ФАКТОРИ РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ РАННІХ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ УСКЛАДНЕНЬ ПРИ ХІРУРГІЧНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ З ГОСТРОКРОВОТОЧИВИМИ ПІЛОРОДУОДЕНАЛЬНИМИ ВИРАЗКАМИ

30 грудня 1999
3617
Спеціальності :
Резюме

Проаналізовані результати виконання 234 оперативних втручань з приводу гострокровоточивих пілородуоденальних виразок, показники післяопераційної летальності, частота та характер ранніх післяопераційних ускладнень після екстрених та відстрочених операцій. Серед факторів, що зумовлюють небажаний результат, виділені такі: вік, ступінь важкості кровотечі, епізоди рецидиву кровотечі, патоморфологічні особливості виразкового кратера, вид і термін виконання операції. Фактори ризику суттєво відрізнялися у разі виконання екстрених та відстрочених операцій. Запропоновані принципи хірургічного лікування та шляхи покращання його безпосередніх результатів

ВСТУП

Історія розвитку хірургії кровоточивих пілородуоденальних виразок пройшла складний шлях від простого ушивання або висічення виразки, різних обсягів резекції шлунка до широкого спектра органозберігаючих на основі ваготомії оперативних втручань (Бачев И.И., 1992; Березницкий Я.С. и соавт., 1994). Разом з визначенням показань та екстреності виконання втручань обговорені переваги та недоліки різних варіантів оперативного лікування (Bumm R. et al., 1989; Coleman Sh.Y. et al., 1991). Їх ефективність оцінюють за безпосередніми результами — летальністю, кількістю та характером післяопераційних ускладнень (Mavares J. et al., 1993; Mueller X. et al., 1994). Так, одні автори вважають обгрунтованим застосування резекційних методів, інші — органозберігаючих втручань незалежно від екстреності виконання. Повна оцінка переваг та недоліків кожного методу можлива при всебічному аналізі факторів ризику.

 

ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У дослідженні взяли участь 234 пацієнта, оперованих у Київському міському центрі невідкладної допомоги хворим з гострокровоточивими пілородуоденальними виразками. Для виявлення чинників, що зумовлюють розвиток ранніх післяопераційних ускладнень, проведено порівняльний аналіз результатів клінічних, ендоскопічних, лабораторних досліджень, дані втручань, виконаних в екстренному порядку у 103 хворих та у 131 — у ранній відстрочений період.

 

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Із 103 екстрено оперованих хворих 20 (19,4%) оперовані на висоті кровотечі, що тривала, 83 (80,6%) — на висоті рецидивної кровотечі, що виникла під час їх перебування у стаціонарі.

Структура оперативних втручань наведена у табл. 1.

  Таблиця 1

Структура екстрених та ранніх відстрочених оперативних втручань

Вид втручання

Операція

Всього,
%

екстрена, %

відстрочена, %

СПВ+ДШО

5 (4,9)

39 (29,8)***

44 (18,8)

КВ+ДШО

12 (11,7)

11 (8,4)

23 (9,8)

ТВ+ДШО

42 (40,8)

23 (17,5)**

65 (27,8)

СВ+ДШО

20 (19,4)

33 (25,2)

53 (22,6)

РШ

22 (21,4)

25 (19,1)

47 (20,1)

Нерадикальні

2 (1,9)

0 (0)*

2 (0,9)

Всього

103 (100)

131 (100)

 

 

Примітка.*** — p<0,001; ** — p<0,01; * — p<0,05; ДШО — дренуюча шлунок операція.

 

У пацієнтів обох груп з усіх післяопераційних ускладнень виділили пов’язані безпосередньо з характером виконаного втручання і пов’язані передусім з крововтратою та її наслідками. Після екстрених операцій хворих з ускладненнями було вірогідно більше (24,3%), ніж після ранніх відстрочених операцій (9,1%; р<0,05), загальна кількість ускладнень становила 63 та 26 відповідно (табл. 2).

