Невідкладна допомога при епілепсії

21 січня 2016
20094
Резюме

Протокол лікування епілепсії у дорослих для лікарів екстреної та невідкладної медичної допомоги.

Епілепсія — це розлад мозкової діяльності, що характеризується стійкою схильністю до виникнення епілептичних нападів, а також нейробіологічними, когнітивними, психологічними і соціальними наслідками цього стану. Визначення (діагноз) епілепсії потребує появи щонайменше одного епілептичного нападу.

Епілептичний синдром — окрема форма епілепсії, яка характеризується типовим віком дебюту (залежність від віку), типовою комбінацією варіантів епілептичних нападів, типовими перебігом та відповіддю на терапію. Епілептичний синдром може також характеризуватися типовим електроенцефалографічним патерном у міжнападний період.

Діагностика епілепсії

  • Збір (уточнення) анамнезу.
  • Фізикальне обстеження: оцінка кардіо­респіраторної функції.
  • Лабораторна діагностика.
  • Електрокардіограма (ЕКГ) за показаннями.
  • Направлення на консультацію до невролога чи/та неврологічного стаціонару.
  • На етапі невідкладної медичної допомоги проводять лише обстеження для виключення інших станів (неврологічних та соматичних), що можуть призвести до пароксизмальних порушень.
  • Лікування пацієнта з епілептичним статусом і/або із серійними нападами проводять лише в умовах спеціалізованого лікарняного закладу (за наявності реанімаційного відділення).

Дії лікаря

  • З’ясування обставин виникнення нападу чи/та епілептичного статусу.
  • Фіксація тривалості нападу(-ів).
  • Анамнез захворювання (наявність попередніх нападів/історії епілепсії, попередній прийом протиепілептичних препаратів — ПЕП).

Фізикальне обстеження пацієнта

1. Оцінка кардіореспіраторної функції.

2. Визначення рівня глюкози у крові експрес-методом.

3. ЕКГ — для діагностики значимих порушень ритму серця.

Показання для госпіталізації:

  • тривалість нападу більше ніж 10 хв;
  • серійні напади;
  • повторення епілептичних нападів протягом доби;
  • порушення вітальних функцій під час нападу і/або травмування пацієнта, тривале (більше 10 хв) порушення психічних функцій або вогнищева неврологічна симптоматика після нападу;
  • вагітність;
  • епілептичний статус.

Направлення до лікаря — спеціаліста закладу охорони здоров’я (ЗОЗ), що надає вторинну медичну допомогу (амбулаторно):

  • при компенсованому стані пацієнта і відсутності актуальних супутніх соматичних і неврологічних захворювань;
  • при розвитку одного епілептичного нападу чи поновленні епілептичних нападів у пацієнта з історією епілепсії після ремісії.

Лікування при епілепсії

Бригада невідкладної допомоги проводить лише заходи, спрямовані на переривання актуального нападу та загальні реанімаційні заходи (за потребою).

Лікування при епілепсії (призначення ПЕП) проводять лише за призначенням спеціаліста або у спеціалізованих ЗОЗ.

Тривалість нападу (серії нападів) понад 10 хв є показанням для невідкладної госпіталізації пацієнта.

Дії лікаря

  • Забезпечення прохідності дихальних шляхів.
  • Призначення кисню (за потребою).
  • Проведення загальних реанімаційних заходів (за потребою).
  • У разі тривалості нападу(-ів) до 10 хв вводять:

– діазепам — внутрішньовенно (в/в) 0,3–0,4 мг/кг маси тіла;

– глюкозу (в/в 50 мл 50%) та піридоксин (в/в до 250 мг);

– розчин магнію сульфату в/в 7–10 мг/кг (10–15 мл — 25% розчину).

  • Якщо напад (серія нападів) триває більше ніж 10 хв, вводять:

– діазепам — повторно 0,2–0,4 мг/кг (до 0,5 мг) в/в; або

– розчин вальпроєвої кислоти в/в 500–1000 мг (за наявності попереднього призначення спеціаліста).

  • Транспортування пацієнта до неврологічного/реанімаційного відділення.

Використана література