yandex-feed | umj.com.ua https://www.umj.com.ua украинский медицинский журнал "Украинский Медицинский Часопис" http://www.umj.com.ua/images/logo_76x25.gif Украинский Медицинский Журнал http://www.umj.com.ua/ Острая боль: испытано новое средство https://www.umj.com.ua/article/126414/ostraya-bol-ispytano-novoe-sredstvo https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2018/06/892839523523-50x50.jpg " srcset= 50 50 Неопиоидного антиноцицептивного действия Врачу-практику Tue, 19 Jun 2018 17:57:14 +0300 Болевой синдром как проблема Болевой синдром является более распространенной проблемой, чем сахарный диабет, рак и сердечно-сосудистые заболевания. Болевой синдром отмечается в послеоперационный период, сопутствует длительно текущим заболеваниям и становится самой частой причиной утраты трудоспособности. Несмотря на наличие целого арсенала обезболивающих средств (опиоидных анальгетиков, ингибиторов циклооксигеназы-2, нестероидных противовоспалительных средств и в некоторой степени — трициклических антидепрессантов), лечение пациентов с хронической болью всегда было и остается проблемной областью исследований. В последнее время поиск альтернативного лечения объясняется наличием побочных неврологических, желудочно-кишечных и сердечно-сосудистых эффектов, присущих в той или иной степени вышеперечисленным обезболивающим средствам. Использование инкарвиллатеина В одном из недавних исследований, результаты которого опубликованы в апреле 2018 г. в журнале «Journal of Pain Research», приводятся данные, свидетельствующие о наличии сильного неопиоидного ноцицептивного действия у одного из димеров коричной кислоты (cinnamic acid). Работа выполнена сотрудниками Университета Небраска-Керни (University of Nebraska-Kearney) и Университета Цинциннати (University of Cincinnati), США. К исследованию обезболивающих свойств этого средства ученых подтолкнуло структурное сходство с инкарвиллатеином (incarvillateine) — веществом в составе растения инкарвиллеи китайской (Incarvillea sinensis), традиционно применяющейся при лечении ревматизма и в целях уменьшения выраженности боли. Терапевтический эффект инкарвиллатеина обусловлен антиноцицептивным действием на аденозиновые рецепторы. Аденозин-опосредованная анальгезия Антиноцицептивная аденозин-опосредованная анальгезия характеризуется минимальными эффектами со стороны центральной нервной системы. Концентрация аденозина повышается в местах повреждения тканей из-за распада аденозинтрифосфата. Аденозиновые рецепторы (A1AR, A2aAR, A2bAR, A3AR) широко представлены в областях спинного и головного мозга, участвующих в формировании болевых ощущений. Из них A1AR признан лучшей молекулярной мишенью в перспективе поиска новых обезболивающих средств. Инкарвиллатеин действует прежде всего на рецепторы аденозина A1AR, A2AR, модулируя хроническую воспалительную и нейропатическую боль [1]. Причина, по которой инкарвиллатеин ранее не рассматривался в качестве антиноцицептивного средства, обусловлена сложностью синтеза этого вещества. Цель проведенного исследования — скрининг димеров коричной кислоты с различными структурными заменами для идентификации аналогов с наиболее антиноцицептивными свойствами [2] и выраженным эффектом на аденозиновые рецепторы. Авторами предложен инновационный одностадийный метод синтеза димеров коричной кислоты (аналогов инкарвиллатеина) и проведен анализ их фармакологических свойств. Результаты исследования В результате проведенного исследования авторы сделали заявление об идентификации аналога инкарвиллатеина, обладающего выраженными антиноцицептивными свойствами при острой боли, вызванной у подопытных животных формалином. Исследователи связывают эти свойства с воздействием на аденозиновые рецепторы. Неопиоидный механизм анальгезии данного вещества является выгодной перспективой применения в качестве нового класса сильных антиноцицептивных средств и готов к перенесению в доклинические исследования. Priebe A., Hunke M., Tonello R. et al. (2018) Ferulic acid dimer as a non-opioid therapeutic for acute pain. J. Pain Res., 11: 1075–1085. Александр Гузий [1] https://www.umj.com.ua/article/126132 [2] https://www.umj.com.ua/article/114414 Вышла новая версия Международной классификации болезней https://www.umj.com.ua/article/126407/vyshla-novaya-versiya-mezhdunarodnoj-klassifikatsii-boleznej https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2018/06/87827358723851-50x50.jpg " srcset= 50 50 МКБ-11 будет представлена для принятия государствами-членами ВОЗ на сессии Всемирной ассамблеи здравоохранения в мае 2019 г. и вступит в силу 1 января 2022 г. Врачу-практику Tue, 19 Jun 2018 17:50:26 +0300 18 июня 2018 г. на сайте Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ) опубликована для ознакомления новая версия Международной классификации болезней (МКБ). О классификации МКБ — это фундаментальный ресурс и мировой стандарт диагностической информации, разработанный ВОЗ. МКБ принадлежит ведущая роль в ведении статистики заболеваний в мировом масштабе. Благодаря этой классификации специалисты здравоохранения используют общий язык для обмена профессиональной информацией. Новая версия МКБ Подготовка новой, 11-й версии МКБ длилась более 10 лет, в течение которых разработчики привнесли в нее целый ряд важных улучшений с учетом свыше 10 тыс. предложений от пользователей. Как сообщает ВОЗ, новая классификация будет представлена для принятия государствами — членами ВОЗ в мае 2019 г. и вступит в силу 1 января 2022 г. Однако предварительный вариант уже предоставлен специалистам здравоохранения разных стран с целью ознакомления, планирования по его использованию и для подготовки переводов. Впервые МКБ выходит полностью в электронном виде. Кардинальным отличием новой версии является использование OWL (Web Ontology Language) в качестве языка представления информации и технологий Semantic Web, необходимых для создания контентной модели (Content Model), используемой в МКБ-11. В прошлом МКБ не давала определений отдельным единицам классификации, а, скорее, содержала указания о правилах кодирования и некоторых исключениях в приложениях. МКБ-11, напротив, снабжена систематическим справочным аппаратом. Справочное руководство по МКБ-11 Безусловно, характер нововведений для пользователей МКБ требует подробного объяснения. С этой целью разработчиками недавно было предоставлено детальное справочное руководство, позволяющее понять цели и параметры контентной модели. Также руководство информирует пользователей о технических характеристиках каждого параметра платформы iCAT (Collaborative Authoring Tool), с помощью которой производится заполнение контентной модели. Информация по каждому параметру представлена в двух разделах: «пояснения» и «технические характеристики». В МКБ существует несколько категорий классификации, которые определяются явными и неявными параметрами, такими как коды, названия, определения и др. Используемая в МКБ-11 контентная модель позволяет привести классификационные данные в стройную систему. Платформа iCAT, помимо поддержки совместного использования, также способствует интеграции МКБ-11 с прочей биомедицинской терминологией, что расширяет возможности применения основных свойств инструмента, а также хранения метаданных. С помощью iCAT с 2009 г. в новую версию МКБ внесено более 105 тыс. изменений, создано более 40 тыс. перекрестных ссылок и 19 тыс. примечаний. Пресс-служба «Украинского медицинского журнала» по материалам icd.who.int МОЗ підозрює співробітників ОХМАТДИТу в отриманні неправомірної вигоди https://www.umj.com.ua/article/126402/moz-pidozryuye-spivrobitnikiv-ohmatditu-v-otrimanni-nepravomirnoyi-vigodi https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2018/06/78237584235235-50x50.jpg " srcset= 50 50 Звернулося із проханням розібратися до Національної поліції, НАБУ та ГПУ Новости Tue, 19 Jun 2018 17:46:25 +0300 Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) України звертається з ініціативою провести належну перевірку можливих протиправних дій співробітників Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» МОЗ України (далі — НДСЛ «ОХМАТДИТ»). Про це повідомляється на офіційному сайті Міністерства. Підставою для такого звернення стали результати внутрішньої перевірки лікарні і факти, оприлюднені у засобах масової інформації. Зокрема, МОЗ України закликає правоохоронні органи перевірити отримання неправомірної вигоди службовою особою ОХМАТДИТу, зловживання службовим становищем та інші правопорушення. Лист до правоохоронних органів У листі до Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України та Генеральної прокуратури України, який опубліковано на офіційному сайті Міністерства, йдеться, що за попереднім аналізом заявок на закупівлі за рахунок коштів державного бюджету на 2018 р., поданих НДСЛ «ОХМАТДИТ», і стану використання лікарських засобів у вказаній лікарні за програмою «Дитяча онкологія» встановлено факти завищення потреби у найбільш вартісних ліках на 7812 одиниць (що еквівалентно 63,8 млн грн. при розрахунку за орієнтовними цінами) відносно середньорічного споживання та наявності 8129 одиниць прострочених лікарських засобів на загальну суму понад 10 млн грн. Враховуючи викладене, на підставі статей 60, 214 Кримінального процесуального кодексу України МОЗ України просить надати правову оцінку наведеним фактам: за наявності підстав внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань; перевірити під час розслідування зазначені обставини; повідомити про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та реєстраційний номер кримінального провадження; подати інформацію про закінчення досудового розслідування та прийняте за його результатами рішення. Реорганізація лікарні «ОХМАТДИТ» Нагадаємо, проведення реорганізації є необхідним кроком для налагодження якісного, доступного і прозорого надання медичних послуг в НДСЛ «ОХМАТДИТ [1]». Це також унеможливить повторення попередніх епізодів розкрадання медикаментів персоналом лікарні та надлишкового замовлення дороговартісних ліків. Прес-служба «Українського медичного часопису» за матеріалами moz.gov.ua [1] https://www.umj.com.ua/article/125580/ Зниження дитячої інвалідності: МОЗ України розробило відповідний документ https://www.umj.com.ua/article/126390/znizhennya-dityachoyi-invalidnosti-moz-ukrayini-rozrobilo-vidpovidnij-dokument https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2018/06/2508_01-50x50.jpg " srcset= 50 50 Проект Концепції створення та розвитку системи послуг раннього втручання в Україні винесено на громадське обговорення Новости Tue, 19 Jun 2018 15:53:16 +0300 За роки незалежності України чисельність дитячого населення зменшилася на 57,6%, при цьому чисельність дітей з інвалідністю зросла у більше як два рази, тобто питома вага дітей з інвалідністю збільшилася з 0,5 до 1,98%, як повідомляють у Міністерстві охорони здоров’я (МОЗ) України. Разом з тим у Міністерстві наголошують, що в Україні відсутні офіційні статистичні дані щодо чисельності дітей раннього віку з порушеннями розвитку та ризиком появи цих порушень. Досвід іноземних країн і сучасні міжнародні дослідження свідчать, що в перші роки життя приблизно 13–18% дітей мають затримки розвитку та ризик їх виникнення, тобто в Україні понад 289 тис. дітей віком 0–4 роки можуть потребувати комплексної допомоги, яка має надаватися згідно із сучасним науково обґрунтованим підходом [1]. Відповідно до офіційної медичної статистики станом на кінець 2017 р. на обліку перебувало 159 044 дитини з інвалідністю (208,8 на 10 тис. дитячого населення), переважними причинами яких є вроджені аномалії, розлади психіки та поведінки, захворювання центральної нервової системи тощо. Застарілий підхід до допомоги дітям На сьогодні в країні використовується переважно медичний підхід до допомоги дітям, які потребують отримання послуг раннього втручання. Використання виключно медичного підходу перешкоджає подальшому міждисциплінарному супроводу, поліпшенню якості життя дітей, у яких виявлено порушення розвитку. Пізнє виявлення порушень розвитку найчастіше призводить до необоротних змін стану здоров’я і як наслідок — інвалідизації дитини. Відсутність цілісної системи виховання батьків спричиняє відсутність необхідних знань і навичків у батьків щодо виховання та догляду за дитиною з вадами розвитку або ризиком їх виникнення. З огляду на викладене, нагальною потребою є впровадження з використанням міжнародного досвіду послуг для дітей раннього віку, які спрямовані передусім на раннє виявлення порушень розвитку чи ризику їх появи та надання міждисциплінарної допомоги для запобігання інвалідизації чи її поглиблення. Вирішення проблеми МОЗ України повідомляє про оприлюднення проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції створення та розвитку системи послуг раннього втручання в Україні» [2]. Підготовка проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції створення та розвитку системи послуг раннього втручання в Україні» передбачена підпунктом 3 пункту 2 Указу Президента України від 13 грудня 2016 р. № 553 «Про заходи, спрямовані на забезпечення додержання прав осіб з інвалідністю», Указом Президента України від 25 серпня 2015 р. № 501 «Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини», пунктом 73 розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 р. № 1393-р «Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року». Створення та розбудова послуги раннього втручання забезпечить надання сім’ї, в якій виховується дитина з порушеннями розвитку, комплексної сімейно-орієнтованої допомоги, спрямованої на здоровий розвиток дитини та її успішну соціалізацію в громадянському суспільстві. Куди надавати пропозиції Зауваження та пропозиції приймаються Медичним департаментом МОЗ України протягом місяця з дня оприлюднення у письмовому (вул. Грушевського, 7, м. Київ, 01601) або електронному вигляді на e-mail: o.dudin@ukr.net. Контактна особа: Волосовець Ірина Петрівна. Прес-служба «Українського медичного часопису» за матеріалами moz.gov.ua [1] https://www.umj.com.ua/article/91728 [2] http://moz.gov.ua/uploads/1/5487-pro_20180607_1_dod.pdf Де в Україні кошти вже ходять за пацієнтом? https://www.umj.com.ua/article/126387/de-v-ukrayini-koshti-vzhe-hodyat-za-patsiyentom https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2018/06/872874283523-50x50.jpg " srcset= 50 50 За словами Володимира Гройсмана, таке відбувається в Інституті нейрохірургії імені акад. А.