Таблиця 2

Структура післяопераційних ускладнень,
пов’язаних з характером втручання

Ускладнення

Термін операції

Всього
(n=234), %

екстрена (n=103), %

відстрочена (n=131), %

Діастазурія

17 (16,5)

5 (3,8)**

22 (9,4)

Порушення моторно-ева-куаторної функції шлунка

6 (5,8)

5 (3,8)

11 (4,7)

Анастомозит

3 (2,9)

4 (3,1)

7 (3)

Неспроможність швів

1 (19,4)

1 (0,8)

2 (0,86)

Післяопераційна шлун-ково-кишкова кровотеча

3 (2,9)

0 (0)*

3 (1,3)

Кровотеча в черевну порожнину

1 (0,97)

0 (0)

1 (0,43)

Нагноєння рани

2 (1,9)

2 (0)*

4 (1,7)

Всього

35 (34)

17 (13)**

52 (22,2)

Примітка. ** — p<0,01; * — p<0,05.

 

Вірогідно частіше явища діастазурії, панкреатит шлунково-кишкову кровотечу відзначали після екстренних операцій (див. табл. 2).

 Ускладнення, розцінювані нами як наслідок крововтрати, також виникали частіше (27,2%) після екстрених втручань, а таких важких ускладнень, як респіраторний дистрес-синдром та поліорганна недостатність, після відстрочених операцій взагалі не було (табл. 3). У відстрочений період після полікомпонентної відновлювальної інфузійно-трансфузійної терапії з приводу кровотечі помірного ступеня тяжкості оперовані 72,5% хворих, середньої тяжкості — 27,5%. Навпаки, екстрене втручання виконане у 70,9% хворих з тяжкою кровотечею, у 27,2% — середньої тяжкості і лише у 1,9% — помірного ступеня. Це пояснюється тим, що у разі виникнення рецидиву кровотечі значно збільшувався обсяг крововтрати та підвищувався ступінь тяжкості кровотечі. В той же час рецидив кровотечі ми вважаємо показанням до екстреного виконання операції як єдиного способу врятування життя хворого. Екстреність втручання не дозволяє проводити повноцінну відновлювальну трансфузійну терапію, що призводить до значних метаболічних порушень, зриву компенсаторних механізмів, появи незворотних шокових ушкоджень внутрішніх органів («шокова нирка», «шокова легеня») і сукупно — до синдрому поліорганної недостатності.

Таблиця 3

Структура післяопераційних ускладнень,
не пов’язаних з характером втручання

Ускладнення

Операція

Всього
(n=234), %

екстрена (n=103), %

відстрочена (n=131), %

Пневмонія

10 (9,7)

4 (3,05)*

14 (6)

ТЕЛА

1 (0,97)

1 (0,76)

2 (0,9)

РДС-синдром

5 (4,8)

0 (0)**

5 (2,1)

Поліорганна недостатність

5 (4,8)

0 (0)**

5 (2,1)

Пієлоцистити

7 (6,8)

4 (3,05)

11 (4,7)

Всього

28 (27,2)

9 (6,9)***

37 (15,8)

Примітка. *** — p<0,001; ** — p<0,01; * — p<0,05.

Великі обсяги гемотрансфузії та її високий темп в умовах геморагічного шоку та артеріальної гіпотензії є небезпечними через розвиток респіраторного дистрес-синдрому, в основі якого лежить ураження альвеолярно-капілярної мембрани та погіршення умов газообміну з розвитком гіпоксемії.

За допомогою порівняльного аналізу вказаних чинників у пацієнтів обох груп виявлені фактори ризику ускладнень у післяопераційний період (табл. 4, 5).

