Вплив окремих чинників на стан комплексу інтима-медія загальної сонної артерії та взаємозв’язок з рівнем с-реактивного білка

ВСТУП

Доведено, що атеросклероз — це не поступовий лінійний процес, а захворювання з фазами стабільності й нестабільності. Ці фази зумовлені рівнем локального чи системного запалення (Шляхто Е.В. и соавт., 2002).

Питання про характер взаємозв’язку між локальним і системним запаленням при атеросклерозі, їх порівняльну значимість у прогресуванні та дестабілізації атеросклеротичної бляшки і виникненні ускладнень атеросклерозу на сьогодні залишається дискутабельним (Насонов Е.Л., 1999). Під впливом прозапальних цитокінів інтерлейкіну (ІЛ)-6, фактора некрозу пухлин (ФНП)-α клітини печінки продукують білки гострої фази запалення, такі як С-реактивний білок (СРБ), хоча відомо, що у розвитку атеросклерозу та його клінічних проявів беруть участь і інші білки гострої фази, такі як фібриноген тощо. Але СРБ є важливим білком гострої фази, найбільш чутливим і об’єктивним індикатором системного запального процесу (Родин Ю.В., 2005). СРБ отримав свою назву завдяки здатності реагувати з С-полісахаридом пневмококків (Насонов Е.Л. и соавт., 2002).

СРБ синтезується в печінці протягом перших годин після ураження під час інфекційних процесів, при неінфекційному запаленні, коли виникає каскад запальних реакцій, які включають продукцію вільних радикалів і цитокінів (Светликов А.В., Барсуков А.Е., 2005; Вельков В.В., 2006). Також його вміст у крові зростає при некрозі тканин і новоутвореннях. Нормальна концентрація СРБ у сиворотці не перевищує 5 мг/л. При гострому запаленні вміст СРБ зростає пропорційно рівню прозапальних цитокінів ІЛ-6, ФНП-α в сиворотці крові, під впливом яких він синтезується. Під впливом ІЛ-6, ФНП-α активується система комплемента, відбувається експресія молекул адгезії, адгезія нейтрофільних гранулоцитів до ендотелію з подальшим його пошкодженням (Махнов Н.А., 2004).

ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Обстежено 129 пацієнтів віком 20–70 років: 70 (55%) жінок і 59 (45%) чоловіків, середній вік пацієнтів становив 51,2 року.

Виконували ультразвукове дослідження на апараті EnVizor, вимірюючи товщину інтими-медії (ТІМ) за стандартною методикою, аналізували рівень СРБ (Волков В.И., Строна В.И., 2003).

Застосовували лінійний датчик 7–12 МГц. Вимірювання ТІМ проводили 2 рази: перед початком лікування та після. ТІМ оцінювали в загальній сонній артерії в місці найбільшого потовщення.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

За результатами обстеження осіб із гемодинамічно значущими ураженнями брахіоцефальних артерій, які спричинили порушення мозкового кровообігу (ПМК), у 15 пацієнтів у сонних артеріях виявлено гетерогенні, пролонговані атеросклеротичні бляшки (АБ). За даними ультразвукової діагностики в 3 випадках в АБ виявлено крововилив, у 2 — виразки і в 1 — характерні ознаки кальцинозу. Виявлені ультразвукові ознаки, а саме гетерогенність структури АБ з представленими в ній структурними елементами, можна охарактеризувати як стан прогресуючого атеросклерозу. Ступінь стенозу сонних артерій у цих пацієнтів становив понад 50%. Рівень СРБ у цих пацієнтів — 5,1 мг/л. У решти пацієнтів цієї групи бляшки характеризувалися рівною поверхнею, були локальними, гетерогенними з переважанням ділянок підвищеної ехогенності. Якщо перші мають принципове значення для брахіоцефальних артерій, оскільки можуть спричинити артеріоартеріальну емболію з розвитком ПМК, то в інших випадках морфологічна структура бляшок свідчить про стабільний перебіг процесу. Вміст СРБ у сироватці крові цих пацієнтів становив у середньому 2,1 мг/л. При спостереженні осіб із ПМК протягом 6–10 міс на тлі отримуваного лікування у 7 з них розвинулися повторні неврологічні дефіцити, СРБ у них стабільно тримався підвищеним. Показник ТІМ сонної артерії у цих пацієнтів зростав пропорційно підвищенню вмісту в плазмі крові СРБ. Причому інфекційного процесу у цих пацієнтів не зареєстровано. ТІМ через 9–10 міс у них становив 1,4 мм (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл пацієнтів за нозологіями і вмістом СРБ

Доведено, що зростання СРБ у плазмі крові супроджується порушенням функції ендотелію, пригніченням ангіогенезу в поєднанні з активацією апоптозу (Shaw P.X. et al., 2001).

