Біль у спині — стан, який займає 1-ше місце у структурі больових синдромів і залишається однією з найбільш актуальних проблем медицини. У клінічній практиці різні патофізіологічні варіанти больових синдромів часто поєднуються, що ускладнює вибір оптимального засобу лікування. Мета: актуалізувати інформацію щодо ефективності та безпеки застосування міорелаксантів центральної дії (МЦД) при лікуванні болю у спині, зокрема тизанідину. Об’єкт і методи дослідження: аналіз релевантних джерел інформації щодо ефективності та безпеки застосування МЦД, зокрема тизанідину, при лікуванні болю у спині. Результати. На сьогодні високий рівень доказовості при неспецифічному больовому синдромі в ділянці спини серед лікарських препаратів мають нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) і МЦД. Основні підходи до застосування МЦД при болю у спині, що визначені клінічними рекомендаціями: клінічні дані не підтверджують перевагу одного МЦД над іншим щодо опорно-рухового апарату; МЦД не вважаються терапією 1-ї лінії при захворюваннях опорно-рухового апарату; при гострому болю у спині в якості допоміжної терапії можуть застосовуватися МЦД; при гострому болю у спині слід застосовувати МЦД короткочасно (2 тиж). Висновки. Результати аналізу проведених клінічних досліджень у поєднанні з накопиченим досвідом клінічного застосування підтверджують ефективність МЦД для лікування больових спазмів, зокрема при болю у спині. Серед існуючих МЦД тизанідин є ефективним препаратом з оптимальним профілем безпеки, можливістю поєднаного застосування з НПЗП і здатністю знижувати їх гастротоксичність.