 

Таблиця 4

Фактори ризику ускладнень після виконання екстрених втручань

Фактор ризику

Ускладнення

Всього

відсутні (n=78), %

наявні (n=23), %

Вік

49,1± 4,6

56,2± 4,8**

 
Операція
• органозберігаюча
• резекція
     

70 (88,9)

9 (11,1)

79

8 (36,4)

14 (63,6)*** 1

22

Ступінь тяжкості кровотечі
• помірний
• середній
• тяжкий
     

2 (2,5)

0

2

25 (32)

3 (13)*

28

51 (65,5)

20 (87)*

71

Рецидив кровотечі

59 (75,6)

22 (95,6)*

81

Переливання більше 1200 мл препаратів крові

4 (5,1)

7 (30,4)*

 

 

Таблиця 5

Фактори ризику ускладнень після виконання екстрених втручань

Фактор ризику

Ускладнення

Всього
(n=131)

відсутні (n=119), %

наявні (n=12), %

Вік

45,3± 2,6

54,2± 4,5*

 
Вид втручань
• органозберігаючі
• резекція
     

102 (96,2)

4 (3,8)

106

17 (68)

8 (32) 1 *

25

Примітка. 1 — різниця достовірна відносно органозберігаючих операцій; * — p<0,01.

 Після застосування резекційних методів з приводу гострокровоточивих пілородуоденальних виразок відзначають достовірно вищу частоту виникнення ускладнень, особливо після екстрених втручань (див. табл. 4, 5). Це передусім зумовлене травматичністю цього виду оперативного лікування, важким характером післяопераційних ускладнень (неспроможність швів, панкреатит), значною тривалістю операції.

Звуження показань до резекції шлунка у пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, ускладненою кровотечею, вважаємо одним із способів поліпшення безпосередніх результатів хірургічного лікування. Альтернативою є різні види органозберігаючих втручань на основі ваготомії (селективна проксимальна, комбінована з пілородуоденопластикою, селективна, стовбурова ваготомія з пілоропластикою) з радикальними варіантами втручання (висічення, виведення виразки). Іншим шляхом підвищення ефективності лікування є зниження кількості екстрених втручань, передусім на висоті рецидиву кровотечі. Вирішити це завдання можливо за допомогою розроблення прогностичної системи та виділення на її основі серед хворих групи ризику рецидиву кровотечі. Виконання невідкладних, протягом першої доби, втручань дозволить попередити виникнення раннього рецидиву кровотечі та уникнути його численних негативних наслідків.

Посилання

ФАКТОРЫ РИСКА ВОЗНИКНОВЕНИЯ РАННИХ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫХ ОСЛОЖНЕНИЙ ПРИ ХИРУРГИЧЕСКОМ ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ С ОСТРОКРОВОТОЧИВЫМИ ПИЛОРОДУОДЕНАЛЬНЫМИ ЯЗВАМИ

Козлов С Н, Лиссов О И

Резюме. Пронализированы результаты выполнения 234 оперативных вмешательств при острокровоточивых пилородуоденальных язвах, показатели послеоперационной летальности, частота и характер ранних осложнений после экстренных и отсроченных операций. Среди факторов, которые обусловливают неблагоприятный исход, выделены следущие: возраст, степень тяжести кровотечения, эпизоды рецидива кровотечения, патоморфологические особенности язвенного кратера, вид и сроки выполнения операции. Факторы риска существенно отличались при экстренных и отсроченных операциях. Предложены принципы хирургического лечения и пути улучшения его непосредственных результатов.

Ключевые слова: хирургическое лечение острокровоточивых пилородуоденальных язв, ранний рецидив язвенного кровотечения, факторы риска, послеоперационные осложнения

RISK FACTORS OF POSTOPERATIVE COMPLICATIONS IN PATIENTS WITH PYLORODUODENAL BLEEDING ULCERS

Kozlov S N, lissov O I

Summary. Postoperative complications and mortality of 234 patients after surgical treatment for pyloroduodenal bleeding ulcers were analyzed. Risk factors of the negative outcome of the surgical treatment are as follows: age, haemorrhage volume, relapse bleeding, pathomorphological peculiarities of the ulcer defect, time and type of performed operation. List of risk factors varied in groups of urgent and delayed operations. Approaches for surgical treatment and methods of results improving are proposed.

Key words: surgical treatment of bleeding pyloroduodenal ulcers, early relapse of ulcer bleeding, risk factors, postoperative complications