Невідкладна допомога при медикаментозній алергії

Діагностика

Диспетчер:

• приймає виклик;
• встановлює точний час початку захворювання (через скільки хвилин, годин, днів після початку застосування лікарського засобу виникли симптоми);
• скеровує виїзд бригади швидкої медичної допомоги.

Лікар станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги визначає:

• план невідкладних заходів;
• скеровує госпіталізацію пацієнта.

Дії лікаря

Виявити загальний алергологічний, імунологічний анамнез та алергічні реакції на лікарські засоби.

Проведення фізикального обстеження

1. Оцінка загального стану та життєво важливих функцій:

• за показаннями усунути порушення життєво важливих функцій організму — дихання, кровообігу.

2. Візуальна оцінка:

• уважно оглянути шкірні покриви, ротоглотку;
• провести аускультацію легень та серця.

Лікування

Диференціювати гострий стан і почати надання екстреної допомоги.

Епінефрин може врятувати життя пацієнту, тому має бути негайно введений у вигляді першої лінії лікування при анафілаксії.

Блокатори Н₁— та Н₂-гістамінових рецепторів системної дії можуть полегшити шкірні симптоми анафілаксії.

Системні глюкокортикостероїди (ГКС) можуть бути використані, оскільки вони можуть знизити ризик респіраторних симптомів пізньої фази.

Пацієнтів, які виявляли дихальну недостатність, слід ретельно оглядати принаймні впродовж 6–8 год.

Пацієнтів, які виявляли нестабільність кровообігу, слід оглядати протягом 12–24 год.

Дії лікаря

Перша лінія лікування

1. Епінефрин може врятувати життя пацієнту, тому має бути негайно введений у вигляді першої лінії лікування при анафілаксії.

2. Епінефрин слід вводити внутріш­ньом’язово в середину зовнішньої частини стегна 0,01 мг/кг розчину 1:1000 (1 мг/мл); максимум 0,5 мг (дорослий) або 0,3 мг (дитина).

3. У пацієнтів, які потребують повторних доз епінефрину, введення слід здійснювати принаймні через кожні 15 хв.

4. У разі неадекватної реакції на дві або більше доз епінефрину внутріш­ньом’язово його можна вводити у вигляді вливання (інфузії) з проведенням відповідного кардіомоніторингу у відділенні невідкладної (екстреної) допомоги, інтенсивної терапії у супроводі лікарів.

Друга лінія лікування

1. Слід зупинити дію тригера анафілактичної реакції.

2. Надати правильне положення тілу пацієнта для запобігання аспірації.

Пацієнта з анафілаксією слід покласти на спину з піднятими нижніми кінцівками, якщо він виявляє нестабільність кровообігу, перевести у позицію «сидячи», якщо він виявляє ознаки дихальної недостатності, або у рятівне положення на боці, якщо пацієнт втратив свідомість.

3. Усім пацієнтам з анафілаксією слід вводити високу концентрацію кисню через маску — до 6–8 л/хв.

4. Застосовувати стандартні методи для відновлення прохідності дихальних шляхів та профілактики аспірації.

5. Швидко ввести 1–2 л розчину натрію хлориду 0,9% через катетер (5–10 мл/кг у перші 5–10 хв дорослому; 10 мл/кг дитині).

6. Для зменшення вираженості симптомів бронхоспазму додатково ввести інгаляційні β₂-агоністи.

7. За показаннями — проведення серцево-легеневої реанімації.

Третя лінія лікування

1. Для зменшення вираженості шкірних симптомів — блокатори Н₁— та Н₂-гістамі­нових рецепторів системної дії.

2. З метою зниження ризику розвитку респіраторних симптомів пізньої фази — введення системних ГКС.

3. Моніторинг стану пацієнта (при дихальній недостатності — протягом 6–8 год, при нестабільності кровообігу — протягом 12–24 год; див. також рисунок).

Догоспітальний етап

Пацієнтів у критичному стані та за наявності показань необхідно транспортувати до найближчого реанімаційного відділення на шляху слідування машини швидкої медичної допомоги.

Дії лікаря

Під час транспортування продовжувати введення епінефрину при нестабільності гемодинаміки та ГКС інфузійно, а також проведення заходів для забезпечення адекватного дихання та кровообігу.

Госпіталізація

Пацієнти при тяжких проявах медикаментозної алергії потребують госпіталізації до реанімаційних відділень або палати інтенсивної терапії.

Дії лікаря

Госпіталізації в алергологічне відділення підлягають пацієнти з медикаментозною алергією із проявами:

• генералізованої кропив’янки;
• багатоформної еритеми;
• набряку Квінке середньотяжкого та тяжкого ступеня;
• бронхоспазму;
• гострої токсико-алергічної реакції І та ІІ ступеня тяжкості.

Госпіталізації до реанімаційних відділень лікарень, де функціонують алергологічні центри, підлягають пацієнти з медикаментозною алергією із проявами:

• набряку Квінке з локалізацією в ділянці гортані;
• гострої токсико-алергічної реакції ІІІ та ІV ступеня тяжкості;
• анафілаксії.

Використана література

• Міністерство охорони здоров’я України (2015) Наказ МОЗ України від 30.12.2015 р. № 916 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при медикаментозній алергії, включаючи анафілаксію».