Віддалені результати лікування хворих з екстрасфінктерними норицями прямої кишки за допомогою методу «пломбування» їх просвіту аутотромбіновим клеєм

30 червня 2006
2398
Спеціальності :
Резюме

Ми здійснили порівняльну оцінку віддалених результатів хірургічного лікування хворих зі складними екстрасфінктерними норицями прямої кишки за допомогою методу «пломбування» просвіту нориці аутотромбіновим клеєм або методики Рижих. Оцінка віддалених результатів проводилася за двома основними критеріями: частота післяопераційних рецидивів та частота післяопераційної інконтиненції. На основі отриманих нами результатів ми дійшли висновку, що застосування методики «пломбування» норицевого ходу аутотромбіновим клеєм дозволяє значно зменшити кількість післяопераційних рецидивів захворювання та майже повністю запобігти появі післяопераційної інконтиненції сфінктера прямої кишки.

ВСТУП

Беззаперечним фактом є те, що проблема лікування нориць прямої кишки займає провідне місце в сучасній колопроктології. З одного боку, проблема лікування простих інтрасфінктерних нориць прямої кишки на сучасному етапі є значною мірою вирішеною, а результати лікування цих хворих — обнадійливими. З іншого боку, загальноприйнятих підходів до лікування хворих зі складними екстрасфінктерними норицями прямої кишки на теперішній час і досі не розроблено, а результати лікування цих хворих (не­зважаючи на велику кількість запропонованих методик) є далекими від задовільних.

Зважаючи на вищесказане, ми намагаємося без­у­пинно і наполегливо розробляти малоінвазивний напрямок в лікуванні цієї категорії хворих. Як вже повідомлялось раніше (Лурін І.А. та співавт., 2004; 2005), ми розробили і впровадили у повсякденну клінічну практику новий малоінвазивний метод хірургічного лікування хворих зі складними екстрасфінктерними норицями прямої кишки — «пломбування» норицевого ходу аутотромбіновим клеєм (патент № 74495 А61В17/00 від 15.12.2005 р., бюлетень № 12). Використовуючи цей метод, отримали дуже оптимістичні безпосередні результати лікування. У цій статті хотіли б висвітлити вже віддалені результати лікування цих пацієнтів.

ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Ми провели порівняльну оцінку віддалених результатів лікування хворих зі складними екстра­сфінктерними норицями прямої кишки у двох групах. У досліджувану групу увійшли 18 хворих зі складними екстрасфінктерними норицями прямої кишки 3–4-го ступеня складності, яким в період із серпня 2003 по липень 2004 р. в проктологічному відділенні Головного військового клінічного госпіталю було проведено «пломбування» просвіту нориці аутотромбіновим клеєм. За контрольну групу хворих взяли 30 хворих зі складними екстра­сфінктерними норицями прямої кишки 3–4-го ступеня складності, яким в той же період було проведено операцію за методикою Рижих.

Із 30 прооперованих за методикою Рижих був 21 (70%) чоловік та 9 (30%) жінок. Їх вік становив від 22 до 62 років, а середній — 43,1±2,1 року. У 18 (60%) хворих було заднє розташування внутрішнього отвору нориці, у 10 (33,33%) — переднє і у 2 (6,67%) внутрішній отвір нориці розташовувався в боковій крипті. У 4 (13,3%) з цієї групи були явища недостатності функції сфінктера анального каналу ­­І ступеня і у 1 (3,33%) — анальна інконтиненція ІІ ступеня.

Із 18 хворих досліджуваної групи, яким було виконано «пломбування» норицевого ходу аутотромбіновим клеєм, 12 (66,67%) чоловіків та 6 (33,33%) жінок. Їх вік становив від 23 до 61 року, а середній — 41,3±2,6 року. У 11 (61,11%) досліджуваних було заднє розташування внутрішнього отвору нориці, у 6 (33,3%) — переднє і в 1 (5,56%) внутрішній отвір нориці розташовувався в боковій крипті. У 2 (11,11%) хворих цієї групи були явища недостатності функції сфінктера анального каналу І ступеня.

Таким чином, контрольна і досліджувана групи були однорідними за статтю, віком та топографо-анатомічним розташуванням внутрішнього отвору нориці, що дозволяє зіставляти результати лікування, отримані в цих групах.

За критерій ефективності лікування досліджуваної методики ми брали такі показники:

1) частота післяопераційних рецидивів;

2) частота післяопераційної інконтиненції.

Аналіз віддалених результатів хірургічного лікування в контрольній та в досліджуваній групах ми проводили в період від 2 до 3 років.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Оцінка віддалених результатів у період від 2 до ­3 років була проведена у всіх 30 хворих контрольної групи. У 4 (13,33%) хворих цієї групи виник рецидив нориці прямої кишки. Причому в одного хворого рецидив виник через 3 міс після оперативного втручання, ще в одного хворого через 1 рік, а в інших двох — в період від 2 до 3 років після операції. Під час контрольних обстежень хворих цієї групи виявлено, що у 3 із 4 хворих, в яких до операції була анальна інконтиненція І ступеня, вона збереглася, а у четвертого на контрольних оглядах через 1 та 2 роки після перенесеного оперативного втручання за методикою Рижих виявилася анальна інконтиненція ІІ ступеня. Ще у 3 (10%) хворих, в яких до оперативного втручання не було явищ анальної інконтиненції, на контрольному огляді через 1 рік виявлена анальна інконтиненція І ступеня, а на контрольному огляді через 2 роки в одного з цих 3 хворих явища інконтиненції зникли (що ми пояснюємо адаптативною функцією сфінктерного апарату заднього проходу).