П. Ромоданова НАМН України Новости Tue, 19 Jun 2018 15:42:07 +0300 Уряд України в рамках започаткованої реформи системи охорони здоров’я змінює принцип фінансування лікарень і переходить до системи оплати саме процесу лікування, а не стін чи ліжко-місць. Про це сказав Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. Напередодні Дня медика [1] Глава Уряду відвідав Державну установу «Інститут нейрохірургії імені акад. А.П. Ромоданова НАМН України» (далі — Інститут нейрохірургії). Кошти ходять за пацієнтом «Ми змінили фінансування в цьому закладі, і зараз тут кошти ходять за пацієнтом. Тут є пацієнти, які потрапили сюди з надскладними діагнозами, їм надається висококваліфікована допомога, і за неї повністю сплачує держава. Так має бути у кожній лікарні: якісні умови, професійні українські лікарі та, безумовно, фінансування на 100%. Ми до цього прагнемо», — сказав В. Гройс­ман. Відкрито новий корпус Він нагадав, що Інститут нейрохірургії реалізував проект оновлення потужностей. Завдяки прямій фінансовій підтримці Уряду тут відкрито новий корпус — з новими операційними, реанімаційним відділенням, відремонтованими палатами. Медична реформа по всій країні «Якщо подивитися на ці умови, то це та картинка, яка має бути у кожній лікарні. Ми будуємо і ремонтуємо перинатальні центри та продовжуємо будівництво центрів кардіохірургії [2] — їх вже близько 26. Це означає, що люди, які мають захворювання серцево-судинної системи, будуть отримувати високотехнологічну сучасну допомогу. Плюс програма безкоштовних ліків, яка дає можливість людині не відмовлятися від лікування, а навпаки, використовувати цю програму, — сказав В. Гройсман. — Ми побачимо: смертність буде нижчою, інвалідність буде нижчою. При цьому охоплення високотехнологічною медичною допомогою українців зростає». Глава Уряду також звернув увагу, що разом із профільними клініками поступово оновлюється і система екстреної медицини — від забезпечення всієї системи до машин, кваліфікованих лікарів, якісних відділень у лікарнях. «Думаю, за декілька років ситуація кардинально зміниться, і люди це відчують», — запевнив Прем’єр-міністр. Про проект в Інституті нейрохірургії Проект «Реставрація із реабілітацією та пристосуванням клінічного корпусу № 3 Державної установи «Інститут нейрохірургії імені акад. А.П. Ромоданова НАМН України» схвалено 2015 р. з метою створення сучасної клінічної бази для проведення реконструктивних нейрохірургічних операцій та поліпшення якості та доступності нейрохірургічної допомоги населенню. Будівельні роботи профінансовано за рахунок коштів Державного бюджету в повному обсязі. Об’єкт прийнято в експлуатацію Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 27 квітня 2018 р., вартість будівництва становила 209 млн грн. Прес-служба «Українського медичного часопису» за матеріалами kmu.gov.ua [1] https://www.umj.com.ua/article/126333/ [2] https://www.umj.com.ua/article/126078 Ліцензування лікарів і нова система екстреної медичної допомоги https://www.umj.com.ua/article/126370/litsenzuvannya-likariv-i-nova-sistema-ekstrenoyi-medichnoyi-dopomogi https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2018/06/25_000_1-50x50.jpg " srcset= 50 50 Професійне ліцензування лікарів — це нове завдання і водночас частина проекту медичної реформи. Зміни в системі охорони здоров’я були би неповними без запровадження дієвого підходу до визначення професійного рівня лікарів. Враховуючи, що більшість звернень за медичною допомогою відбуваються на первинній ланці, професійне ліцензування разом із переформатуванням екстреної медичної допомоги мають докорінно змінити весь устрій системи охорони здоров’я в Україні. На відміну від питання екстреної медичної допомоги, проект реалізації якого вже створено, концепція професійного ліцензування нині лише виноситься на обговорення широкими колами громадськості та експертів. События и комментарии Tue, 19 Jun 2018 14:52:47 +0300 Прес-конференція Детально обидва питання розглянуто на прес-конференції, яка проходила у Міністерстві охорони здоров’я (МОЗ) України 15 червня 2018 р. Уляна Супрун, виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я, розповіла про саму концепцію професійного ліцензування лікарів, яке, з одного боку, надає незалежність від волі головного лікаря і більшу професійну мобільність, а з іншого — допомагає вирішити проблему якості медичної допомоги. Дієвого механізму перевірки якості надання медичної допомоги в Україні поки що не існує, і система не може визначити тих лікарів, з якими не варто спів­працювати. Найважче в цьому становищі пацієнтам, які не можуть оцінити роботу лікаря, визначити професійність його послуг, зрозуміти, чи варто йому довіряти. Ця ситуація показово проявилася під час кампанії з вибору сімейного лікаря [1]. За словами У. Супрун тоді надійшло багато звернень від пацієнтів, які мали труднощі з вибором саме внаслідок невизначеності щодо професійності того чи іншого лікаря. Зміни в системі медичної освіти, безперервне навчання Наступним кроком керівництва МОЗ України, як зазначила У. Супрун, буде повна зміна як системи медичної освіти, так і доступу до професії лікаря. Від минулого року вимогою для вступу до медичного університету є результат зовнішнього незалежного оцінювання знань не нижчий за 150 балів. Але від цього року вже є інші вимоги до абітурієнтів — не менше ніж 150 балів по всіх профільних дисциплінах, незалежно від форми навчання (бюджетної чи контрактної). Додатково абітурієнтам із вищими балами дозволяється вибирати місце навчання, а ті, хто мають нижчі бали, отримають лише місця, що залишаться. Для оцінювання знань розроблено єдиний державний кваліфікаційний іспит. Додатково запроваджується окрема вимога — іспит із професійної англійської мови та міжнародний іспит з основ медицини IFOM. У разі, якщо студент не склав клінічного чи практичного іспиту, повторна спроба надається лише один раз. Такими є передумови отримання професійної ліцензії після 10 років навчання. Однак отримання ліцензії, як пояснила У. Супрун, не зменшує необхідності безперервного навчання [2]. Відмінність у тому, що відтепер лікарю надається можливість самому вибрати післядипломну освіту і місце навчання. Порядок ліцензування Як пояснила У. Супрун, ліцензія потребує поновлення кожні 2–3 роки шляхом подання відомостей про те, яке навчання за цей час отримав спеціаліст. Кожен лікар буде мати особисте освітнє портфоліо, яке містить історію власної медичної практики. Призупинення дії ліцензії здійснюватиметься у відповідному порядку через подання скарг. До кожного лікаря буде вимога тримати власну ліцензію на робочому місці. Тоді пацієнту зрозуміло, що лікар, до якого він звернувся, склав незалежне тестування за міжнародними стандартами, не припиняє навчання і в цей час має право на здійснення лікарської практики. За словами У. Супрун, зараз в Україні вже є багато практикуючих лікарів, які мають можливість отримати ліцензію протягом перехідного періоду 2020–2024 рр., для чого необхідно скласти іспит. Привілеєм буде визнання ліцензії у Сполучених Штатах Америки, країнах Європейського Союзу, в Канаді, Ізраїлі та Японії. Відповідно в Україні ліцензії, видані в цих країнах, визнаються без жодних застережень. Для чого ми це робимо? Від лікарів часто доводиться чути, як зазначила У. Супрун, що для роботи потрібні лише ресурси на лікування, а решта справ лише заважають працювати. Медичні працівники не бажають займатися бюрократією та речами, які не є корисними для них як для спеціалістів. Але мета реформи якраз полягає у створенні такої системи, де 100% медичної послуги адресно оплачується Національною службою здоров’я [3] на зразок того, як відбувається страхове фінансування медицини в інших країнах Європи та світі. Це дозволяє лікареві сконцентруватися тільки на своїй роботі. Професійне ліцензування, крім усього іншого, встановить особисту відповідальність кожного лікаря за його пацієнта. Запровадження професійного ліцензування — це визнання пріоритетів у роботі лікарів, визнання їхнього професіоналізму і досвіду. На думку У. Супрун, нова система навчання-перенавчання дозволить створити структуру якісної медичної допомоги, а прийняття концепції професійного ліцензування, на сьогодні законодавчо не врегульованого, — необхідний крок до визнання, незалежності та інтеграції лікарської професії в цивілізований світовий процес, «крок, який необхідно зробити вже наприкінці поточного року», — зазначила У. Супрун. Екстрена медична допомога (диспетчеризація) Екстрені ситуації в Україні виникають майже щоденно. За статистикою жертвами цих пригод стають переважно люди молодого віку, іноді внаслідок того, що не вдається вчасно та якісно надати екстрену медичну допомогу. За словами У. Супрун, покращення системи екстреної медичної допомоги [4] має відбутися за рахунок створення нових алгоритмів диспетчеризації включно з ІТ-інфраструктурою, мережі екстрених реагувальників, екстрених медичних техніків і парамедиків, а також нового обладнання, нового рівня зарплат працівників, які підвищують свою кваліфікацію. У багатьох регіонах України вже діють диспетчерські служби, але є потреба в нових протоколах оцінки та диспетчеризації. До тієї ІТ-інфраструктури, яка вже існує в місті Києві, Дніпропетровській, Херсонській, Харківській, Вінницькій і Полтавській областях, буде висунуто нові вимоги. Це, насамперед, наявність GPS на кожному автомобілі, що дозволить диспетчеру знайти найближчу бригаду з необхідним обладнанням і спеціалістами, а також прокласти для них найшвидший маршрут. На виклик має їхати автомобіль, який знаходиться найближче. Нові професії екстреної медичної допомоги Також є необхідність запровадження нових професій: парамедика і екстреного медичного техніка. Зі слів У. Супрун, навчання для парамедиків триватиме 3 роки на базі медичного коледжу чи університету, екстреного медичного техніка — 240 год. Зокрема кожен водій має пройти курс екстреного медичного техніка. На жаль, зараз багато водіїв невідкладної та екстреної медичної допомоги не надають догоспітальної допомоги. Це не узгоджується із протоколами надання екстреної медичної допомоги з першої секунди реагування. Крім того, для працівників екстреної медичної допомоги, зазначила У. Супрун, буде запроваджено світові програми навчання і незалежного тестування. Усі працівники мають бути зареєстровані з метою контролю проходження навчальних і постійних освітніх програм. У подальшому працівники, які дотримуються цього порядку, отримуватимуть більш конкурентні зарплати, матимуть пріоритет у користуванні сучасним обладнанням і автомобілями. Таким чином, у перехідний період відбуватиметься процес кадрового наповнення екстреної допомоги спочатку за рахунок вже працюючих, а потім — нових підготовлених парамедиків і екстрених медичних техніків. Екстрена медична допомога 24/7 Також важливо, зазначила У. Супрун, щоб лікарня, яка приймає пацієнтів екстреної медичної допомоги, мала оптимально обладнане приймальне відділення чи блок екстреної допомоги, де лікарі можуть працювати за новими протоколами, виконуючи командну роботу 24 год/добу 7 днів на тиждень. Цей принцип спрацьовує за умов, якщо диспетчер правильно і швидко направляє машину в лікарню, де є потрібні для конкретного пацієнта спеціалісти й обладнання. Але, враховуючи, що за статистикою виїзд на виклик до пацієнта забирає в середньому 10 хв в умовах міста і 20 хв — у віддалених місцях, є необхідність у створенні мережі екстрених реагувальників — людей, які навчаються надавати допомогу одразу на місці травмування чи захворювання. До цих людей перш за все належать пожежники, рятувальники, поліцейські та водії, машиністи, пілоти, провідники. Базові знання першої допомоги і навички її надання мають отримати вчителі, соціальні працівники, а також всі бажаючі, які зможуть у разі необхідності підтримати життя людини до приїзду кваліфікованої бригади екстреної медичної допомоги. В аеропортах, окремих будинках, в місцях великої концентрації людей мають були дефібрилятори і джгути, якими за необхідності допомоги могла би скористуватися кожна людина, яка має відповідні знання та навички. Як і коли це відбудеться Питання ліцензування та екстреної медичної допомоги, як підкреслила У. Супрун, залежать рівною мірою і від законотворців, і від керівників системи охорони здоров’я, і від самих лікарів, які мають бути заінтересовані в отриманні ліцензії, безперервному навчанні та підвищенні своєї кваліфікації. Звичайно, це стосується і тих громадян, які стежать за появою подібних програм у