Стаття присвячена нейроімунологічній характеристиці хворих на системний червоний вовчак (СЧВ). Недивлячись на те що неврологічні порушення є досить типовим проявом цього захворювання і навіть виділяються деякими авторами в окремий стан — нейропсихіатричний СЧВ — патогенез їх виникнення залишається не досить з’ясованим. Існує припущення про два основних патогенетичних механізми: аутоімунний (запальний) і судинний. Це дослідження присвячене вивченню першого з них. Мета: вивчити роль антитіл з антинейрональними властивостями у виникненні неврологічних проявів у хворих на СЧВ. Об’єкт і методи дослідження. Об’єктом дослідження були антитіла з можливими антинейрональними властивостями у хворих на СЧВ. Лабораторне обстеження передбачало проведення трьох різних аналізів крові: аналіз на наявність антинуклеарних антитіл (antinuclear antibodies — ANA) з визначенням їх типу та титру, аналіз крові на наявність антитіл до кардіоліпіну (antibodies to cardiolipin — aCL) та аналіз крові на вовчаковий антикоагулянт (ВА). Результати. Проведено комплексне обстеження 64 хворих на СЧВ, які перебували на лікуванні у відділенні ревматології та відділенні нефрології Комунального підприємства «Дніпровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпровської обласної ради в період 2018–2021 рр. Неврологічні розлади діагностовано у 54 (84,4%) учасників, ці пацієнти увійшли до основної групи дослідження. У 10 (15,6%) осіб цих проявів не виявлено, вони включені до групи порівняння. Аналіз крові на виявлення ВА проводився коагулометричним методом та включав два тести: скринінговий (LA1) та підтверджуючий (LA2), а також подальший розрахунок співвідношення цих двох тестів — LA1/LA2. За результатами цього співвідношення робили висновок про наявність або відсутність ВА у крові хворого, а також про ступінь вираженості позитивного результату. Негативний результат виявлено у 23 хворих (у 16 (29,6%) основної групи та у 7 (70,0%) групи порівняння) (р=0,002). Дослідження крові на наявність aCL проводили методом імуноферментного аналізу. За результатами дослідження наявність цього типу антитіл виявлено у 29 учасників основної групи і не виявлено зовсім у групі порівняння (р=0,002). За результатами аналізу на визначення ANA встановлено, що найчастішим типом ANA у хворих з неврологічними проявами (основна група) були антитіла до дво- та одноланцюгової ДНК, гістонів та нуклеосом, антитіла до нуклеоплазми (анти-SS-A, анти-SS-B) та антитіла до рибосомального білка Р, тоді як у учасників групи порівняння виявляли переважно антитіла до ядерної мембрани та антитіла до дво- та одноланцюгової ДНК, гістонів та нуклеосоми, причому титри цих антитіл були достовірно нижчими, ніж у хворих основної групи (р<0,001). Також виявлено численні кореляційні зв’язки між виявленням окремих антитіл і різними клініко-параклінічними знахідками. Висновки. Неврологічна симптоматика — один з найчастіших проявів СЧВ. Найбільш поширеними типами аутоантитіл, асоційованими з неврологічною симптоматикою, є aCL, ВА, а також деякі підтипи АNА. Ці антитіла можуть у майбутньому використовуватися для розробки алгоритму діагностики неврологічних розладів у хворих на СЧВ та вибудовування прогностичної моделі цих розладів.