МОЗ України пропонує реформувати фтизіатричну службу, суттєво скоротивши кількість ліжок

На громадське обговорення винесено проект політичної пропозиції «Розвиток та реформування підходів до надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню (Нова система надання медичної допомоги хворим на туберкульоз)»
У документі наголошується, що проблема туберкульозу на сьогодні є актуальною для всього світу. Так, за даними звіту ВООЗ про глобальну боротьбу з туберкульозом, у 2012 р. було зареєстровано 8,6 млн випадків даного захворювання і 1,3 млн фактів смерті від нього серед осіб, які не мали ВІЛ-інфекції, та 320 тис. — від ВІЛ-асоційованого туберкульозу.

Вжиті державою у 2013 р. заходи дозволили призупинити подальше поширення туберкульозу в країні та майже на чверть знизити показник захворюваності в порівнянні з найгіршим 2005 р. Незважаючи на певні успіхи, епідемічна ситуація залишається напруженою через зростання поширеності мультирезистентного туберкульозу серед нових і повторних випадків (18,7% серед нових хворих, 42,5% серед рецидивів і 35% серед інших раніше пролікованих хворих), високий рівень смертності (14,1 на 100 тис.); ріст захворюваності на коінфекцію туберкульоз/ВІЛ (10,5 на 100 тис.).

Більшість національних та міжнародних експертів зазначають порівняно низьку ефективність докладених зусиль при значних економічних витратах. Кількість протитуберкульозних ліжок значно перевищує потреби, тому частина ліжкового фонду виконує функцію соціального ліжка (щонайменше 35%). Через неефективне використання значні державні асигнування на протидію туберкульозу виявляються недостатніми для забезпечення належних умов перебування в протитуберкульозних закладах та вимог інфекційного контролю, що призводить до порушення режиму лікування та додаткового інфікування пацієнтів, які перебувають на лікуванні більше 2 міс.

Аналіз соціальної структури вперше виявлених хворих на туберкульоз (за даними 2013 р.) показав, що серед них соціально незахищені верстви населення становлять більше 70%, ці дані свідчать про нагальну потребу подальшого розвитку в країні програм соціальної підтримки пацієнтів за умови активної участі інститутів громадянського суспільства.

Перевагою існування розгалуженої мережі протитуберкульозних закладів прихильники так званої радянської системи вважають можливість ізоляції пацієнта. Але на сьогодні й ця перевага втратила сенс через часті порушення режиму та вільне пересування пацієнтів поза межами закладу. Крім того, сучасні дослідження доводять, що протягом 2 тиж від початку лікування туберкульозу за умови дотримання вимог до прийому препаратів та використання ефективних і безпечних протитуберкульозних лікарських засобів (схем лікування) пацієнт не становить небезпеки для оточуючих.

Додатковими недоліками тривалого перебування хворих у протитуберкульозних стаціонарах є висока ймовірність реінфікування та соціальна ізоляція пацієнтів на тривалий період. Крім того, утримання невиправдано великих споруд медичних закладів призводить до неефективного використання коштів.

Кадрове забезпечення протитуберкульозної служби вирішувалося до цього часу винятково шляхом підвищення заробітної платні та надання соціальних пільг для співробітників протитуберкульозної служби. Проте можливості оптимізації та ефективнішого використання наявних медичних кадрів та мотиваційної оплати праці співробітників відповідно до результату до сьогодні не розглядалися.

Таким чином, результативність протитуберкульозних заходів залишається недостатньою.

МОЗ України пропонує в рамках реформи охорони здоров’я здійснити інтеграцію протитуберкульозних послуг у систему надання первинної та вторинної медичної допомоги, у тому числі через залучення неурядових організацій, підвищити ефективність системи фінансування та використання коштів для надання протитуберкульозної допомоги на місцевому рівні, розбудувати систему надання амбулаторної допомоги хворим на туберкульоз.

Реалізація цього варіанту розв’язання проблеми полягає в забезпеченні ефективного управління системою надання протитуберкульозної допомоги в Україні шляхом запровадження інноваційних моделей фінансування та використання наявних коштів з фокусом на розбудові системи надання амбулаторної допомоги хворим на туберкульоз.

Проведення реформування системи надання протитуберкульозної допомоги здійснюється з урахуванням рекомендацій ВООЗ із залученням найкращого європейського досвіду, ефективність якого завдяки численним дослідженням має надійну доказову базу.

Зміни передбачається здійснити поетапно протягом 2015–2020 рр.

За матеріалами http://www.moz.gov.ua/