розвитку системи охорони здоров’я, пропонують свою допомогу і готові до навчання, розуміючи всю відповідальність. «Зрозуміло, реалізація цих задумів забере кілька років: ліцензування всіх лікарів за попереднім розрахунком відбудеться у 2024 р., а кваліфіковані парамедики з’являться не раніше ніж через 3–4 роки. Але за рахунок цих перетворень наша екстрена медична допомога надаватиме значно вищі шанси на порятунок», — наголосила У. Супрун. Олександр Гузій [1] https://www.umj.com.ua/article/123957/vibir-likarya-2018-lideri-ta-antilideri-natsionalnoyi-pripisnoyi-kampaniyi [2] https://www.umj.com.ua/article/124434/ [3] https://www.umj.com.ua/article/126230/uryad-prijnyav-rishennya-pro-finansuvannya-zakladiv-pervinki-z-lipnya-2018-roku [4] https://www.umj.com.ua/article/125921/nevidkladna-ta-ekstrena-medichna-dopomoga-v-ukrayini-aktualni-pitannya Паліативна допомога дітям: зроблено ще один крок до вирішення цієї проблеми https://www.umj.com.ua/article/126373/paliativna-dopomoga-dityam-zrobleno-shhe-odin-krok-do-virishennya-tsiyeyi-problemi https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2018/06/87872837582350-50x50.jpg " srcset= 50 50 Розроблено Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Новости Tue, 19 Jun 2018 14:45:03 +0300 Паліативна допомоги дітям — одне з пріоритетних завдань держави в рамках забезпечення прав дитини. За даними ЮНІСЕФ, кількість дітей, які потребують паліативної допомоги, становить від 30 до 70 тис. осіб, що свідчить про необхідність вдосконалення правової бази та статистичної звітності, створення та розвитку системи надання послуг паліативної допомоги [1] дітям. Потреба у наданні паліативної допомоги пов’язана у першу чергу з хворобами системи кровообігу, вродженими вадами, новоутвореннями, дитячим церебральним паралічем, рідкісними хворобами [2]. На сьогодні також складною є ситуація з наданням послуг з медичної реабілітації дітям. Відповідно до офіційної медичної статистики станом на кінець 2017 р. на обліку перебували 159 044 дитини з інвалідністю (208,8 на 10 тис. дитячого населення), переважними причинами якої є вроджені аномалії, розлади психіки і поведінки, захворювання центральної нервової системи. Кількість дитячих реабілітаційних центрів є недостатньою для потреб населення. Віддаленість у часі між направленням дитини до реабілітаційного центру державного рівня та отриманням послуг з реабілітації становить приблизно один рік, що призводить до погіршення стану дитини та ускладнює подальшу реабілітацію. Про Проект постанови З метою вирішення цих проблем Міністерством охорони здоров’я України розроблено Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» [3] (далі — Проект постанови). Документ розроблено відповідно до пункту 13 Плану заходів з реалізації I етапу Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017–2026 роки (далі — План заходів), затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2017 р. № 526-р. Мета прийняття документа Метою прийняття Проекту постанови є створення правових засад щодо започаткування надання послуг з медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям відповідно до потреб громади. Створення таких центрів сприятиме зменшенню влаштування дітей до закладів інституційного догляду, підвищить ефективність впровадження інклюзивної освіти шляхом зниження рівня інвалідизації, вчасного надання реабілітаційних послуг тощо. Проектом постанови передбачено надання послуг дітям при обов’язковій присутності батьків або осіб, які їх замінюють, а також можливість надання 24-денного періоду на рік для їх відпочинку. Зазначена норма унеможливить діяльність центрів як закладів інституційного догляду. Куди надавати пропозиції Зауваження та пропозиції приймаються Медичним департаментом Міністерства охорони здоров’я України протягом місяця з дня оприлюднення у письмовому (вул. Грушевського, 7, м. Київ, 01601) або електронному вигляді на адресу: o.dudin@ukr.net. Контактна особа: Волосовець Ірина Петрівна. Прес-служба «Українського медичного часопису» за матеріалами moz.gov.ua [1] https://www.umj.com.ua/article/112712/ [2] https://www.umj.com.ua/article/76135 [3] http://moz.gov.ua/uploads/1/5544-pro_20180612_1_dod.pdf Негативные последствия удаления аденоидов и небных миндалин https://www.umj.com.ua/article/126361/negativnye-posledstviya-udaleniya-adenoidov-i-nebnyh-mindalin https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2018/06/89892835897235-50x50.jpg " srcset= 50 50 Результаты крупного популяционного исследования, проведенного учеными Австралии Врачу-практику Tue, 19 Jun 2018 12:54:29 +0300 Ученые Университета Мельбурна (University of Melbourne), Австралия, в ходе нового крупного популяционного исследования определили, что у людей, которым в детстве удалили небные миндалины или аденоиды [1], отмечается повышенный риск развития респираторных, инфекционных и аллергических заболеваний. Причем тонзиллэктомия ассоциирована с трехкратным повышением вероятности развития хронической обструктивной болезни легких и патологий нижних дыхательных путей, а аденоидэктомия — с двукратным. Результаты работы представлены онлайн в журнале «JAMA Otolaryngology–Head & Neck Surgery». Лечащие врачи часто назначают удаление аденоидов [2] и небных миндалин для лечения пациентов с рецидивирующим тонзиллитом и воспалительным заболеванием среднего уха. Однако понимание долгосрочных последствий такого метода лечения является критически важным, поскольку и аденоиды, и миндалины являются частью иммунной системы и играют важную роль в определении патогенов и защите от них организма. Обычно операции по удалению аденоидов и миндалин проводят в том возрасте, когда происходит активное развитие иммунной системы, и любое постороннее вмешательство может значительно повлиять на данный процесс. Риск развития респираторных заболеваний после операции В ходе выполненной работы ученые проанализировали данные Датского реестра регистрации рождений, в котором содержится информация о состоянии здоровья около 1,2 млн человек от рождения до достижения 30 лет. Все участники, которые были включены в анализ, родились в 1979–1999 гг., наблюдение за ними осуществлялось до 2009 г. Исследователи отметили, что 17 460 участникам проведена аденоидэктомия, 11 830 — тонзиллэктомия, 31 377 — аденоидтонзиллэктомия. Остальные участники выборки составили группу контроля. Оценив состояние здоровья участников, ученые рассчитали долгосрочные риски развития 28 различных групп патологий и определили, что тонзиллэктомия была ассоциирована практически с трехкратным повышением относительного риска (ОР) возникновения инфекционных патологий верхних дыхательных путей (ОР 2,72; 95% доверительный интервал (ДИ) 1,54–4,80). В свою очередь, аденоидэктомия была ассоциирована с двукратным повышением риска развития хронической обструктивной болезни легких (ОР 2,11; 95% ДИ 1, 53–2,92), других заболеваний дыхательной системы (ОР 1,99; 95% ДИ 1,51–2,63) и конъюнктивитов (ОР 1,75; 95% ДИ 1,35–2,26). Автор работы доктор Шон Бярс (Sean Byars) заметил, что по некоторым патологиям даже небольшое повышение ОР (ОР 1,17–1,65) приводило к значительному увеличению абсолютного риска и распространенности этих заболеваний среди населения. Результаты работы Проанализировав вероятность развития 28 групп патологий, ученые пришли к выводу, что ОР развития повышается после оперативных вмешательств у 78% из них. Например, ОР отита после аденоидэктомии повышается в 2–5 раз, а синусита — на 68% (ОР 1,68; 95% ДИ 1,32–2,14). В то же время исследователи подчеркнули, что хирургическое удаление аденоидов и небных миндалин связано не только с негативными долгосрочными последствиями. Так, аденоидэктомия, например, снижала ОР развития нарушений сна на 70% (ОР 0,30; 95% ДИ 0,15–0,60), к тому же обе операции снижали риск возникновения острого и хронического тонзиллита на 50 и 90% (ОР 0,09–0,54) соответственно. Ученые полагают, что полученные результаты должны стимулировать исследователей на разработку новых безоперационных методов лечения пациентов с хроническим тонзиллитом и отитом. К тому же они отмечают, что следует с осторожностью интерпретировать полученные выводы, поскольку основная причина операции может также негативно влиять на состояние здоровья. Возможная причина недостоверности выводов Комментируя полученные результаты, доктор Ричард Розенфельд (Richard Rosenfeld) из Медицинского центра «Сани Даунстейт» (SUNY Downstate Medical Center), Нью-Йорк, США, заметил, что придерживаться принципов доказательной медицины означает принимать клинические решения с учетом доказанных данных. Часто наиболее достоверные данные удается получить только в ходе обсервационных исследований. В то же время следует учитывать и уровень собственного доверия к результатам работ, который может быть для некоторых исследований невысоким. Доктор Р. Розенфельд отметил наличие большого количества неконтролируемых факторов, которые могли повлиять на итоговые выводы, такие как запыленность воздуха, наличие обратной причинно-следственной связи между заболеваемостью бронхиальной астмой и респираторными инфекционными патологиями, отсутствие данных о показаниях к оперативному вмешательству у каждого участника. Такие факторы могут исказить результаты как по величине, так и по значимости. Следовательно, нельзя говорить о том, что полученные данные можно экстраполировать на другие группы населения. Их можно рассматривать как провокационные, но не как окончательные. Byars S. G, Stearns S.C., Boomsma J.J. (2018) Association of long-term risk of respiratory, allergic, and infectious diseases with removal of adenoids and tonsils in childhood. JAMA Otolaryngology–Head & Neck Surgery, Jun. 07 [Epub. ahead of print]. Harrison P. (2018) Tonsillectomy may worsen long-term health outcomes. Medscape, Jun. 08. Rosenfeld R.M. (2018) Old barbers, young doctors, and tonsillectomy. JAMA Otolaryngology–Head & Neck Surgery, Jun. 07 [Epub. ahead of print]. Юлия Котикович [1] https://www.umj.com.ua/article/40809/kak-oblegchit-sostoyanie-posle-udaleniya-adenoidov-i-mindalin [2] https://www.umj.com.ua/article/73275 Нагороди Президента України з нагоди Дня медичного працівника https://www.umj.com.ua/article/126333/nagorodi-prezidenta-ukrayini-z-nagodi-dnya-medichnogo-pratsivnika https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2018/06/2505_001-50x50.jpg " srcset= 50 50 Вручено ордени, медалі, присвоєно почесні звання. Повний перелік нагороджених Новости Tue, 19 Jun 2018 10:32:18 +0300 За традицією, у 3-тю неділю червня відзначається професійне свято представників найблагороднішої у світі професії — День медичного працівника. Не оминув цю подію своєю увагою і Президент України Петро Порошенко, який своїм Указом № 160/2018 присудив визначним медикам державні нагороди, а саме: За значний особистий внесок у розвиток вітчизняної системи охорони здоров’я, надання кваліфікованої медичної допомоги та високу професійну майстерність постановляю: Нагородити орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня ЗАПОРОЖЧЕНКА Бориса Сергійовича — завідувача кафедри Одеського національного медичного університету, члена президії правління Асоціації хірургів України. Нагородити орденом «За заслуги» II ступеня РОЩІНА Георгія Георгійовича — завідувача кафедри Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика Міністерства охорони здоров’я України, м. Київ. Нагородити орденом «За заслуги» III ступеня БЕЗРУКОВА Віктора Андрійовича — лікаря, директора державного підприємства «Санаторій «Моршинський», члена Світової федерації українських лікарських товариств, Львівська область; КУРОЧКІНА Михайла Юрійовича — професора кафедри Запорізького державного медичного університету. Нагородити орденом «За мужність» III ступеня КОЗЛОВСЬКОГО Вадима Йосиповича — лікаря Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова, м. Київ. Нагородити орденом княгині Ольги III ступеня ВІТОВСЬКУ Оксану Петрівну — завідувача кафедри Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, м. Київ; ФЕДОТОВУ Інну Олександрівну — головну медичну сестру 61-го військового мобільного госпіталю Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Міністерства оборони України, старшого сержанта; ЧЕРНИШ Галину Миколаївну — лікаря Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова, м. Київ. Нагородити орденом Данила Галицького ГРУЦЬКОГО Олександра Олександровича — командира медичної роти 53-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України, капітана медичної служби; ЖУПАНА Богдана Богдановича — начальника клініки Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України, полковника медичної служби; МЯСНИКОВА Георгія Вікторовича — заступника начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України, полковника медичної служби. Нагородити медаллю «За військову службу Україні» БОРОДАЯ Олександра Леонідовича — начальника клініки Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Міністерства оборони України, полковника медичної служби; ІЛЬЮШОНОК Тетяну Андріївну — медичну сестру відділення клініки Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Міністерства оборони України, старшину; ІОСЕЛЕВИЧ Оксану Юріївну — фельдшера медичного пункту 30-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних сил України, сержанта. Нагородити медаллю «Захиснику Вітчизни» ГРИЦЕНКО Оксану Іванівну — старшу медичну сестру відділення 762 військового госпіталю Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону Міністерства оборони