Трансплантація нирки і тубінфікованість

Актуальність

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у 2017 р. безсимптомний перебіг туберкульозу без додаткового визначення виявлено у 16 млн осіб. Статистичні дані щодо поширення тубінфікованості серед українців обмежені, однак є припущення, що рівень інфікування мікобактерією туберкульозу може становити до 90% населення. Клініко-епідеміологічне значення безсимптомного перебігу туберкульозу полягає у загостренні хвороби, яке у 5–10% випадків перетворюється на активну форму туберкульозу та спричиняє поширення інфекції в популяції. Іншою проблемою вбачається підвищення смертності населення. Наріжним каменем програми ВООЗ щодо подолання наслідків туберкульозу (2015 р.) є виявлення груп підвищеного ризику латентної туберкульозної інфекції з метою зниження частоти активних форм інфекції шляхом проведення фармакологічної профілактики групам підвищеного ризику. До однієї з таких груп входять пацієнти, залучені до процедури трансплантації. Згідно з наявними статистичними даними частота захворюваності на туберкульоз серед осіб, яким виконано трансплантацію нирки, у 7–27 разів перевищує загальну частоту захворюваності на туберкульоз серед популяції. Негативні наслідки підвищеного ризику розвитку туберкульозної інфекції у пацієнтів із трансплантованою ниркою полягають у зростанні частоти смертельного кінця, зокрема внаслідок втрати алотрансплантата. Клінічна значущість проблеми спричинила дослідження китайських лікарів-науковців на чолі з Чінг-Чангом Ша (Ching-Chung Shu), Клініка Тайванського університету, м. Тайпей, результати якого опубліковані в серпневому номері (2020 р.) журналу «Clinical Infectious Diseases» (Клініка інфекційних захворювань).

Результати

Загалом до дослідження було залучено 425 пацієнтів, з яких 120 осіб були у групі реципієнтів, а 305 осіб — у групі потенційних донорів. Основні відмінності характеристик пацієнтів двох груп полягали в підвищеній частоті цукрового діабету та застійної серцевої недостатності у групі донорів, а також вірусного гепатиту С і ревматоїдного артриту — у групі реципієнтів. За іншими ознаками, такими як шкідливі звички, наявність шрамів після щеплення, респіраторних симптомів та специфічних змін на рентгенограмі, групи були гомогенними. Первинний позитивний результат квантиферонового тесту (QFT) виявлений у 10,5% пацієнтів групи донорів та у 20% пацієнтів групи реципієнтів ( р=0,009). Гіперергічна реакція на тест спостерігалася у тубінфікованих пацієнтів групи реципієнтів (р=0,046). Дослідники провели аналіз, який встановив асоціацію між позитивним результатом QFT і такими ознаками:

• похилий вік (р=0,05);
• наявність донорспецифічних антитіл (р=0,028);
• відсутність шраму після щеплення вакциною БЦЖ (р=0,005).

Спостереження учасників дослідження протягом наступних двох років виявило підвищення частоти позитивних результатів QFT серед первинно негативних пацієнтів групи реципієнтів порівняно з групою донорів: 20 та 5,5% відповідно (р=0,034). Під час спостереження активна форма легеневого туберкульозу виявлена у двох пацієнтів групи реципієнтів, один з яких мав позитивний результат первинного QFT та відмовився від фармакологічної протитуберкульозної профілактики. В іншого пацієнта із негативним результатом первинного QFT-тесту виявлено хронічний перебіг вірусного гепатиту С. У групі донорів випадки туберкульозу не виявлені.

Висновки

Таким чином, необхідне подальше вивчення ролі мінорної субпопуляції лімфоцитів у клітинній імунологічній відповіді на виконання алотрансплантації паренхіматозних органів.

• Shu Ch., Tsai M., Lin Sh. et al. (2020) Latent Tuberculosis Infection Increases in Kidney Transplantation Recipients Compared With Transplantation Candidates: A Neglected Perspective in Tuberculosis Control. Clin. Infect. Dis., 71(Iss. 4): 914–923 (https://doi.org/10.1093/cid/ciz851).
• https://academic.oup.com/cid/article/71/4/914/5867272

Юлія Жарікова