Спека і здоров’я

Наприкінці липня 2010 р. в Українському національному інформаційному агентстві «УКРІНФОРМ» відбулася прес-конференція на тему: «Профілактика інфарктів та інсультів в умовах цьогорічної спеки», за участі Марини Гуляєвої, виконавчого директора Української асоціації боротьби з інсультами.

Вона повідомила, що перегрівання — стан, який виникає під впливом високої температури навколишнього середовища і факторів, які ускладнюють тепловіддачу — супроводжується розладами функцій всіх систем організму людини, зокрема нервової та серцево- судинної. Тому під час спеки особливу увагу лікарям слід звертати на пацієнтів з артеріальною гіпертензією, хронічними серцево-судинними та судинно-мозковими захворюваннями, у яких перегрівання організму може зумовити розвиток ускладнень.

До факторів, які можуть підвищувати ризик розвитку ускладнень, належать:

• Прийом деяких симпатоміметиків, трициклічних антидепресантів, фенотіазінів, антигістамінних та препаратів з антихолінергічною дією, бета- блокаторів, антагоністів кальцієвих каналів.
• Шкірні хвороби, які можуть призводити до зниження потовиділення: муковісцидоз, вроджений ангідроз, псоріаз, сонячні опіки з великим об’ємом ураження шкіри.
• Фізична активність, яка зумовлює посилення теплоутворення.
• Носіння одягу, який перешкоджає потовиділенню.
• Зменшення вживання рідини.
• Ожиріння.
• Похилий вік.

За словами М. Гуляєвої, знизити ризик розвитку інсультів та інфарктів можна завдяки:

• дотриманню питного режиму (об’єм випитої рідини, за відсутності інших рекомендацій лікарів, має становити 3 л/добу);
• дієті (вживати нежирне м’ясо, рибу, овочі, фрукти, кисломолочні про­дукти, обмежити споживання жирів, цукру, солодких (газованих) та алкогольних (в тому числі слабоалкогольних) напоїв);
• правильному дозуванню та дотриманню режиму прийому антигіпертензивних, антитромботичних та інших препаратів;
• обмеженню перебування на вулиці з 11-ї до 17-ї години.

Організм людини підтримує рівень температури у вузьких межах. Це відбувається за допомогою кондукції, конвекції, випромінювання та випаровування.

Головним механізмом тепловіддачі за умов зовнішньої температури, що перевищує вимоги до нейтрального теплового оточення, є випаровування. Воно погіршується при зневодненні організму, високій вологості навколишнього середовища, зниженні потовиділення.

Тривале перебування в умовах підвищеної температури навколишнього середо­вища призводить до декомпенсації механізмів терморегуляції — температура тіла людини підвищується, що призводить до зменшення об’єму циркулюючої крові, ниркового кровоплину, централізації кровообігу, розвитку дегідратації та порушень електролітного балансу. При температурі тіла понад 42 °С припиняється функціонування клітинних ензимів, зростає проникність клітинних мембран, відбувається денатурація білків.

Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10) до класу патологічних станів, що виникають внаслідок дії на організм людини високих температур навколишнього середо­вища та світла, належать: тепловий і сонячний удар (Т67.0); теплова непритомність (Т67.1); теплові судоми (Т67.2); теплове виснаження, зневоднення (Т67.3); теплове виснаження внаслідок зменшення вмісту солей в організмі (Т67.4), теплове виснаження не уточнене (Т67.5), теплове виснаження транзиторне (Т67.6); тепловий набряк (Т67.7); інші наслідки дії високої температури та світла (Т67.8); наслідок дії високої температури та світла, не уточнений (Т67.9).

Теплова непритомність — стан, який характеризується раптовою втратою свідомості; теплові судоми — болючі інтенсивні мимовільні спазми у великих групах м’язів, розвиток яких найчастіше провокує важка фізична робота, профузне потовиділення та недостатнє поновлення запасів втраченої організмом рідини, гіпонатріємія; теп­ловий набряк — затримка в організмі людини рідини, яка накопичується переважно у кінцівках.

Зазвичай зазначені патологічні стани потребують призначення регідратаційної терапії (пероральної чи інфузійної) і минають протягом кількох днів. При тепловому набряку діуретики не призначаються.