України, старшину. Нагородити медаллю «За працю і звитягу» ПЕТРЕНКО Марину Миколаївну — молодшу медичну сестру відділення клініки Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України; ПРАСОЛ Віру Василівну — головну медичну сестру комунального закладу охорони здоров’я «Районне територіальне медичне об’єднання «Дергачівська центральна районна лікарня», Харківська область. Присвоїти почесні звання: «Заслужений діяч науки і техніки України» РИБАКОВІЙ Олені Вадимівні — ученому секретареві Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України», кандидату медичних наук; СТУСЮ Віктору Петровичу — завідувачу кафедри державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров’я України», доктору медичних наук, професору. «Заслужений лікар України» АЛЄКСЄЄНКО Наталії Володимирівні — заступнику головного лікаря Київської міської клінічної лікарні № 18; АМБРУШУ Оскару Оскаровичу — керівнику центру ендоскопічної та загальної хірургії, лікарю Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами; АРІЙЧУКУ Ігорю Корнильовичу — завідувачу відділення обласної комунальної установи «Лікарня швидкої медичної допомоги», м. Чернівці; БЕЗПРОЗВАННІЙ Валентині Михайлівні — заступнику головного лікаря Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини», м. Київ; БОРОДІ Анатолію Миколайовичу — лікареві відділення Київської міської клінічної лікарні № 18; ВІНЯРСЬКІЙ Ніні Василівні — завідувачу відділення комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна лікарня № 2»; ВОЙТІВУ Юрію Ярославовичу — головному лікареві комунального закладу Старосамбірської районної ради «Старосамбірська центральна районна лікарня», Львівська область; ГАРМАШ Юлії Юліївні — завідувачу відділення Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами; ГРАБАР Світлані Леонідівні — завідувачу відділення комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня»; ГУЛЬЧЕНКУ Юрію Івановичу — головному лікареві комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня»; ГУЛЯЄВІЙ Марині Віталіївні — лікареві, директору громадської організації «Українська асоціація боротьби з інсультом», м. Київ; ДЕЙКАЛУ Ігорю Миколайовичу — завідувачу кафедри державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров’я України»; ДОВГАЛЬ Ірині Олексіївні — ветерану медичної праці, лікареві зі спортивної медицини, м. Київ; ЗАЙЦЕВІЙ Людмилі Віталіївні — завідувачу відділення комунальної установи «Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування», Вінницька область; ЗАЛЕВСЬКОМУ Валерію Павловичу — завідувачу відділення Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України»; ІВАНЬКУ Олександру Вікторовичу — головному лікареві Київської міської клінічної лікарні № 1; КАМІНЕЦЬКОМУ Віталію Вікторовичу — лікареві відділення Державної установи «Інститут урології Національної академії медичних наук України»; КАРАСЮ Миколі Федоровичу — завідувачу відділення комунального закладу «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради; КЛЬОФІ Тарасу Григоровичу — заступнику начальника — начальнику медичної частини Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Міністерства оборони України, полковнику медичної служби; КОНИКУ Юрію Михайловичу — завідувачу відділення комунального закладу «Кам’янська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради; КУХАРЮ Дмитру Івановичу — головному лікареві комунального закладу охорони здоров’я «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня», м. Харків; КУЧЕРЯВЧЕНКУ Валерію Вікторовичу — лікареві відділення комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені О.І. Мещанінова»; ЛАФАРЕНКУ Василю Анатолійовичу — начальнику відділення клініки Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Міністерства оборони України, підполковнику медичної служби; ЛЕБЕДИНЦЮ Володимиру Васильовичу — завідувачу відділення Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 філії «Центр охорони здоров’я» акціонерного товариства «Українська залізниця»; ЛЕСЬКІВ Олені Борисівні — завідувачу відділення комунального закладу «Центральна міська лікарня № 1», м. Житомир; ЛИТВИН Олені Вікторівні — старшому науковому співробітнику відділу Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини», м. Київ; МАЛЯРУ Роману Васильовичу — заступнику головного лікаря Закарпатської обласної клінічної стоматологічної поліклініки; МАРТИНУ Андрію Юліановичу — лікареві відділення обласної клінічної лікарні, м. Івано-Франківськ; МАТЮСІ Ларисі Федорівні — завідувачу кафедри Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика Міністерства охорони здоров’я України, м. Київ; МЕДВЕДИКУ Ярославу Ярославовичу — завідувачу відділення комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова»; МЕТКО Олександрі Степанівні — головному лікареві — лікареві загальної практики — сімейному лікареві амбулаторії загальної практики — сімейної медицини с. Солонка Пустомитівського району, Львівська область; ОКСАКУ Григорію Анатолійовичу — головному лікареві Полтавської обласної клінічної лікарні імені М.В. Скліфосовського; ОНІЩЕНКО Ірині Віталіївні — лікареві-лаборанту-імунологу лабораторії комунального закладу охорони здоров’я Балаклійської районної ради «Балаклійська центральна клінічна районна лікарня», Харківська область; ПЕРЕХРЕСТЕНКУ Олександру Васильовичу — заступнику директора Державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій Національної академії наук України»; ПІДЛІСНОМУ Сергію Степановичу — лікареві відділення Центральної міської лікарні м. Рівне; ПОЛЯНСЬКІЙ Олені Анатоліївні — лікареві товариства «Дитячий медичний центр «ДОБРОБУТ», м. Київ; ПОНОМАРЧУКУ Валерію Семеновичу — завідувачу відділу Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова Національної академії медичних наук України»; РЄПІНІЙ Наталії Володимирівні — лікареві відділення медичного центру «Універсальна клініка «Оберіг», м. Київ; РОПЯКУ Володимиру Юліановичу — лікареві — сімейному лікареві комунальної 1-ї міської поліклініки м. Львова; САВІНОВІЙ Катерині Борисівні — заступнику головного лікаря Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня»; САВЧЕНКУ Володимиру Борисовичу — лікареві Херсонського обласного шкірно-венерологічного диспансеру; СВИСТУХІНУ Анатолію Леонідовичу — завідувачу відділення Херсонської обласної клінічної лікарні; СЕРГЕЄВІЙ Наталії Степанівні — завідувачу відділення Обухівської центральної районної лікарні, Київська область; СМАГЛЮКУ Валерію Івановичу — доценту кафедри вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава; СМІЯНУ Олександру Івановичу — завідувачу кафедри медичного інституту Сумського державного університету; СУСАКУ Ярославу Михайловичу — професору кафедри Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, м. Київ; ТИВОНЧУКУ Олександру Степановичу — головному науковому співробітнику відділу Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України»; УКРАЇНЦЮ Євгену Петровичу — завідувачу відділення Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова»; ЦІВИНІ Сергію Антоновичу — начальнику відділення клініки Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України, полковнику медичної служби; ЧЕРЕМІСІНІЙ Ірині Анатоліївні — лікареві відділення Пустомитівської центральної районної лікарні, Львівська область; ШИЛАН Наталії Петрівні — заступнику головного лікаря комунальної установи «Вишгородська центральна районна лікарня», Київська область; ШУЛЬЗІ Дмитру Федоровичу — завідувачу відділення Волинської обласної клінічної лікарні. «Заслужений працівник охорони здоров’я України» ВІРНИК Олесі Петрівні — сестрі медичній операційній Державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій Національної академії наук України»; ЗАВАЛЕЦЬКОМУ Вадиму Васильовичу — першому заступнику начальника Військово-медичного управління Служби безпеки України, полковнику медичної служби; КАШУК Оксані Миколаївні — старшій медичній сестрі клініки Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України; ПІДДУБНІЙ Інні Анатоліївні — головній медичній сестрі Державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров’я України», м. Київ; ШИПКУ Андрію Федоровичу — народному депутату України. Прес-служба «Українського медичного часопису» за матеріалами president.gov.ua Гастроэнтерологическая патология у детей: современные возможности терапии https://www.umj.com.ua/article/126321/gastroenterologicheskaya-patologiya-u-detej-sovremennye-vozmozhnosti-terapii https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2018/06/978978923523-50x50.jpg " srcset= 50 50 Гастроэнтерологическая патология у детей в последнее время приобретает все большее значение в работе как педиатров, так и детских гастроэнтерологов, семейных врачей, врачей общей практики. По этому поводу в Харькове 30–31 мая 2018 г. прошла Межрегиональная научно-практическая конференция с международным участием, посвященная памяти профессора Юрия Владимировича Белоусова, «Инновации в детской гастроэнтерологии и нутрициологии в практике детского и семейного врача». На протяжении двух дней работы конференции педиатры, детские гастроэнтерологи, семейные врачи, нутрициологи смогли получить новую информацию о современных методах диагностики и терапии распространенных и редких заболеваний желудочно-кишечного тракта, узнать об особенностях питания детей раннего возраста, прослушать лекции и мастер-классы ведущих украинских и зарубежных специалистов. События и комментарии Mon, 18 Jun 2018 17:20:01 +0300 Приветствие Открывая торжественную часть мероприятия, профессор Александр Хвисюк, ректор Харьковской медицинской академии последипломного образования (ХМАПО), отметил, что кафедра педиатрической гастроэнтерологии и нутрициологии ХМАПО является уникальной в своем роде. Со дня основания и до настоящего времени кафедра продолжает славные традиции Харьковской гастроэнтерологической школы. А. Хвисюк пожелал участникам конференции плодотворной работы и обогащения профессионального опыта новой информацией. Анна Сенаторова, профессор кафедры педиатрии № 1 и нео­натологии Харьковского национального медицинского университета, председатель Харьковской областной ассоциации педиатров Украины, подчеркнула, что проведение традиционной конференции, посвященной проблемам детской гастроэнтерологии и нутрициологии, является чрезвычайно актуальным и важным для практикующих врачей. Она пожелала организаторам и участникам мероприятия здоровья, успехов в нелегком труде на благо и здоровье детей, вдохновения и удачного проведения конференции. Светлана Бичева, начальник отдела лечебно-профилактической помощи детям Управления организации лечебно-­профилактической помощи детям и женщинам Департамента здравоохранения Харьковского городского совета, обратила внимание на символичность проведения конференции в преддверии Международного дня защиты детей. Она отметила, что на протяжении многих лет присутствующие в зале врачи добросовестно выполняют свои функциональные обязанности, стоя на страже здоровья детей. На сегодняшний день получены результаты проведенной работы, которыми действительно можно гордиться. В частности, успешно решаются проблемы для снижения детской смертности, развиваются новые технологии по выхаживанию новорожденных детей, внедряются новейшие технологии диагностики и лечения серьезных заболеваний, усовершенствуются процессы реабилитации тяжелобольных детей. Вопросы детского здравоохранения являются одним из приоритетных направлений деятельности Харьковской городской власти. С. Бичева поблагодарила организаторов мероприятия за сохранение семейных традиций, пожелав всем практическим врачам, работающим в период реформирования системы здравоохранения, не забывать полученные фундаментальные знания, и успешно решать вопросы, связанные с реформированием. Основная часть конференции Дисахаридазная недостаточность (ДН) у детей: особенности коррекции Профессор Ольга Белоусова, заведующая кафедрой педиатрической гастроэнтерологии и нутрициологии ХМАПО, в своем выступлении уделила внимание проблеме ДН, являющейся одним из вариантов синдрома мальабсорбции [1], в основе которого лежит нарушение расщепления и всасывания углеводов в тонкой кишке. Клинически ДН проявляется хронической диареей, симптомы появляются при введении в рацион ребенка продуктов, содержащих непереносимый дисахарид. У детей раннего возраста 1% диарей связан с муковисцидозом [2], 4% — с разными вариантами непереносимости глютена [3], 25% — с непереносимостью белков коровьего молока, 70% — с лактазной недостаточностью [4] (ЛН). Как правило, ЛН лидирует не только в группе недостаточности дисахаридаз, но и в группе длительных диарей у детей раннего возраста в целом. Особое значение данная проблема имеет в раннем возрасте, поскольку лактоза составляет ≈80–85% углеводов грудного молока. Выделяют несколько типов ЛН. При вторичной ЛН наблюдают снижение активности лактазы, вызванное повреждением энтероцита (инфекции, аллергии, воспалительный процесс), при первичной — снижение активности лактазы при морфологически сохранном энтероците из-за нарушения механизма активации фермента (выделяют врожденную (генетическую), ЛН взрослого типа и транзиторную ЛН). О. Белоусова подробно остановилась на патогенетических аспектах ДН на примере ЛН, отметив, что в повседневной клинической практике у педиатров часто возникают вопросы с установлением диагноза ЛН, хотя во всем мире данный диагноз устанавливают на основании клинических данных без дополнительных исследований. Согласно протоколам, существует огромное количество анализов (биохимическое