В Україні знизився рівень стигматизації ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД

29 листопада 2013 р., напередодні Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, який традиційно відзначається 1 грудня, ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» представила результати унікального дослідження «Показник рівня стигми ЛЖВ — Індекс Стигми», результати якого, окрім іншого, можуть свідчити про вплив освітніх та інформаційно-просвітницьких програм у контексті ВІЛ/СНІДу. Перший етап дослідження проведено у 2010-му році, і вже сьогодні експерти можуть відзначати зміни у ставленні до ВІЛ-позитивних людей. Зокрема, вдвічі знизився, з 22 до 11%, рівень стигматизації у сфері надання медичних послуг. Дослідження проводилося у партнерстві ВБО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ» та Аналітичного центру «Соціоконсалтинг». Проект мав на меті створення на національному рівні масиву достовірних даних для розробки рекомендацій щодо подальших кроків із подолання стигми і дискримінації.

Дослідження продемонструвало, що порівняно з 2010 р.:

• значно покращилося ставлення до ЛЖВ з боку соціального оточення. Загальний рівень стигматизації та дискримінації ЛЖВ через ВІЛ-статус з боку соціального оточення знизився на 11%: з 52 до 39%;
• із проявами стигматизації та дискримінації у медичній сфері стикалися 11% респондентів, що вдвічі менше ніж у 2010 р.;
• із проявами стигматизації та дискримінації у соціальній сфері протягом останніх 12 міс стикалися 2% респондентів (у 2010 р. — 5%);
• із фактами розкриття медичними працівниками ВІЛ-статусу пацієнта без отримання відповідної згоди стикалися 23% респондентів, тоді як у 2010 р. таких було 30%.

Те, що дослідження показало позитивні тенденції у ставленні до ВІЛ-позитивних людей, які зазначають самі ж ЛЖВ, свідчить про те, що національні та регіональні заходи, зокрема навчальні та просвітницькі програми, інформаційні компанії та соціальні інтервенції, дають свої плоди. Разом із тим, ми повинні докладати зусиль, щоб знизити рівень стигматизації у тих сферах життя ВІЛ-позитивних людей, де він поки що залишається високим, а також щодо подолання внутрішньої самостигматизації, зазначає керівник відділу інноваційних програм ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» Оксана Брижовата.

Унікальність цього дослідження полягала в тому, що воно проводилося людьми, які живуть з ВІЛ, для людей, які живуть з ВІЛ, за єдиною методикою. Методикою дослідження передбачалася можливість консультування та психологічної підтримки людей, які брали участь в опитуванні, а у разі необхідності — їх переадресація до правозахисників, лікарів або соціальних працівників, які можуть надати кваліфіковану допомогу. Серед респондентів переважають особи репродуктивного та працездатного віку — 30–39 років (49%). Більшість (67%) респондентів живуть із діагнозом «ВІЛ-інфекція» від 1 до 9 років.

Принциповим досягненням у контексті підвищення якості медичних послуг для ВІЛ-інфікованих осіб, на переконання голови Держслужби України соцзахворювань Тетяни Александріної, є зниження рівня дискримінаційних проявів серед медичного персоналу. Це дає ширші можливості людям, які живуть із ВІЛ, та представникам груп підвищеного ризику в отриманні необхідної медичної допомоги. Поки що ми не говоримо про повне подолання упередженості з боку медичних працівників, однак динаміка зниження рівня стигми серед лікарів є досить обнадійливою. Протягом наступних років впровадження загальнодержавних заходів буде зорієнтоване на інтеграцію та децентралізацію ВІЛ-сервісних послуг. Тому ми плануємо посилювати навчальний та роз’яснювальний компонент, зокрема залучати до роботи медиків первинної ланки, соціальних працівників, засобів масової інформації тощо.

Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами dssz.gov.ua