Громадське обговорення клінічних протоколів: тромбоемболія легеневої артерії

На громадське обговорення винесено проект наказу Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при тромбоемболії легеневої артерії» (актуально до 13.06.2016 р.).

Важко визначити епідеміологію тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА), оскільки вона може проходити безсимптомно або бути виявлена випадково, а іноді першим проявом ТЕЛА стає раптова смерть. Загалом, ТЕЛА є основною причиною смертності, поширеності захворювання та госпіталізації в Європі. Згідно з оцінками, складеними на базі епідеміологічної моделі, у 2004 р. понад 317 тис. летальних випадків у 6 країнах Європейського Союзу (загальна кількість населення — 454,4 млн осіб) були пов’язані з венозною тромбоемболією. З них 34% становила раптова фатальна ТЕЛА, а 59% — смерть внаслідок недіагностованої раніше ТЕЛА.

В Україні відсутня достовірна статистика щодо ТЕЛА, однак гіпотетично мають виявляти до 50–100 тис. випадків на рік. При житті ТЕЛА діагностують в 50–70% випадків.

Поширеність тромбозу глибоких вен (ТГВ)/ТЕЛА становить 1,5 випадку на 1000 осіб на рік; при цьому кількість випадків ТГВ приблизно в 2 рази перевищує число випадків ТЕЛА. Розвиток ТГВ/ТЕЛА можливий у будь-яких вікових групах, однак поширеність зростає з віком. Вважають, що понад 50% усіх епізодів ТЕЛА виникає в осіб віком 65 років. ТЕЛА є однією з трьох найбільш поширених серцево-судинних причин смерті у світі (поряд з інфарктом міокарда та мозковим інсультом). Смертність при ТЕЛА в цілому досягає 15%, перевершуючи таку при інфаркті міокарда. Згідно з епідеміологічними даними, загальна смертність при ТЕЛА протягом 30 днів у західних країнах становить 9–11%, протягом 3 міс може досягати 17%. Сучасна антикоагулянтна профілактика і терапія здатні істотно поліпшити прогноз при ТГВ/ТЕЛА. Серйозною проблемою після ТГВ/ТЕЛА є висока частота рецидивів, у тому числі після завершення стандартного за тривалістю курсу антикоагулянтної терапії (особливо якщо їх розвиток був пов’язаний з транзиторними факторами ризику, наприклад травмою або хірургічним втручанням). Особи, які вижили після ТЕЛА, нерідко мають знижену якість життя, що зумовлено розвитком хронічної тромбоемболічної легеневої гіпертензії та/або хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок (також позначається як посттромбофлебітичний синдром).

Нагадаємо, що наприкінці 2012 р. в Україні офіційно започатковано процес стандартизації медичної допомоги, в основу якого покладено створення медико-технологічних документів, що базуються на засадах доказової медицини з урахуванням найкращих світових практик. Виконання вимог медико-технологічних документів — обов’язкове для всіх практикуючих лікарів незалежно від закладу, в якому вони працюють, а також фізичних осіб — підприємців.

Ознайомитися із проектами можна за посиланням: http://www.dec.gov.ua/mtd/proekty.html

Пропозиції та зауваження можна надсилати впродовж 1 міс із дня оприлюднення до Департаменту медичної допомоги МОЗ України або в електронному вигляді на e-mail: medstandards@dec.gov.ua

Контактна особа — Олена Михайлівна Ліщишина.

Тел.: (044) 536-13-40

Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.dec.gov.ua