определение содержания углеводов в кале, тонкослойная хроматография, морфологическое исследование биоптатов тонкой кишки с гистохимическим определением ферментов щеточной каймы и др.), к которым прибегают в исключительных случаях и лишь для уточнения диагноза. Золотым стандартом диагностики ДН является генетическое исследование — определение генетических полиморфизмов, ассоциированных с нарушениями обмена лактозы методом полимеразной цепной реакции. Для первичной ЛН взрослого типа характерно наличие генов 13910 С/Т и 22018 С/Т, расположенных в хромосоме 2q21, блокирующих выработку лактазы. У всех млекопитающих — и человек не является исключением — после прекращения вскармливания грудным молоком активность гена, кодирующего лактазу (LCT), постепенно снижается, это абсолютно нормальный и генетически запрограммированный процесс, гиполактазия взрослого типа является нормой, а не патологией. Однако у определенного количества людей отмечают аномалию — они продолжают пожизненно сохранять высокую активность гена LCT и могут до конца жизни употреблять молоко в неограниченных количествах. О. Белоусова подчеркнула, что анализ на полиморфизм 13910 С/Т не позволяет диагностировать врожденную ЛН. Он исследует не структурный ген лактазы LCT, а то, какой нуклеотид находится в регуляторной области вдали от гена LCT в положении 13910 — цитозиновый или тимидиновый. Таким образом, этот анализ дает возможность только прогнозировать, будет ли у пациента в зрелом возрасте наблюдаться переносимость лактозы или у него будет ЛН по взрослому типу. Врожденная ЛН у детей грудного возраста не может быть верифицирована с помощью анализа на выявление полиморфизма 13910 С/Т. Клинические проявления ЛН не служат поводом для отмены грудного вскармливания [5] и перевода ребенка на безлактозные смеси (грудное вскармливание обязательно следует сохранить!). Целесообразным является применение фермента лактазы, комплексных ферментов (при стеатореи), биоэнтеросептиков. Следует помнить, что ДН входит в круг причин возникновения рецидивирующего абдоминального болевого синдрома. Для купирования метеоризма применяют пеногасители (препараты симетикона, не содержащие сахар, спирт, лактозу), абдоминальной боли — М-холинолитики (прифиниум бромид). О. Белоусова отметила, что при правильной лечебной тактике толерантность к лактозе со временем повышается. У большинства недоношенных детей с транзиторной ЛН к возрасту 12 мес можно вернуться к молочной пище. У доношенных новорожденных при благоприятном течении болезни и адекватных терапевтических действиях функции кишечника компенсируются к возрасту 5–6 мес жизни, и симптомы заболевания постепенно сглаживаются. Гастроинтестинальные расстройства у новорожденных Профессор Виктория Клименко, заведующая кафедрой неонатологии ХМАПО, отметила, что функциональные гастроинтестинальные расстройства занимают ведущее место среди заболеваний органов пищеварения у детей (удельный вес 60–80%), как правило, определяются у детей раннего возраста, особенно у преждевременно родившихся. Диагностика данной патологии часто вызывает значительные трудности у практикующих врачей, приводя к большому числу ненужных обследований и, как правило, к нерациональной терапии. В основе функциональных гастроинтестинальных расстройств лежат изменения моторной функции, обусловленные нарушением регуляторных взаимоотношений «мозг — пищеварительная система». Нервная система недоношенных новорожденных характеризуется преобладанием анаэробных путей получения энергии клетками нервной ткани, продолжающимися процессами клеточной миграции и дифференцировки, незрелостью компонентов системы ауторегуляции мозгового кровотока, незавершенной миелинизацией и межнейрональной организацией, недостаточной васкуляризацией коры и белого вещества, дефицитом межнейрональных связей. В патогенезе колик большое значение имеет морфофункциональная незрелость нейроэндокринной регуляции и нейротрансмиттеров (дефицит серотонина и мелатонина), приводящая к секреторно-моторным нарушениям. Нарушение моторики органов пищеварения включает изменение состава внутренней среды в кишечнике, нарушение микробиоценоза кишечника, процессов секреции, переваривания и всасывания. В. Клименко обратила внимание на то, что 20% обращений к врачу-педиатру родителей детей первых месяцев жизни связано с кишечными коликами (пароксизм плача у вполне здорового ребенка, продолжающийся в течение ≥3 ч/сут не менее трех дней в неделю на протяжении хотя бы одной недели). При наличии у ребенка симптомов тревоги — симптомы «красного флага» — лихорадка, немотивированное похудение, малое прибавление массы тела, дисфагия, рвота кровью, кровь в кале, анемия, лейкоцитоз, повышение скорости оседания эритроцитов (СОЭ) — требуют исключения хирургической патологии, а также воспалительных, метаболических и эндокринных заболеваний. Все дети с беспрерывным плачем или одним из тревожных симптомов госпитализируются. Пошаговая терапия колик, помимо методов психологической коррекции, физических методов, диетотерапии кормящей матери, включает также спазмолитики с избирательной активностью. Доказано, что прифиниум бромид эффективно корригирует повышенную моторную активность желудочно-кишечного тракта (ЖКТ), способствует нормализации перистальтики и опорожнению желудка, снижает тонус гладких мышц, умеренно угне­тает секрецию соляной кислоты. Проблемные вопросы диагностики болезни Крона (БК) у детей Профессор Маргарита Денисова, заведующая отделением проблем заболеваний органов пищеварения Государственного учреждения (ГУ) «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии Национальной академии медицинских наук (НАМН) Украины», акцентировала внимание слушателей на важности свое­временной и ранней диагностики БК [6]. Она отметила, что в 30 лет риск хирургической резекции составляет 48% в случае начала БК в детском возрасте. Классическая триада (боль в животе, диарея и потеря массы тела) отмечается только у 25% больных, внекишечные проявления (узловатая эритема, афтозный стоматит, гангренозная пиодермия, ирит, перианальные поражения) могут присутствовать у 6–23% детей, особенно в возрасте старше 6 лет. Как правило, воспалительный процесс распространяется на всю толщу кишечной стенки и характеризуется наличием инфильтратов с изъявлениями слизистой оболочки, развитием абсцессов и свищей с последующим рубцеванием и сужением просвета кишечника. Протяженность поражения пищеварительного тракта при БК может быть различной — от 3–4 см до ≥1 м; при длительном течении заболевания у 40% пациентов выявляют множественную локализацию процесса. Основными гистологическими критериями БК являются прерывистое распределение инфильтрата, лимфоплазмоцитарная инфильтрация всех слоев кишечной стенки, гранулемы, язвы, эрозии. М. Денисова обратила внимание, что гранулемы, как правило, определяют в глубоких слоях стенки кишечника, в операционном материале — до 80% случаев, в биопсийном — в 20–40%. Существенную роль в выявлении заболевания играет фокальность инфильтрата. Прерывистое распределение инфильтрата приводит к тому, что у одного и того же больного наблюдается разный уровень инфильтрации (от слабовыраженной до выраженной степени). Кроме того, в одном биопсийном материале могут присутствовать только плазмоциты, в другом — нейтрофилы, эозинофилы. Такое разнообразие самой инфильтрации, не имея основного диагностического признака гранулемы, создает большие трудности для морфолога. Поэтому нередко возникает вопрос, чем болен ребенок, к какой клинической форме воспалительных заболеваний относятся клинические проявления, лабораторные показатели, как правильно установить диагноз. В продолжение выступления докладчик на клиническом примере рассказала о сложностях, связанных с установлением диагноза БК у детей. Особенности детского энтерального питания (ЭП) Диана Фридрихсоне, педиатр Детской клинической больницы г. Рига (Латвия), поделилась опытом нутритивной поддержки пациентов с хроническими болезнями. Она отметила, что недостаточное поступление нутриентов с питанием может быть в случаях, когда пациент не хочет есть (сниженный аппетит, боль, несбалансированная диета), пациент не может есть (нарушение глотания, аномалии ЖКТ, бессознательное состояние, травмы головы, опухоли головы, шеи или ЖКТ), поступающая пища не удовлетворяет возросшие потребности (серьезное врожденное заболевание сердца, онкология, муковисцидоз, пролежни), пациент не должен есть (ограничения по медицинским показаниям). Энтеральная нутритивная поддержка необходима при наличии задержки роста при нормальном питании и сохранной функции ЖКТ (неадекватная прибавка массы тела или роста в течение >1 мес у ребенка в возрасте <2 лет, потеря массы тела или отсутствие прибавки в массе тела в течение >1 мес у ребенка в возрасте >2 лет, изменение массы тела более чем на два центельных коридора), при лечении БК, а также, когда общее время кормления составляет >4–6 ч/сут (>30 мин на одно кормление). Для выбора правильного способа нутритивной поддержки и объема ЭП необходимо выяснить, может ли пациент питаться и/или пить перорально, функционирует ли ЖКТ, нет ли нарушения энтерального всасывания (парез ЖКТ, гемодинамическая нестабильность, обструкции, острое кровотечение). При отсутствии противопоказаний определяются с выбором питания (пероральное питание глотками, зондовое питание, питание через гастростому). В качестве ЭП используют высокобелковые смеси. Д. Фриндрихсоне подробно остановилась на особенностях ЭП у детей при различных заболеваниях. Известно, что у пациентов онкологического профиля ухудшается качество жизни, ответ на химиотерапию, повышается риск токсичности химиотерапии, уменьшаются функциональные способности, мышечные функции, возникает больше осложнений после операции. В связи с этим увеличивается время нахождения пациента в больнице, затраты на лечение, возрастает смертность. В ряде исследований показано, что онкологические больные с нутритивной недостаточностью имеют высокий риск развития инфекционных осложнений. Нутритивная поддержка снижает риск развития осложнений, связанных с проведением специфической терапии. Целями нутритивной поддержки больных онкологического профиля являются поддержание оптимальной массы тела, предотвращение или коррекция дефицита нутриентов, минимизация проявления побочных эффектов лучевой и химиотерапии, профилактика и лечение иммунодепрессии, повышение переносимости противоопухолевой терапии и качества жизни. Пациенты с муковисцидозом нуждаются в дополнительной энергии, что связано с наличием постоянного воспалительного процесса в организме и высокими потерями энергии. Многочисленные исследования доказали, что при хорошем состоянии питания достоверно улучшается качество и увеличивается продолжительность жизни пациентов, значительно сокращается частота бронхо-легочных осложнений и замедляется прогрессирование поражения легких. Пациентам с муковисцидозом, у которых масса тела соответствует норме, и нет недостаточности питания, рекомендовано усиление соблюдения диеты, назначение ферментов, потребление жиросодержащих продуктов, добавление натрия. При умеренной недостаточности питания целесообразным является назначение пероральных нутритивных добавок в виде специальных смесей курсами (от 2 нед до 1 мес в период обострений). При серьезной недостаточности питания необходимо ЭП через назогастральный зонд или гастростому. Докладчик подчеркнула, что пациенты с хроническими болезнями должны получать полноценное питание, смеси ЭП являются самым эффективным способом обеспечения энергии в таких случаях. ЭП снижает риск компликации, инфекционных осложнений, улучшает состояние больного, способствует быстрому набору массы тела. Аутоиммунные заболевания билиарного тракта у детей: принципы терапии Говоря об аутоиммунных заболеваниях билиарного тракта, профессор Валентина Березенко, руководитель Центра детской гепатологии ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии НАМН Украины», отметила, что наиболее часто в педиатрической практике отмечают первичный склерозирующий холангит [7] (ПСХ), аутоиммунный склерозирующий холангит [8] (АИСХ) и первичный билиарный холангит [9] (ПБХ). Она подробно остановилась на клинико-патогенетических особенностях каждого из заболеваний. Так, ПСХ болеют преимущественно мальчики, ПБХ — девочки, АИСХ выявляют с одинаковой частотой у мальчиков и у девочек. При ПСХ и АИСХ поражаются преимущественно внутри- и внепеченочные желчные пути, при ПБХ — внутрипеченочные желчные пути. Для ПСХ не существует специфических иммунологических маркеров, есть целый спектр аутоиммунных, которые не играют патогенетической роли в формировании этой патологии, для АИСХ характерен тот же спектр аутоантител, что и для аутоиммунного гепатита. Для установления диагноза ПБХ достаточно выявить в сыворотке крови титр антимитохондриальных антител 1:40 и специфические антинуклеарные антитела для этого заболевания. Существует высокий риск развития онкологических заболеваний: карцинома кишечника, холангиокарцинома, карцинома желчного пузыря (для ПСХ и АИСХ), гепатоцеллюлярная карцинома (для ПБХ). В. Березенко подчеркнула, что у большинства детей отмечают длительное бессимптомное течение заболевания. Основными клиническими симптомами являются утомляемость, абдоминальная боль, субфебрильная температура тела. Единственным проявлением у этих больных может быть повышение уровня аланин­аминотрансферазы, щелочной фосфатазы, гамма-глутамилтрансферазы. Зуд и желтуха, как правило, появляются