Часто лікарі запитують щодо кодування за системою діагностично-споріднених груп. Національна служба здоров’я України (НСЗУ) продовжує відповідати на поширені запитання.
Якщо оплата в стаціонарі проводиться за пролікований випадок, навіщо тоді вносити всі інтервенції, якщо за них усе одно не платять?
Оплата за пролікований випадок (тобто за системою діагностично-споріднених груп) полягає в тому, що кожному випадку присвоюється своя діагностично-споріднена група, яка має свій коефіцієнт і, відповідно, тариф. Віднесення пролікованого випадку до тієї чи іншої діагностично-спорідненої групи відбувається саме на основі даних, внесених в електронну систему охорони здоров’я (ЕСОЗ), зокрема на основі діагнозів та інтервенцій.
Чому одні інтервенції кодуються, а інші — ні? Як зрозуміти, які інтервенції не потрібно кодувати?
Не обов’язково кодувати інтервенції, якщо вони входять до складу іншої інтервенції. Іншими словами, якщо вони є невід’ємною складовою більш значної інтервенції. Код присвоюється саме загальній процедурі, а не її складовим.
Більше інформації про кодування стаціонарного випадку ви знайдете в курсі Академії НСЗУ «Клінічне кодування за системою діагностично-споріднених груп», який доступний за посиланням.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Редакція журналу «Український медичний часопис» за матеріалами facebook.com/nszu.ukr
