Яких пацієнтів направляти на вторинний та третинний рівень?

На громадське обговорення винесено проект наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров’я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу».

Документом передбачається, що до закладів і спеціалістів, які надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, пацієнти направляються у таких випадках:

1) до діагностичних кабінетів — у разі потреби в проведенні обстежень (функціональних, інструментальних, лабораторних, інших), необхідних для діагностики захворювань, лікування яких знаходиться у межах компетенції лікарів первинної медичної допомоги;

2) до лікарів-спеціалістів — для отримання необхідних консультацій чи амбулаторного лікування (обстеження) пацієнта у лікаря-спеціаліста вторинної медичної допомоги;

3) до стаціонарних відділень профільних лікарень для стаціонарного лікування у разі:

• гострого захворювання та/або стану, травми чи отруєння;
• загострення хронічного захворювання і потреби в оперативному лікуванні, цілодобовому інтенсивному лікуванні та/або догляді;
• загострення хронічного захворювання за необхідності в стаціонарному лікуванні (обстеженні) та/або догляді без потреби в інтенсивному лікуванні, для проведення протирецидивного курсу лікування, якщо неможливо забезпечити амбулаторну медичну допомогу;
• відсутності ефекту від амбулаторного лікування;
• потреби надання цілодобової вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги та/або догляду окремим категоріям пацієнтів (вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим, дітям тощо);

4) для проведення різних видів експертиз за умови неможливості їх забезпечення при отриманні амбулаторної медичної допомоги;

5) за необхідності проведення медичної реабілітації у профільних лікарнях (відділеннях лікарень);

6) за потреби в наданні паліативної допомоги.

Направлення пацієнтів у плановому порядку до закладів і спеціалістів, які надають третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу відповідної спеціалізації, здійснюється за таких умов:

1) необхідність у використанні високотехнологічних, високоспеціалізованих методів діагностики та лікування;

2) відсутність ефекту від застосованого лікування у закладах охорони здоров’я (ЗОЗ) вторинної медичної допомоги;

3) складні для діагностики випадки захворювань, рідкісні (орфанні) захворювання.

Також пацієнт може звернутися до таких закладів самостійно, і лікарі зобов’язані забезпечити надання йому медичної допомоги у разі:

1) перебування пацієнта у невідкладному стані для отримання невідкладної медичної допомоги відповідно до показань;

2) звернення до лікаря-акушера-гінеколога, лікаря-педіатра, лікаря-стоматолога;

3) загострення хронічного захворювання за умови перебування пацієнта на диспансерному обліку в цьому ЗОЗ;

4) укладеного договору про медичне обслуговування у даному ЗОЗ між ЗОЗ і пацієнтом.

В інших випадках лікарі-спеціалісти ЗОЗ вторинної/третинної медичної допомоги можуть направити пацієнта для отримання ним необхідної медичної допомоги згідно з показаннями до профільного ЗОЗ відповідного виду.

Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами http://www.moz.gov.ua/