позже, клинические симптомы холестаза чаще возникают уже на стадии фиброза печени. Докладчик отметила, что наиболее частой патологией у детей является ПСХ — хроническое холестатическое заболевание печени, характеризующееся воспалением и фиброзированием внутри- и внепеченочных желчных протоков, последствием которых является формирование мультифокальных стриктур желчных протоков. Это иммунологически опосредованная прогрессирующая патология, приводящая к развитию цирроза, портальной гипертензии и печеночной недостаточности у превалирующего большинства пациентов. Алгоритм диагностики ПСХ и АИСХ [10] включает определение уровня аланинаминотрансферазы, щелочной фосфатазы, гамма-глутамилтрансферазы, гипергаммаглобулинемии (у таких детей при нормальном показателе общего белка будет высокий показатель гамма-глобулина). Следует помнить, что данные заболевания часто ассоциируются с задержкой роста, язвенным колитом и БК. Золотым стандартом диагностики ПСХ является проведение магнитно-резонансной холангиографии. Биопсию печени не следует проводить в случае выявления типичных для ПСХ холангиографических изменений. Пациентам с нормальными результатами прямой или непрямой холангиографии рекомендуется провести биопсию с целью диагностики ПСХ мелких проток, пациентам с диспропорциональным повышением печеночных аминотрансфераз — подтверждение или исключение перекрестного (overlap) синдрома. Терапия при ПСХ предусматривает применение урсодезоксихолевой кислоты (УДХК), защищающей холангиоциты от дальнейшего повреждения и развития фибром (могут применяться циклоспорин, азатиоприн, метотрексат, инфликсимаб, антибиотики). Перспективным является применение биологической терапии (ведолизумаб), таргетной терапии моноклональными антителами. Для терапии при АИСХ применяют глюкокортикостероиды в сочетании с азатиоприном и УДХК. Обязательным у пациентов с ПСХ и АИСХ является проведение мониторинга и терапии печеночной остеодистрофии (препараты кальция, витамин D, бисфосфонаты). Таргетная терапия запоров у детей раннего возраста Елена Бабаджанян, профессор кафедры педиатрической гастроэнтерологии и нутрициологии ХМАПО, обратила внимание на то, что клинически запор может отмечаться как симптом заболевания или быть проявлением ряда функциональных расстройств. При функциональном запоре обязательно необходимо провести пальцевое исследование, осмотр крестцовой области и промежности, исключить органическую патологию (врожденные или приобретенные анатомические изменения, аноректальная патология). Симптомами тревоги при данной патологии являются возникновение запора с рождения, позднее (>48 ч) отхождение мекония, отставание в развитии, выраженный метеоризм и рвота, нарушения раннего моторного развития. Е. Бабаджанян напомнила, что функциональный запор [11] — это стойкое, продолжающееся >3 мес урежение ритма дефекации (менее чем 6 раз за неделю для детей до 3-летнего возраста и не менее 3 раз в неделю для детей в возрасте старше 3 лет), сопровождающееся затруднением акта дефекации, ощущением неполного опорожнения, изменением формы и характера стула. Заболевание может сопровождаться эмоциональными и когнитивными расстройствами, повышенной утомляемостью, бессонницей, неприятным запахом изо рта, болезнями кожи и волос, повышенной восприимчивостью к инфекциям. При этом могут наблюдаться такие осложнения, как вторичный колит, рефлюкс-энтерит, геморрой, анальная трещина, парапроктит, выпадение прямой кишки. Методы коррекции запора включают рациональное вскармливание, использование продуктов функционального питания, нормализацию двигательного режима, стимуляцию двигательной функции кишечника, нормализацию микробиоценоза кишечника, улучшение психоэмоционального статуса ребенка, методику биологической обратной связи (для детей в возрасте 15–18 лет). В качестве медикаментозной коррекции применяют пробиотики. В частности, штамм Lactobacillus rhamnosus GG (LGG) устойчив к воздействию желудочного сока и желчи, имеет особое строение (ворсинки-пили обладают высокой адгезией к эпителию, воздействуют на регуляторные Т-клетки, отвечающие за ауто­иммунные реакции, процессы репарации и активации тканей, контролируют силу и длительность иммунного ответа). Всемирная гастроэнтерологическая организация (World Gastroenterology Organization — WGO) рекомендует LGG в качестве средства для уменьшения выраженности симптомов при нарушениях моторики кишечника. Абдоминальный синдром у детей Профессор Татьяна Крючко, заведующая кафедрой педиатрии № 2 Высшего государственного учебного заведения Украины «Украинская медицинская стоматологическая академия», обратила внимание на то, что причины острой боли в животе у детей зависят от возраста. У большинства детей острая абдоминальная боль непродолжительна, самостоятельно проходит и не опасна для жизни; только в 2% случаев выявляется хирургическая причина. У 90% детей с абдоминальной болью органического заболевания нет, и только в 10% случаев удается установить органическую причину абдоминальной боли. О высокой вероятности хирургической патологии могут свидетельствовать: появление боли как первого симптома болезни; отказ от еды, изменение поведения (громкий плач, резкое беспокойство или малоподвижность, вынужденное положение); пробуждение от боли или невозможность уснуть; появление рвоты на фоне боли; отсутствие стула и газов; бледность, холодный пот; тахикардия, не соответствующая температуре тела; напряжение мышц передней брюшной стенки. Показаниями для консультации детского хирурга являются: выраженная или усиливающаяся боль в животе с прогрессирующими признаками дегидратации; рвота с примесью желчи или кишечного содержимого; пассивное напряжение мышц передней брюшной стенки; наличие положительного симптома Щеткина — Блюмберга; выраженное вздутие живота с диффузным тимпанитом; признаки, свидетельствующие о наличии жидкости или крови в брюшной полости; выраженная абдоминальная травма; абдоминальная боль, причину которой установить затруднительно. Т. Крючко отметила, что, проводя осмотр и пальпацию, необходимо выполнить аускультацию живота. На органический характер боли могут указывать ее локализация в околопупочной области, лихорадка, потеря массы тела, кровь в кале, изменение характера дефекаций, анемия, дизурия, повышенная СОЭ. Характерными чертами функциональной боли являются пароксизмальный, отличающийся по интенсивности характер боли, отдельные эпизоды боли длятся от нескольких дней до месяцев, постепенное начало приступов, околопупочная локализация боли, невозможность описать характер боли, отсутствие четкой связи с едой или каким-либо видом деятельности, боль не нарушает обычную активность. Наиболее частой причиной абдоминальной боли у младенцев являются кишечные колики. Коррекция колик предусматривает коррекцию питания матери, нормализацию техники кормления, смену смеси для кормления, массаж животика, гимнастику, нормализацию психологического климата в семье. Однако не стоит забывать о том, что длительный спазм и колики у ребенка могут привести к угрозе прерывания грудного вскармливания, нарушению психологического климата в семье, повышению рисков, связанных с искусственным вскармливанием. При наличии интенсивной абдоминальной боли рекомендовано назначение спазмолитиков с выраженной спазмолитической активностью, быстрым наступлением спазмолитического эффекта и длительным его проявлением, высокой безопасностью, а также с наличием пероральных форм препарата. Предпочтение следует отдавать селективным спазмолитикам, в частности прифиниуму бромиду. Кишечная микробиота у ребенка: факторы влияния Профессор Олег Шадрин, руководитель отделения проблем питания и соматических заболеваний детей раннего возраста ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии НАМН Украины», президент Ассоциации педиатров-гастроэнтерологов и нутрициологов Украины, в своем выступлении уделил внимание роли кишечной микробиоты [12], отметив, что состав микробиоты индивидуален и уникален для каждого человека и зависит от многих факторов. На состав микрофлоры могут влиять возраст, географическое происхождение, пищевые привычки, антибиотики, пробиотики, недоедание. На сегодняшний день отдельное внимание уделяют микробиому ребенка первых двух лет жизни. Особое влияние в этой связи на процесс оказывают роды (естественный путь, кесарево сечение) и характер питания (грудное молоко, искусственное вскармливание). О. Шадрин отметил, что основной патологией, на которую нацелена пробиотикотерапия, является диарея, прежде всего, обусловленная применением антибиотиков. Известно, что антибиотики оказывают существенное влияние на состояние микрофлоры, воздействуя на микробиом, они разрушают кишечную микрофлору, могут вызывать некроз энтероцитов, атрофию ворсинок слизистой оболочки кишечника, активацию мотилиновых рецепторов, способствовать возникновению мальабсорбции. Нормализация микрофлоры после прекращения лечения происходит приблизительно через 4 нед, а в некоторых случаях может длиться >2 лет. Наиболее тяжелым проявлением антибиотико-ассоциированной диареи является псевдомембранозный колит [13]. На сегодняшний день среди различных штаммов бактерий штамм LGG эффективен в предупреждении как острых инфекционных диарей, так и диареи, связанной с антибиотикотерапией. На основании опубликованных результатов исследований считается целесообразным добавлять LGG с момента начала приема антибиотика, чтобы избежать нарушения равновесия кишечной микрофлоры и продолжать принимать его во время всей продолжительности антибиотикотерапии. Применение LGG вместе с регидратационной терапией существенно снижает длительность диареи и улучшает клинический прогноз. В исследовании CANANI установлено, что LGG существенно снижает длительность диареи, количество дефекаций, у пациентов наблюдается более оформленный стул. LGG наряду с регидратационной терапией рекомендуется применять для лечения у детей с острой диареей. Два дня работы конференции оказывались чрезвычайно насыщенными. Тематика мероприятия охватила широкий круг проб­лемных вопросов, связанных с диагностикой и терапией гастроинтестинальных расстройств, ацетонемического синдрома, синдрома мальабсорбции, заболеваний билиарного тракта, экзокринной недостаточности поджелудочной железы [14], хеликобактер-­ассоциированных заболеваний, гастроэзофагеальной рефлюксной болезни [15], хронического гастрита, язвенного колита, ротавирусной инфекции, болезни Помпе, болезни Гоше, глистной инвазии и другой патологии в разные возрастные периоды. Организаторы мероприятия выразили надежду на то, что полученная информация обязательно станет полезной в практикующей деятельности врачей, а приобретенные знания помогут в лечении детей с гастроэнтерологической патологией. Марина Колесник, фото автора [1] https://www.umj.com.ua/article/112158 [2] https://www.umj.com.ua/article/107424 [3] https://www.umj.com.ua/article/125706/glyutenovaya-bolezn-novye-dannye-diagnostiki-i-lecheniya [4] https://www.umj.com.ua/article/110344 [5] https://www.umj.com.ua/article/109679 [6] https://www.umj.com.ua/article/103933 [7] https://www.umj.com.ua/article/122689 [8] https://www.umj.com.ua/article/121465 [9] https://www.umj.com.ua/article/123411 [10] https://www.umj.com.ua/article/121465 [11] https://www.umj.com.ua/article/106210 [12] https://www.umj.com.ua/article/110666 [13] https://www.umj.com.ua/article/41501 [14] https://www.umj.com.ua/article/112158 [15] https://www.umj.com.ua/article/121707 Потребление каннабиноидов в молодом возрасте повышает риск развития инсульта https://www.umj.com.ua/article/126304/potreblenie-kannabinoidov-v-molodom-vozraste-povyshaet-risk-razvitiya-insulta https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2018/06/2504_02-50x50.jpg " srcset= 50 50 Представлено описание развития инсульта и ишемической кардиомиопатии в молодом возрасте при отсутствии традиционных факторов риска сердечно-сосудистых заболеваний на фоне потребления синтетических каннабиноидов Врачу-практику Mon, 18 Jun 2018 16:34:17 +0300 Актуальность В настоящее время отмечается повышение частоты сердечно-сосудистых заболеваний среди лиц молодого возраста. В статье, опубликованной в издании «BMJ Case Reports» 7 июня 2018 г., авторы сообщают о случае острого инсульта [1] у пациента молодого возраста с тяжелой ишемической кардиомиопатией в отсутствие традиционных факторов риска на фоне потребления синтетических каннабиноидов. Применение синтетического каннабиса [2] ранее связывали с развитием множества неблагоприятных осложнений, таких как тревожные расстройства и острые психотические состояния, тахибрадикардия, боль за грудиной, артериальная гипотензия, синкопальные состояния, тубулярный некроз почек, флебит и облитерирующий тромбангиит. Описание клинического случая В отделение неотложной медицинской помощи заключенный в возрасте 25 лет поступил в тяжелом состоянии с выраженными неврологическими нарушениями при подозрении на потребление синтетического каннабиса, поскольку ранее за прошедшие 6 мес у него зафиксировано несколько эпизодов спутанности сознания на фоне применения синтетических каннабиноидов. Из анамнеза стало известно о том, что в семье пациента у родственников не было случаев кардиоваскулярных заболеваний. Лабораторные тесты по оценке традиционных сердечно-­сосудистых факторов риска не выявили отклонений показателей от нормы. Пациент указал на то, что в течение 5 лет курил сигареты, однако за последние 2 года отказался от их потребления. Инструментальными методами