Лікарське самоврядування: міжнародний досвід та перспектива впровадження в Україні

20 листопада 2013 р. у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я відбулося засідання круглого столу на тему: «Лікарське самоврядування: міжнародний досвід та перспектива впровадження в Україні». Мета заходу — обговорення можливості впровадження в Україні державно-суспільної моделі регулювання медичної діяльності, що спирається на інститут професійного самоврядування лікарів, та аналіз відповідного міжнародного досвіду в цій сфері. У засіданні круглого столу взяли участь народні депутати України, представники Міністерства охорони здоров’я України, інших центральних органів виконавчої влади, Національної академії медичних наук України, експерти з Польщі та Болгарії, представники міжнародних організацій, медичної громадськості України та засобів масової інформації.

Головним завданням професійного самоврядування лікарів є формування такої моделі правовідносин, при якій кожен лікар несе персональну відповідальність за належне виконання своїх обов’язків перед професійним самоврядуванням лікарів, яке, у свою чергу, є відповідальним за діяльність кожного лікаря перед пацієнтами та державою.

Як зазначила у своєму виступі голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтеєва, нині національні саморегульовані організації лікарів функціонують у більшості країн світу та об’єднуються у складі Всесвітньої медичної асоціації, що веде свою історію з 1947 р. Вищим представницьким органом Всесвітньої медичної асоціації є Всесвітня медична асамблея.

У жовтні 1987 р. 39-та Всесвітня медична асамблея прийняла Мадридську декларацію про професійну автономію та само­управління лікарів, яка проголосила необхідність самоуправління лікарської професії у будь-якій державі, незалежно від наявної у ній системи охорони здоров’я, та визначила основні принципи професійної автономії лікарів і само­управління лікарської професії. Фактично в усіх європейських країнах, передусім у країнах — членах Європейського Союзу, та багатьох інших країнах було ухвалено спеціальні закони, якими лікарському самоврядуванню передано низку важливих регуляторних функцій у сфері охорони здоров’я.

Крім того, досвід держав — членів Європейського Союзу та інших країн розвиненої демократії — свідчить про доцільність застосування професійного самоврядування для регулювання не лише лікарської професії, а й інших, що належать до числа так званих професій, що потребують публічної довіри (адвокати, нотаріуси, журналісти тощо). Можливість саморегулювання таких професій передбачено конституціями та законами багатьох країн. Наприклад, у сусідній Польщі його можливість встановлено конституцією, і відповідно до законів цієї країни професійне саморегулювання застосовується до 16 різних професій, що потребують публічної довіри.

В Україні медики досі не долучені до процесу прийняття рішень, пов’язаних із регулюванням медичної діяльності, та фактично не є активними суб’єктами політики у сфері охорони здоров’я.

Учасники круглого столу зазначили, що запровадження в Україні лікарського самоврядування сприятиме розбудові ефективної, заснованої на принципах і цінностях розвиненого громадянського суспільства, системи взаємовідносин медиків із владою та суспільством, що є дуже важливим, зокрема, з огляду на розпочату реформу охорони здоров’я та євроінтеграційні устремління Української держави.

Під час круглого столу на досвіді лікарського самоврядування у Польщі та Болгарії було проілюстровано основні принципи діяльності професійного самоврядування лікарів у цих державах, його участь у вирішенні таких важливих проблем, як контроль щодо дотримання вимог єдиного та загальнообов’язкового для всієї національної медичної спільноти етичного кодексу лікаря та виконання лікарями їх професійних обов’язків; надання та позбавлення права на здійснення медичної діяльності; участь в організації підготовки та підвищенні кваліфікації лікарів; здійснення контролю за обґрунтованим і раціональним використанням лікарських засобів та медичних втручань; організація різних видів взаємодопомоги та взаємної підтримки всередині професійного лікарського середовища тощо.

Також проаналізовано досвід професійного адвокатського самоврядування в Україні, запровадженого Законом України від 5 липня 2012 р. № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Учасники круглого столу дійшли виснов­ку, що впровадження в Україні професійного лікарського самоврядування сприятиме підвищенню ефективності управління вітчизняною медичною галуззю в цілому, поліпшенню захисту прав та законних інтересів як лікарів, так і споживачів медичних послуг, тобто пацієнтів. На їх думку, для запровадження повноцінного професійного саморегулювання у сфері медичної діяльності доцільним є прийняття відповідного спеціального закону України.

Учасники круглого столу запропонувати Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я створити робочу групу у складі народних депутатів України, науковців та представників медичної громадськості України для розробки проектів відповідних законодавчих ініціатив, спрямованих на запровадження в Україні власної національної моделі професійного лікарського самоврядування з урахуванням кращого зарубіжного досвіду, особливостей національного законодавства та існуючої моделі державного управління галуззю охорони здоров’я в Україні.

Докладніше про питання, які розглядалися під час круглого столу, читайте на шпальтах нашого видання найближчим часом.

Олександр Устінов,
фото Сергія Бека