Більш тяжкий перебіг мають теплове виснаження та тепловий удар. Основні симптоми виснаження: головний біль, нудота, блювання, запаморочення, тахікардія, кволість та міалгія. Характерною ознакою теплового удару є дисфункція центральної нервової системи, яка клінічно проявляється галюцинаціями, дратівливістю, геміплегіями, комою.

М. Гуляєва зазначила, що перша допомога при перегріванні включає: переміщення постраждалого у прохолодне приміщення або тінь, зниження температури тіла фізичними методами (змочування холодною водою, накладання міхурів із льодом на великі судинно-нервові пучки — шию, пахові ділянки, холодні компреси на голову тощо), зняти одяг, який ускладнює потовиділення. Необхідно одразу викликати швидку медичну допомогу.

В Україні надання допомоги дорослим при станах, зумовлених впливом тепла на організм людини регламентує Наказ МОЗ України від 28.12.2002 р. № 507 «Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги». У зазначеному документі наведено алгоритм медичної допомоги (схема).

Надання медичної допомоги дітям при тепловій травмі регулює Наказ МОЗ від 31.08.2004 р. № 437 «Про затвердження клінічних Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і дошпитальному етапах». У зазначеному нормативному документі наведені такі діагностичні критерії станів, викликаних впливом теплового фактора на організм дитини:

• Загальне перегрівання: скарги на слабкість, головний біль; при огляді дитини — шкірні покриви вологі, тем­пература тіла підвищена, тахікардія, ортостатична гіпертензія. У тяжких випадках спостерігаються нестабільність артеріального тиску, аритмія серцевої діяльності, мiгренеподiбнi пароксизми, астенія, уповільнення зорово-моторних реакцій.

• Тепловий удар — розрізняють 4 ступені тяжкостi стану дитини:

• • легкий — слабкість, головний біль, запаморочення, спрага, нудота; температура тіла нормальна чи субфебрильна, рясне потовидiлення; тахікардія;
  • середньої тяжкості — пульсуючий головний біль, нудота, блювання; температура тіла підвищена до 38–39 °С, шкіра гiперемiрована, рясне потовидiлення; дратівливість, немотивований гнів; гіперрефлексія, порушення координації рухів; виражена тахікардія;
  • тяжкий — сильний головний біль, запаморочення, порушення зору, багаторазове блювання; психомоторне порушення, дезорієнтація, порушення свідомості; гіперрефлексія, тонічна та клонiчна судома, патологічні рефлекси, парези і паралічі; температура тіла підвищена до 40–41 °С, виражена тахікардія, аритмія серцевої діяльності; може розвиватися мозкова кома;
  • украй тяжкий — клінічна смерть.

При наданні медичної допомоги дітям (згідно з Наказом МОЗ України від 31.08.2004 р. № 437) необхідно:

1. Госпіталізувати хворого до соматичного стаціонару, у тяжких випадках — до відділення інтенсивної терапії.

2. Перемістити потерпілого в прохолодне місце. Покласти холодну воду або лід (у целофанових пакетах) до магістральних судин — на шию, у пахвові западини, на пахові ділянки (жарознижувальні ліки недоцільні).

3. Забезпечити інгаляцію 100% кисню в кількості 10–12 л/хв.

4. Призначити бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сибазон) у дозі 0,2–0,5 мг/кг маси тіла внутрiшньом’язово; глюкокортикоїди — в дозі 2–3 мг/кг (за преднізолоном) внутрiшньом’язово; при судомах — бензодiазепiни 0,5 мг/кг внутрішньовенно або 1% гексенал 5–7 мг/кг, при відсутності ефекту — iнтубацiя трахеї (без премедикацiї атропіном) і переведення на ШВЛ.

5. Проводити інфузiю 0,9% NaCl з 5% розчином глюкози у співвідношенні 1:1 у дозі 20 мл/кг/год; за потребою — серцево-легенево-церебральну реанімацію.

На завершення М. Гуляєва зауважила, що лікарям необхідно скоригувати лікування у пацієнтів із високим ризиком розвитку інсультів та інфарктів з урахуванням патогенетичних змін, які відбуваються в організмі людини під впливом високої температури навколишнього середовища.

Дарина Чудутова,
фото автора