исследования выявлена обширная область инсульта и отека головного мозга, а также следы предшествовавшего ишемического сердечного приступа. Фармакотерапия и физиотерапевтические методы лечения и реабилитации следствий правосторонней гемиплегии улучшили состояние пациента, однако оказались недостаточными для адекватного восстановления и устранения перманентных функциональных дефектов и нетрудоспособности молодого человека. Учитывая то, что в ходе проведения клинических и параклинических методов обследования у пациента было исключено атеросклеротическое поражение сосудистой системы, причиной острого состояния было верифицировано потребление синтетических каннабиноидов. Несмотря на то что активный ингредиент каннабиса — ТГК (tetrohydrocannabinol — тетрагидроканнабинол) — не выявлен в анализах мочи, авторы подчеркнули факт отсутствия в настоящее время доступных методик диагностики синтетических фракций каннабиноидов. Кроме того, параклинически у пациента выявлен высокий уровень фактора свертывания крови VIII. Однако исследователи акцентировали внимание на том, что ввиду единичности представленного случая возможность всестороннего изучения влияния генетических факторов на развитие описанного состояния была ограничена. В то же время ученые указали на то, что ранее в отдельных исследованиях уже описана связь между потреблением синтетических каннабиноидов и возрастанием риска острой коронарной недостаточности и/или инсульта, тогда как низкая стоимость таких веществ способствует повышению доступности подобных препаратов для заинтересованных потребителей. Выводы Резюмируя итоги, исследователи подчеркнули необходимость глубокого осознания опасности, связанной с применением синтетического каннабиса, в том числе среди лиц юного и молодого возраста. Закономерно, что разработка иммунологических методик, направленных на выявление этих препаратов в сыворотке крови или моче, могла бы стать основой стратификации групп населения, подверженных риску. К сожалению, разнообразие и непрерывная эволюция препаратов в рамках общего спектра веществ из ряда синтетических каннабиноидов будет оставаться препятствием для успешного тестирования всех химических веществ с помощью единой батареи тестов. BMJ (2018) Synthetic cannabis («spice», «k2») use may boost stroke risk in young users: 25 year old prison inmate was left with permanent disability in absence of other traditional risk factors. ScienceDaily, Jun. 8. Khan S., Hanif A., Wilson M.F. (2018) Ischaemic cardiomyopathy and embolic stroke in a young adult with suspected synthetic cannabinoid use. BMJ Case Rep., Jun. 7 [Epub. ahead of print]. Наталья Савельева-Кулик [1] https://www.umj.com.ua/article/125648 [2] https://www.umj.com.ua/article/119248 Первинна медична допомога працюватиме за новими правилами https://www.umj.com.ua/article/126297/pervinna-medichna-dopomoga-pratsyuvatime-za-novimi-pravilami https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2018/06/09208398923523-50x50.jpg " srcset= 50 50 Про подробиці процесу з перших вуст Новости Mon, 18 Jun 2018 14:42:19 +0300 Як повідомляло наше видання [1], перші 149 комунальних закладів, що надають первинну медичну допомогу в 21 області, з липня будуть фінансуватися за новою моделлю. Також найближчим часом Національна служба здоров’я України (НСЗУ) планує укласти договори з 9 приватними закладами охорони здоров’я, які надають первинну допомогу. Фактично саме тут — у містах, містечках і селах, де розташовані ці комунальні та приватні заклади, — вперше запрацює принцип «гроші йдуть за пацієнтом». НСЗУ із загальних податків щомісячно сплачуватиме на рахунки закладів встановлену суму за кожного пацієнта, незалежно від того, чи звертається він за медичними послугами. Новий порядок надання первинної медичної допомоги починає діяти з 1 липня 2018 р. У той же час з 1 липня 2018 р. для всіх медичних закладів, що надають первинну медичну допомогу, почне діяти новий порядок надання первинної медичної допомоги та пакет послуг, затверд­жений наказом Міністерства охорони здоров’я від 19 березня 2018 р. № 504 [2]. Уперше в Україні пацієнти та лікарі матимуть чіткий перелік медичних послуг на «первинці», який гарантовано оплачується державою та є безоплатним для пацієнтів. Зокрема, до послуг лікаря первинної медичної допомоги входить запобігання хворобам, у тому числі профілактичні огляди для пацієнтів із семи груп ризику, вісім основних аналізів і дослід­жень, профілактичні щеплення, діагностика та лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, спостереження неускладненої вагітності та супровід хронічних хворих, а також направлення на діагностику та лікування на інші рівні медичної допомоги в разі необхідності. Про подробиці процесу учасників брифінгу, який відбувся 14 червня 2018 р. у конференц-залі готелю «Ramada Encore Kiev», повідомили перші особи, які відповідають за медичну реформу в нашій країні, а також і закордонні партнери, які підтримують її впровадження. Коментар заступника міністра Павло Ковтонюк, заступник міністра охорони здоров’я Украї­ни, зауважив: «Ми впритул наблизилися до моменту, заради якого починали цю реформу два роки тому. Моменту, коли ми маємо нові правила роботи первинної ланки медицини: нові правила формування доходу лікаря і нові послуги для пацієнта, які на 100% оплачує держава. Це також нові вимоги до сервісу та оснащення лікарських практик, які передбачені договором з НСЗУ. Це сімейні лікарі, які змінюють ставлення до пацієнтів. Ми розвиваємо електронну систему охорони здоров’я, без якої неможливо долучитися до реформи й яка зовсім скоро стане потужним інструментом у роботі всієї системи охорони здоров’я. За рік–два не треба буде їхати в Польщу, щоб подивитися, як працює ефективна «первинка». Це можна буде побачити в Україні. У тих закладах, які сьогодні почали працювати з НСЗУ». Уже після 20 липня 2018 р. автономізовані та відповідним чином підготовлені комунальні заклади первинної медичної допомоги матимуть другий шанс на підписання договорів з НСЗУ. Для цього медзаклади мають отримати статус комунальних некомерційних підприємств, підключитися до електронної системи охорони здоров’я, підписувати декларації пацієнтів про вибір лікаря і мати необхідне оснащення та можливість надати сервісні вимоги за договором. Особливості впровадження реформи фінансування у 2018 р. та бюджетного законодавства зобов’язують автономізуватися та підписувати договори з НСЗУ одразу всі заклади окремого бюд­жету, тобто всі заклади міста, району або об’єднаної територіальної громади. Тому комунальні заклади цього року мають три можливості перейти на нову модель фінансування — у липні, жовтні та наприкінці грудня. Для приватних закладів та лікарів — фізичних осіб — підприємців таких обмежень не існує — вони можуть розпочати працювати з НСЗУ в будь-який час. Коментар голови НСЗУ Олег Петренко, голова НСЗУ, пояснив: «З первинної медичної допомоги починають працювати нові правила в системі охорони здоров’я України. Люди відчують переваги нової моделі. Працювати з НСЗУ та надавати гарантований державою пакет послуг первинної медичної допомоги можуть заклади охорони здоров’я будь-якої форми власності. Уже зараз на додаток до комунальних ми маємо кілька заяв від приватних закладів з різних міст України. Так, виходить, що сьогодні комунальні заклади мають невелику «фору» через бюджетне законодавство, і нею варто скористатися для активного підписання декларацій. Медична практика сімейного лікаря з 1800 пацієнтами, яка працює за договором з НСЗУ, отримуватиме близько 1 000 000 грн. доходу за обслуговування пацієнтів незалежно від того, наскільки часто вони звертатимуться до лікаря. Така модель стимулює лікаря піклуватися про здоров’я населення, що висловило йому довіру, обравши його шляхом підписання декларації про вільний вибір лікаря. Місцевій владі, лікарям та пацієнтам варто не зволікати та приєднуватися до реформи. Новий рівень доходу практики лікаря та новий рівень сервісу для пацієнта є рушієм фундаментальних змін. Це початок нового мислення і нових взаємовідносин, від яких у виграші будуть і пацієнти, і медики «первинки». Підтримка міжнародних партнерів Потужну методологічну підтримку на шляху переходу на нову систему фінансування та впровадження реформи охорони здоров’я на «первинці» місцевим командам — керівникам закладів, представникам місцевої влади, медикам — надавали експерти Проекту USAID «Реформа ВІЛ-послуг у дії». Найновіші інструменти [3] й керівні принципи, розроблені для полегшення управління закладами первинної медичної допомоги, доступні не тільки учасникам проекту підтримки, а й усім бажаючим. «Сполучені Штати з гордістю підтримують діяльність Уряду України та Міністерства охорони здоров’я, спрямовану на реформування та модернізацію системи охорони здоров’я. Ми впевнені, що реформи, у центрі уваги яких стоїть пацієнт, підвищать якість послуг, а також приборкають корупцію і марнотратство. Уряд США і надалі готовий фінансово та технічно підтримувати реформування сектору охорони здоров’я в Україні з тим, щоб отримати систему, яка покращить життя українців», — зазначила Посол США в Україні Марі Йованович. Прес-служба «Українського медичного часопису» за матеріалами moz.gov.ua [1] https://www.umj.com.ua/article/125974/ [2] https://www.umj.com.ua/article/123255/ [3] https://www.umj.com.ua/article/123766 Розроблено Концепцію реформи екстреної медичної допомоги https://www.umj.com.ua/article/126285/rozrobleno-kontseptsiyu-reformi-ekstrenoyi-medichnoyi-dopomogi https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2018/06/2502_01-50x50.jpg " srcset= 50 50 Обіцяють конкурентний рівень зарплати Новости Mon, 18 Jun 2018 12:16:49 +0300 Про необхідність реформування системи екстреної медичної допомоги неодноразово повідомляло наше видання. [1] З цією метою на громадське обговорення винесено проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції реформи системи екстреної медичної допомоги» [2] Обґрунтування необхідності прийняття проекту розпорядження Як зазначається у пояснювальній записці до документа , оприлюдненій на сайті Міністерства охорони здоров’я України, у 2016 р. 392 тис. українців померли від захворювань системи кровообігу і ще 31,7 тис. — від зовнішніх причин смерті (нещасних випадків, транспортних пригод, насильницьких дій). Разом це становило 72,3% усіх смертей в Україні того року. Жодна інша причина смерті, крім новоутворень (які забрали у 2016 р. 78,9 тис., або 13,5% життів) не мала подібного масштабу. Наша країна посідає друге місце у світі за кількістю смертей на 100 тис. населення, і саме зазначені причини пояснюють цей трагічний показник. Як хвороби серця [3], так і нещасні випадки та умисні ушкодження, — це складні соціальні явища, що вимагають комплексних дій. Однак принциповою проблемою при цьому залишається слабкість системи екстреної медичної допомоги. Попри надвисокий рівень захворюваності на ішемічну хворобу серця в Україні, рівень госпіталізації з гострим інфарктом міокарда у 2016 р. становив лише 1,3% на 1000 населення, що відчутно нижче, ніж у країнах Європи (так, у 2017 р. цей показник був у півтора раза вищим у Польщі, Хорватії, Угорщині, і більше ніж удвічі вищий — у Німеччині, Швеції, Литві). У 2016 р. лише 8,5% реанімацій, що проводилися в Україні працівниками екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі пацієнтам з позагоспітальною зупинкою серця, виявилися успішними (тобто дозволили відновити самостійний кровообіг). Для порівняння: відповідний середній показник для країн Європи станом на 2014 р. — 28,6%. Сьогодні в Україні 90,1% смертей серед пацієнтів з ішемічною хворобою серця реєструють поза межами лікарні; лише 9,9% пацієнтів із цим діагнозом помирають у лікарні. Для постраждалих від зовнішніх ушкоджень ситуація також залишається трагічною. Під час прийняття Закону України «Про екстрену медичну допомогу» у 2012 р. у пояснювальній записці зазначалося, що на той час 76% смертей від впливу зовнішніх причин в Україні реєстрували поза межами лікарень. Такий показник був наведений як недопустимо вищий, ніж у розвинених країнах Європи. На жаль, станом на 2016 р. цей показник зріс до 80,7%. Однак і в стінах лікарень екстрена медична допомога залишається значно менш ефективною порівняно з показниками розвинених систем охорони здоров’я. У 2016 р. смертність серед пацієнтів, госпіталізованих із гострим інфарктом міокарда, становила 12,5% (порівняно з 3,3% у Сполучених Штатах Америки). Шанси людини на те, що у разі нещасного випадку чи серцевого нападу її життя буде врятоване, а негативні наслідки для здоров’я — мінімізовані, залежать від якнайшвидшого початку надання допомоги, якнайшвидшого проведення критичних для виживання процедур на догоспітальному етапі, а також ефективного госпітального лікування та реабілітації. Кожна із зазначених ланок в Україні організована неефективно. Мета і шляхи її досягнення Мета реформи системи екстреної медичної допомоги — зниження смертності та зменшення набуття інвалідності населенням внаслідок впливу невідкладних медичних станів і зміцнення впевненості громадян України у спроможності держави забезпечити доступну, своєчасну та якісну медичну допомогу в разі раптового погіршення здоров’я, спричиненого хворобою чи травмуванням. Основні зміни 1. Оновлення алгоритмів диспетчеризації Обов’язкові протоколи диспетчерів потребують докорінного оновлення. Якщо цей виклик екстрений, автомобіль має виїхати протягом декількох секунд. Головне — ніхто не має залишитись без допомоги. 