6).

Юлія Жарікова