Оцінка віддалених результатів в період від 2 до 3 років була проведена також у всіх 18 хворих досліджуваної групи. У жодного із цих хворих у зазначений період ми не виявили рецидиву нориці прямої кишки. В одного хворого, в якого до операції функція сфінктера не була порушена, відзначали явища недостатності сфінктера прямої кишки І ступеня протягом перших 3 міс після «пломбування», які під впливом лікувальної фізкультури (тренування сфінктера заднього проходу) самостійно зникли. У 2 хворих, в яких до «пломбування» були явища інконтиненції І ступеня, вона зберігалася і на контрольних оглядах через 1 та 2 роки після втручання.

Таким чином, кількість незадовільних результатів лікування (частота рецидивів та післяопераційної інконтиненції анального сфінктера) у хворих контрольної групи у період від 2 до 3 років досягла 26,67% (з них 13,33% — рецидив і стільки ж інконтиненція). Отримані нами результати збігаються з тими, що зустрічаються в літературі (Дульцев Ю.В., Саламов К.Н., 1981), за якими рецидиви захворювання можуть сягати 30%, а анальна інконтиненція — 15%.

З іншого боку, в досліджуваній групі в період від 2 до 3 років ми виявили лише 1 (5,56%) умовно-незадовільний результат лікування (випадок «транзиторної» анальної інконтиненції).

ВИСНОВКИ

Аналізуючи отримані дані щодо віддалених результатів лікування хворих зі складними екстра­сфінктерними норицями прямої кишки в період від 2 до 3 років за допомогою традиційної методики Рижих та запропонованої нами методики «пломбування» норицевого ходу аутотромбіновим клеєм, ми зробили такі висновки:

1) застосування методики «пломбування» норицевого ходу аутотромбіновим клеєм дозволяє значно зменшити кількість післяопераційних рецидивів захворювання як в найближчий післяопераційний період, так і в період від 2 до 3 років після операції;

2) використання впровадженої нами методики дозволяє майже повністю запобігти появі післяопераційної інконтиненції сфінктера прямої кишки;

3) отримані безпосередні та віддалені результати лікування пацієнтів за запропонованою нами методикою «пломбування» норицевого ходу аутотромбіновим клеєм дають можливість висловитися про перспективність та необхідність впровадження цієї методики в повсякденну практику колопроктологічних клінік вже сьогодні.

ЛІТЕРАТУРА

  • Дульцев Ю.В., Саламов К.Н. (1981) Парапроктит. Медицина, Москва, 208 с.
  • Лурін І.А., Денисюк А.І., Федоров Ю.К., Черкашин К.І. (2005) Морфологічне обґрунтування можливостей малоінвазивного «пломбування» неспецифічних повних екстрасфінктерних нориць прямої кишки аутотромбіновим клеєм. Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії, 1–2: 3–5.
  • Лурін І.А., Замковий А.Д., Гутверт Р.В., Нечай В.С. (2004) Малоінвазивне лікування рецидивних неспецифічних повних екстрасфінктерних нориць прямої кишки. Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії, 3: 6–7.

Адреса для листування:Лурін Ігор Анатолійович01016, Київ, вул. Госпітальна, 18Головний військовий клінічний госпіталь МО України, проктологічне відділення

>Отдаленные результаты лечения больных с экстрасфинктерными свищами прямой кишки с помощью метода «пломбирования» их просвета аутотромбиновым клеем

Лурин Игорь Анатольевич, Цема Е В

Резюме. Мы провели сравнительную оценку отдаленных результатов хирургического лечения больных со сложными экстрасфинктерными свищами прямой кишки с помощью метода «пломбирования» просвета свища аутотромбиновым клеем или методики Рыжих. Оценка отдаленных результатов проводилась по двум основным критериям: частота послеоперационных рецидивов и частота послеоперационной инконтиненции. На основе полученных нами результатов мы пришли к выводу, что использование методики «пломбирования» свищевого хода аутотромбиновым клеем позволяет значительно уменьшить количество послеоперационных рецидивов заболевания и почти полностью предотвратить появление послеоперационной инконтиненции сфинктера прямой кишки.

Ключевые слова: свищ прямой кишки, хирургическое лечение, отдаленные результаты, метод «пломбирования» свища, аутотромбиновый клей

>Treatment of extrasphincteric rectal fistulas by «packing» with autothrombin glue: long-term outcomes

Lurin Igor A, Tsema E V

Summary. We have compared long-term outcomes in patients with complex extrasphincteric rectal fistulas after surgical treatment by methods of Ryzhih or «packing» with autothrombin glue. Estimation of long-term results was based on two main criteria: frequency of postoperative relapses and frequency of postoperative incontinence. According to the obtained results we conclude, that application of the technique of rectal fistulas «packing» with autothrombin glue can considerably reduce the number of postoperative relapses and almost completely prevent the occurrence of postoperative incontinence.

Key words: rectal fistula, surgical treatment, long-term outcomes, method of the fistula «packing», autothrombin glue