2. Створення нової IT-інфраструктури Кожної секунди має бути відомим стан кожного виклику і місцеперебування кожного автомобілю екстреної допомоги. Це вже працює в Києві, Дніпропетровській, Херсонській, Харківській областях, в тестовому режимі в Вінницькій та Полтавській областях. Це має запрацювати на всій території країни. На виклик має їхати автомобіль, який знаходиться найближче. 3. Оновлення протоколів командних дій бригад, нові програми навчання, нова оплата роботи Ми оновлюємо протоколи дій бригад з першої секунди реагування, вимоги до обладнання, приймальних відділень та дій бригади. Переходимо на світові програми навчання практикам порятунку і вводимо зовнішнє незалежне тестування знань та навичок екстреної допомоги. Всі хто склали тести на сучасні знання та навички отримують більш високий статус, конкурентні зарплати і пріоритет в користуванні сучасними обладнаними автомобілями. Навчання пройдуть всі, хто працюють в бригадах — лікарі, фельдшери, навіть водії. 4. Створення мережі екстрених реагувальників Всі пожежні, рятувальники, поліцейські, водії, машиністи, пілоти, провідники, бортпровідники, кондуктори України пройдуть оновлені курси першої розширеної допомоги. Вихователі, вчителі, соціальні працівники матимуть пройти оновлене навчання навичкам першої базової допомоги. У всіх найбільш людних місцях буде розміщено дефібрилятори та джгути. Ці процеси займуть не один рік, але дадуть нам всім більше здоров’я і значно вищі шанси на порятунок в екстреній ситуації. Важливо, що трансформація відбуватиметься планово та акуратно, аби зміни не заважали екстреній допомозі скоординовано працювати кожного дня. Обіцяють конкурентний рівень зарплати Як і у будь-якій сфері, достойний рівень заробітної плати — важливий, хоч і не єдиний, фактор підвищення якості праці та залучення кваліфікованих фахівців. Однак кадрове забезпечення реформи екстреної медичної допомоги висуватиме додаткові вимоги до рівня оплати праці. Реформа суттєво підвищить кваліфікаційні вимоги до персоналу, долучить до них принципово нові складові (наприклад додатковий рівень професійної підготовки, в тому числі фізичної підготовки для парамедиків, підготовку на рівні екстреного медичного реагувальника — для екстрених медичних техніків, знання англійської мови — для певної частини диспетчерів та парамедиків). Для того щоб мотивувати сьогоднішніх працівників системи екстреної медичної допомоги до підвищення кваліфікації, а також для приваблення у кадровий склад нових фахівців необхідно, щоб заробітна плата на цих посадах була конкурентною порівняно з альтернативними формами зайнятості для професіоналів такого рівня. Куди надсилати пропозиції Пропозиції та зауваження просять надсилати до МОЗ України за адресою 01601, м. Київ,вул. Грушевського, 7 або на електронну адресу emdato@ukr.net [4] Прес-служба «Українського медичного часопису» за матеріалами moz.gov.ua [1] https://www.umj.com.ua/article/125921/nevidkladna-ta-ekstrena-medichna-dopomoga-v-ukrayini-aktualni-pitannya [2] https://www.apteka.ua/article/461096 [3] https://www.umj.com.ua/article/126078 [4] http://emdato@ukr.net/ Професійне ліцензування лікарів — проект Концепції винесено на громадське обговорення https://www.umj.com.ua/article/126277/profesijne-litsenzuvannya-likariv-proekt-vineseno-na-gromadske-obgovorennya https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2018/06/8784278472842-50x50.jpg " srcset= 50 50 Спрямований на підвищення якості медичної допомоги та особистої відповідальності лікарів Актуально Mon, 18 Jun 2018 11:34:13 +0300 Міністерство охорони здоров’я України пропонує для публічного обговорення проект Концепції професійного ліцензування лікарів. [1] Про документ Проект розроблено відповідно до Регламенту Кабінету Мініст­рів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 18 липня 2007 р. № 950, Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 267, Національної стратегії реформування системи охорони здоров’я в Україні на період 2015–2020 років, що є складовою Національного плану дій з реформування, проголошеного Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015 «Про Стратегію сталого розвитку «Україна–2020» та Урядом України (Програма діяльності Кабінету Міністрів України, схвалена постановою Верховної ради України від 11 грудня 2014 р. № 26-VIII), з метою підвищення якості надання медичної допомоги шляхом створення ефективного та прозорого механізму допуску до професії лікаря. Низька якість медичної допомоги Як йдеться в проекті документа, в Україні визначається низька якість надання медичної допомоги. Серед причин цього явища автори виділяють, зокрема: низьку мотивацію медичного персоналу надавати якісні медичні послуги; низький професійний рівень певної частини медичного персоналу; безвідповідальність [2] непрофесійного медичного персоналу за завдану шкоду внаслідок надання неякісної медичної допомоги. Зазначається, що станом на 2016 р. в Україні працювали 187 тис. лікарів (44 лікаря на 10 000 населення), що включає в тому числі осіб, які здійснюють приватну практику, і тих осіб, які мають медичну освіту і не практикують. Згідно з даними Автоматизованої бази даних медичних, фармацевтичних та науково-педагогічних працівників станом на 31.12.2017 р. в Україні кількість лікарів становить 151 956 (включно з лікарями-інтернами), що працюють у закладах, які належать до сфери управління Міністерства охорони здоров’я. При цьому в Автоматизованій базі даних відсутня інформація щодо кількості лікарів, які є працівниками виключно приватних закладів. Незважаючи на те що більшість лікарів працюють у закладах охорони здоров’я (ЗОЗ) системи Міністерства охорони здоров’я або поєднують роботу в приватному закладі з роботою в державному чи комунальному ЗОЗ, інформація про загальну кількість лікарів, що працюють у приватних закладах, та стан їх атестації — невідомі. Тобто держава наразі не має повної та точної інформації про загальну кількість лікарів у країні, які практикують (як у державних, так і приватних ЗОЗ, при цьому йдеться про як мінімум кілька тисяч лікарів), і, відповідно, про стан атестації лікарів. Цілі впровадження Концепції Цілями впровадження Концепції мають бути: усунення причин низької якості медичної допомоги, пов’язані з медичним персоналом, а саме: підвищення мотивації лікаря через забезпечення достойної винагороди фахівцю, який підтвердив свою кваліфікацію, а також через визнання його професіоналізму незалежно від стажу роботи; підвищення професійного рівня через забезпечення постійного навчання лікаря [3] та через залежність права практикувати від такого постійного навчання; підвищення відповідальності лікаря через створення механізму виведення некомпетентних лікарів з професії незалежним органом. Нова модель ліцензування Нова модель регулювання доступу до професії лікаря базуватиметься на зміні принципових підходів до державного регулювання цієї сфери та матиме за мету кардинальне підвищення ефективності держаного втручання. Реформа в жодному випадку не обмежуватиметься косметичними змінами існуючої системи атестації. Для належного відображення незворотності та кардинальності змін нова модель потребуватиме нової назви. Такою новою назвою обрано «ліцензування» (та, відповідно, «ліцензію» як документ, що підтверджуватиме право на професійну діяльність) з огляду на те, що саме цей термін є найбільш поширеним у світовій практиці. При цьому чинна система ліцензування медичної практики відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» [4] залишатиметься загалом незмінною. Новий алгоритм доступу до професії передбачатиме не лише отримання ліцензії після закінчення навчання, але й зміни в медичній освіті як такій, а також безперервний професійний розвиток лікаря, який отримав ліцензію. Прес-служба «Українського медичного часопису» за матеріалами moz.gov.ua [1] https://www.apteka.ua/article/461045 [2] https://www.umj.com.ua/article/125957 [3] https://www.umj.com.ua/article/124434/ [4] https://www.apteka.ua/article/328299 Митохондриальная дисфункция как генетический фактор развития биполярного аффективного расстройства https://www.umj.com.ua/article/126271/mitohondrialnaya-disfunktsiya-kak-geneticheskij-faktor-razvitiya-bipolyarnogo-affektivnogo-rasstrojstva https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2018/06/8927387523523-50x50.jpg " srcset= 50 50 Описан мутационный механизм взаимосвязи между митохондриальными и серотонинергическими нарушениями при биполярных аффективных расстройствах. Митохондриальная дисфункция как генетический фактор может опосредовать развитие биполярных аффективных расстройств путем изменения серотонинергической нейротрансмиссии Врачу-практику Fri, 15 Jun 2018 14:27:36 +0300 Актуальность Биполярное аффективное расстройство (БАР) [1], или маниакально-депрессивный психоз, — психическое расстройство, характеризующееся чередованием маниакальных и депрессивных фаз. К настоящему времени в этиологии БАР предложена модель дисрегуляции моноаминергических систем, а также нарушения передачи кальция. Однако взаимодействие между этими, по-видимому, несвязанными системами оставалось невыясненным. Результаты ранее проведенных клинических исследований свидетельствовали, что около 20% пациентов с митохондриальными заболеваниями имели сопутствующее БАР, при этом 0,38% пациентов с БАР имели мутации ДНК-полимеразы γ (DNA polymerase gamma — POLG), вызывающие развитие митохондриальных заболеваний. В сочетанном анализе БАР и аутосомно-доминантной хронической прогрессирующей внешней офтальмоплегии (chronic external ophthalmoplegia — CPEO) была идентифицирована мутация L98P аденин-нуклеотидного транслокатора 1 (ANT1). Это стало основанием для предположений о том, что мутации в гене ANT1 могут повышать риск развития БАР посредством сложного взаимодействия между серотонином и митохондриальным функционированием в структурах центральной нервной системы. Таким образом, была выдвинута гипотеза о вовлеченности двух отдельных путей в формировании БАР. Однако связь между уровнями нейротрансмиттера серотонина и дисфункцией митохондрий не была установлена. В новой работе, проведенной японскими учеными Центра нейронаук RIKEN (RIKEN Center for Brain Science), установлено, что митохондриальная дисфункция [2] может оказывать влияние на активность серотонинергических нейронов у мышей с мутациями ANT1. Материалы и результаты исследования Митохондрии являются жизненно важными органеллами, обеспечивающими энергетику клеток. Митохондриальные нарушения установлены при нейровизуализации, а также морфологических исследованиях тканей головного мозга у около 20% пациентов с БАР post-mortem. Кроме этого, эффективность применения препаратов, модулирующих уровни серотонина у лиц с БАР, также свидетельствует о вовлеченности этого пути в патогенез указанной аффективной патологии. Руководитель исследовательской группы Тадафуми М. Като (Tadafumi M. Kato) отметил, что исходной гипотезой работы послужил тезис о возможности влияния митохондриальной дисфункции на активность серотонинергических нейронов в генезе БАР. В результате исследования впервые выявлена взаимосвязь между описанными двумя линиями факторов. Основные положения работы опубликованы в издании «Молекулярная психиатрия» («Molecular Psychiatry») 8 июня 2018 г. На первичном этапе исследования проведен скрининг мутации ANT1 среди пациентов с БАР. В дальнейшем при сравнении двух групп лабораторных мышей, в том числе с отсутствующим геном ANT1 в тканях головного мозга, выявлено, что по сравнению с контрольной группой в митохондриях животных с генетической мутацией уровень кальция не поддерживался на должном уровне из-за структурного дефекта каналов. Также в основной группе животных наблюдалась более низкая импульсивность в поведенческих тестах, и в соответствии с этим — более высокие показатели обмена серотонина в структурах мозга. На основании этого исследователи пришли к заключению о том, что такое гиперсеротонинергическое состояние, вероятно, является результатом каскада изменений, начинающихся с утраты гена ANT1, что в итоге приводит к дисфункции митохондрий. В дальнейшем повышенная серотонинергическая активность может ухудшать функционирование митохондрий, формируя порочный круг обменных процессов. Кроме того, установлено, что нарушения функционирования серотонинергических нейронов наблюдаются в области дорсальных ядер шва — структур, также вовлеченных в патогенез болезни Паркинсона [3], что может указывать на еще одну вероятную взаимосвязь с митохондриальными дисфункциями. Выводы Резюмируя итоги, исследователи подчеркнули, что наличие мутации гена ANT1 не является однозначной причиной развития БАР, однако может служить условием, значимо повышающим вероятность риска формирования этого аффективного расстройства. Ученые выразили надежду на то, что в будущем новые методы лечения митохондриальных дисфункций смогут стать более эффективным методом и терапии БАР по сравнению с существующим ныне лечением, направленным на регуляцию обмена серотонина. Kato T.M., Kubota-Sakashita M., Fujimori-Tonou N. et al. (2018) Ant1 mutant mice bridge the mitochondrial and serotonergic dysfunctions in bipolar disorder. Mol. Psychiatry., Jun. 11 [Epub. ahead of print]. RIKEN (2018) Mutation links bipolar disorder to mitochondrial disease. ScienceDaily, Jun. 11. Наталья Савельева-Кулик [1] https://www.umj.com.ua/article/119499 [2] https://www.umj.com.ua/article/108382 [3] https://www.umj.com.ua/article/126087