Як гадаєте, що більш охоче обере пацієнт — пігулку чи укол? Як на мене, відповідь очевидна! Але чи дійсно ми можемо піти назустріч пацієнту та зменшити його страждання?
Почнемо з визначень. Шлях введення — це спосіб потрапляння лікарського засобу в організм. Їх існує велике різноманіття, але для антимікробних препаратів перелік таких препаратів навмисно обмежений.
Згідно зі стандартом «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою», затвердженим наказом МОЗ України від 18 травня 2022 р. № 823, шляхи введення антибактеріальних препаратів суворо регламентовані.
Які шляхи введення можна використовувати
У закладах охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу, антибактеріальні препарати слід вводити відповідно до інструкції. Існують такі шляхи введення антибактеріальних препаратів:
- пероральний;
- внутрішньовенний;
- внутрішньокістковий;
- інгаляційний (інколи).
Заборонені такі шляхи введення, як інтраартеріальний, ендолімфатичний, внутрішньочеревний, внутрішньом’язовий та безпосередньо в рану.
Про внутрішньом’язовий шлях введення варто згадати, коли:
- це єдино можливий шлях згідно з інструкцією;
- неможливо використати внутрішньовенний або внутрішньокістковий шлях введення у разі необхідності надання пацієнтові невідкладної медичної допомоги.
У закладах, що надають первину медичну допомогу, призначення ін’єкційних антибіотиків взагалі заборонено! У разі потреби їх призначення пацієнта передають до закладів вторинного або третинного рівня.
Отже, лікар повинен обирати найбільш гуманний метод лікування — пероральні антибіотики. Або ж якнайшвидше переводити з парентерального шляху введення на ентеральний. І попри те, що лікарю може здатися, що фармакотерапія без уколів — то «несолідно» та недостатньо ефективно, чисельні дослідження продемонстрували, що немає різниці в ефективності антибіотиків залежно від перорального та внутрішньовенного шляхів введення.
Потрібно пам’ятати, що пероральне введення антибактеріальних препаратів має наступні переваги:
- зниження ризику розвитку катетерасоційованих інфекцій кровотоку;
- зниження ризику розвитку ускладнень, що пов’язані з інфузією;
- зниження вартості лікування пацієнта;
- краще ставлення пацієнтів до лікування;
- зниження ризику інфікування медичних працівників;
- зменшення тривалості госпіталізації пацієнтів.
Тому при виборі шляху введення антибіотика лікарю допомагають Стандарт і ретельна оцінка всіх переваг та недоліків у кожному окремому випадку.
Читайте також:
Деескалація та ескалація антибіотикотерапії
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Редакція журналу «Український медичний часопис» за матеріалами phc.gov.ua
