Епідемія ВІЛ у країнах Східної Європи та Центральної Азії зростає загрозливими темпами

21 липня 2010 о 09:39
388
Спеціальності :

18 липня 2010 р. у Відні відкрилася XVIII Міжнародна конференція, присвячена проблемам СНІДу, в якій взяли участь близько 20 тис. делегатів з усього світу. Протягом поточного тижня вони будуть брати участь у засіданнях та супутніх захо­дах на тему «Права тут — прямо відразу», вибрану, щоб підкреслити критичний взаємозв’язок між правами людини та ВІЛ.

Згідно з новою доповіддю, представле­ною ЮНІСЕФ, прихована епідемія ВІЛ у країнах Східної Європи та Центральної Азії зростає загрозливими темпами. Основ­ними причинами епідемії є вживання наркотиків, ризикована сексуальна поведінка і високий рівень соціальної дискримінації, внаслідок чого люди не звертаються за інформацією з профілактики та лікування.

Доповідь «Осуд і вигнання: прихована епідемія ВІЛ-інфекції серед дітей у Східній Європі та Центральній Азії» присвячена проблемам, з якими стикаються діти, що живуть із ВІЛ, підлітки, які ведуть ризикований спосіб життя, вагітні, які вживають наркотики, а також більше 1 млн дітей та людей молодого віку, які живуть або працюють на вулиці у цьому регіоні.

Ці молоді люди щодня наражаються на численні ризики, серед яких вживання наркотиків, сексуальна експлуатація та інші види насильства, що підвищує ризик їх ВІЛ-інфікування. Такі тенденції особливо тривожні, оскільки в цьому регіоні мешкає 3,7 млн споживачів ін’єкційних наркотиків — майже 1/4 від загальної кількості у світі. Багато хто з них починає вживати наркотики ще в підлітковому віці.

Існуючі медичні та соціальні послуги не пристосовані до підлітків, які ведуть ризикований спосіб життя. Вони часто піддаються моральному осуду, звинуваченням і навіть кримінальній відповідальності у зв’язку з тим, що вони звертаються за медич­ною допомогою та інформацією про ВІЛ-інфекцію.

«Діти, які опинилися на задвірках суспільства, потребують доступу до медичних і соціальних послуг, а не суворого засуд­ження», — підкреслив Ентоні Лейк, виконавчий директор ЮНІСЕФ.

Щоб допомогти молодим людям, які живуть із ВІЛ або піддаються ризику ВІЛ-інфікування, медичні та соціальні структури повинні надавати лояльні, дружні послуги, орієнтовані на особливі потреби таких підлітків.

Так, у Російській Федерації створено понад 100 дружніх клінік і консультаційних центрів для молоді з надання послуг для збереження репродуктивного та сексуального здоров’я, надання інформації, консультацій та психологічної підтримки.

«Ми не зможемо зупинити епідемію СНІДу в Східній Європі та Центральній Азії без надання підтримки та захисту дітям та підліткам, — сказала Юкіе Мокуо, предс­тавник ЮНІСЕФ в Україні. — В Україні вже створена мережа Клінік дружніх до молоді, основною метою яких є запобігання інфікуванню молоді та поширення здорового способу життя серед українських підлітків». Нам вдалося знизити передачу ВІЛ від матері до дитини з 27 до 6,2%, а також значно підвищити доступ дітей до терапії. Проте для того щоб більше дітей народжувалися вільними від ВІЛ, а молоді люди були захищені, нам необхідно розвивати профілактичні програми.

Як свідчать результати дослідження, нещодавно проведеного ПРООН у 6 країнах регіону, багато дорослих, які живуть із ВІЛ, бояться соціальної стигматизації, якої неми­нуче зазнають усі, хто звертається за лікуван­ням, більше ніж самої хвороби, тим самим сприяючи поширенню прихованої епідемії. Стигматизація, пов’язана з ВІЛ, не обмежу­ється групою дорослих та підлітків. Мале­ньким дітям, які живуть з ВІЛ, часто відмов­ляють у прийомі в школу та дошкільний заклад, а коли їх статус стає відомим, вони стикаються з ізоляцією та дискримінацією.

«Ця доповідь є закликом до захисту прав і честі всіх людей, які живуть із ВІЛ, і тих, які наражаються на ризик інфікування ВІЛ, а також особливо уразливих дітей та молоді. Ми повинні створити атмосферу довіри та допомоги, а не засудження та ізоляції, — сказав Ентоні Лейк. — Тільки дола­ючи дискримінацію щодо людей, які живуть із ВІЛ, країни Східної Європи та Центральної Азії, зможуть зупинити розповсюдження епідемії.»

За матеріалами www.unaids.org,
www.unicef.org