У всіх пацієнтів з АГ відзначали потовщення ТІМ у середньому до 1,1–1,6 мм (p<0,05). Показники СРБ у цій групі трималися у межах норми. Тобто маркером ураження судинної системи в цих хворих є ТІМ сонних артерій. Патогенетичні чинники АГ потенціюють класичні механізми атерогенезу, коли внаслідок каскаду руйнівних процесів, пусковим механізмом яких є гемодинамічний стрес у вигляді зрушення напруження, який призводить до дисфункції ендотелію судин, у цих ділянках судин активізується фільтрація макромолекул, адгезія лейкоцитів, акумуляція ліпопротеїнів, що призводить до розвитку АБ.

У пацієнтів із різними стадіями онкологічного процесу показники ТІМ і СРБ перевищували норму (p<0,05) і перебували в межах 1,0 мм і 6,9 мм відповідно. У 2 пацієнтів цієї групи виявлено АБ, які мали гомогенну структуру, з рівними контурами по поверхні.

У групі осіб із системними захворюваннями рівень СРБ перевищував норму (p<0,05) і становив при ревматизмі (активна фаза) 7,5 мг/л, при ревматоїдному артриті — 6,7 мг/л і при системному червоному вовчаку і системній склеродермії — 8,1 мг/л.

У хворих із дисекцією аневризми черевної аорти відзначали різницю (p<0,05) показника ТІМ.

Показники СРБ у пацієнтів із виявленими при ультразвуковій діагностиці АБ, які відрізнялися між собою за структурою, ехогенністю, наявністю виразок, наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Порівняльна характеристика рівнів СРБ і виявлених АБ, схильних до ембологенності

Очевидно (див. табл. 2), що значення СРБ корелюють із показниками ТІМ (k=98) та не залежать від ступеня стенозу. Між кількістю нестабільних АБ і високими показниками СРБ також виявлено статистично достовірну залежність (k=98). Рівень СРБ не має статистично достовірного зв’язку з просвітом судин.

ВИСНОВКИ

1. Впровадження в клініку лабораторних методів з одночасним використанням променевих методів діагностики у пацієнтів із ризиком виникнення ускладнень атеросклерозу на доклінічному етапі дозволить отримати важливі дані, які підтверджують роль запалення і зможуть вчасно попереджувати ускладнення.

2. У групі пацієнтів із системними захворюваннями рівень СРБ достовірно перевищував норму і становив при ревматизмі (активна фаза) 7,5 мг/л, при ревматоїдному артриті — 6,7 мг/л і при системному червоному вовчаку і системній склеродермії — 8,1 мг/л.

3. Показники ТІМ і СРБ при онкологічних захворюваннях достовірно перевищували норму і перебували в межах 1,0 мм і 6,9 мг/л відповідно.

4. У хворих з АГ також відзначали статистично значущу різницю показника ТІМ.

5. У хворих з дисекцією аневризми черевної аорти виявлено статистично значущу різницю показника ТІМ.

6. Прогностичне значення рівня СРБ у плазмі крові у пацієнтів із ПМК і виявленими АБ визначається наявністю прямої його залежності від стану АБ незалежно від статі та віку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вельков В.В. (2006) С-реактивный белок — структура, функция, методы определения, клиническая значимость. Лаб. медицина, 8: 1–7.
2. Волков В.И., Строна В.И. (2003) Атеросклероз: патогенетические механизмы и принципы лечения. Междунар. мед. журн., 4: 14–17.
3. Махнов Н.А. (2004) Роль эндотелия в атерогенезе: механизмы развития заболевания. Сб. докл. 2-й Междунар. дистанционной науч.-практ. конф. (15–30 декабря 2004 г.). Санкт-Петербург, с. 48–49.
4. Насонов Е.Л. (1999) Маркеры воспаления и атеросклероз: значение С-реактивного белка. Кардиология, 2: 81–85.
5. Насонов Е.Л., Панюкова Е.В., Александрова Е.Н. (2002) С-реактивный белок — маркер воспаления при атеросклерозе (новые данные). Кардіологія, 42(7): 53–62.
6. Родин Ю.В. (2005) Влияние характеристик атеросклеротической бляшки и факторов риска на вероятность тромбоза внутренней сонной артерии. Вестн. неотложной и восстановительной медицины, 6(4) 565–570.
7. Светликов А.В., Барсуков А.Е. (2005) Атеросклероз и злокачественные опухоли — что общего? Амбулаторная хирургия. Стационарозамещающие технологи, 2(18): 24–27.
8. Шляхто Е.В., Беркович О.А., Беляева О.Д. и др. (2002) Современные представления о дисфункции эндотелия и методах ее коррекции при атеросклерозе. Междунар. мед. журн., 8(3): 9–13.
9. Shaw P.X., Hörkkö S., Tsimikas S. et al. (2001) Human-derived anti-oxidized LDL autoantibody blocks uptake of oxidized LDL by macrophages and localizes to atherosclerotic lesions in vivo. Arterioscler. Thromb. Vasc. Biol., 21(8): 1333–1339.

Адреса для листування:
Гладка Любов Юріївна
04112, Київ, вул. Дорогожицька, 9
Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра променевої діагностики