Гострий напад мігрені. Що призначити?
Резюме. Порівнювали ефективність та безпеку трьох основних груп препаратів при лікуванні гострого нападу мігрені.
Актуальність
Проблематика мігрені полягає у виникненні епізодичних нападів гострого головного болю інтенсивного характеру. Поширеність мігрені в популяції та хронічний перебіг захворювання значуще погіршують якість життя пацієнтів та зумовлюють актуальність адекватного вибору фармакологічної корекції. Препаратами першої лінії при лікуванні гострого нападу мігрені відповідно до узагальнених настанов залишаються триптани. Застосування триптанів зумовлює краніальну вазоконстрикцію, пригнічує активність периферичних тригемінальних волокон та знижує нейротрансмісію в тригеміноваскулярному комплексі завдяки селективному блокуванню рецепторів 5-гідрокситриптаміну 1В/1D/1F-типу. Специфічний механізм дії триптанів уможливлює їх застосування для зниження інтенсивності больового нападу та швидкого відновлення після нього. Однак попередні дослідження надали результати обмеженої ефективності триптанів при гострому нападі мігрені впродовж перших 2 год. Так, лише у 27–30% пацієнтів відмічали зменшення вираженості головного болю в перші 2 год після застосування триптанів, що зумовило низьку прихильність пацієнтів до лікування (<46%) [1]. Крім того, раціональний вибір триптанів при лікуванні нападів мігрені залишається суперечливим питанням внаслідок високої частоти розвитку серцево-судинних побічних ефектів, погіршення з боку психоемоційної сфери та підвищення ризику появи рефрактерного болю. Вказане спричинило пошук альтернативних засобів фармакологічної корекції нападів мігрені, до яких належать агоністи 5-гідрокситриптамінових рецепторів 1F-типу (дитани) та антагоністи пептиду, який кодується геном кальцитоніну (гептани). У поточному дослідженні вчені з університету м. Тайпей, Тайвань, зосередилися на порівняльних характеристиках дитанів, гептанів, триптанів та плацебо [2]. Результати опубліковані в Журналі Американської медичної асоціації (Journal of American Medical Association).
Результати
У дослідження включили 46 442 пацієнти, переважно жінок (74–87%) віком 36–43 роки. Первинною кінцевою точкою дослідження обрали розрахункові показники шансів зникнення головного болю через 2 год після застосування препарату. Вторинною кінцевою точкою визначили зменшення вираженості головного болю через 2 год після проведення фармакологічної корекції. Додатково досліджували профіль безпеки препаратів. Аналізували залежність ефективності від дози наступних діючих речовин:
- дигідроерготамін, назальний спрей — 2 мг;
- алсотриптан у дозі 6,25 мг і 12,5 мг;
- елетриптан у дозі 20 мг і 40 мг;
- фроватриптан 2,5 мг;
- наратриптан у дозі 1 мг і 2,5 мг;
- ризатриптан у дозі 5 мг і 10 мг;
- суматриптан, назальний спрей 10 мг, суматриптан у дозі 50 мг і 100 мг;
- золмітриптан у дозі 2,5 мг;
- ласмітидин у дозі 50 мг і 100 мг;
- римегепант у дозі 75 мг;
- уброгепант у дозі 50 мг і 100 мг.
Після проведення аналізу частоти припинення гострого нападу мігрені та/або зменшення вираженості головного болю впродовж 2 год після застосування препарату дослідники дійшли наступних висновків.
Застосування фармакологічної корекції в цілому зменшувало тривалість гострого больового нападу на 2 год порівняно з контрольною групою.
Розрахункові шанси 2-годинного зменшення тривалості головного болю виявилися меншими для триптанів порівняно з дитанами (відношення ризиків (OR) = 1,72; 95% довірчий інтервал (ДІ) 1,06–2,8 та OR=3,4, 95% ДІ 2,12–5,44 відповідно).
Тривалість головного болю на 50% була меншою при застосуванні триптанів порівняно з римегепантом та в 3 рази меншою порівняно з уброгепантом (OR=1,58, 95% ДІ 1,07–2,33, OR=3,13, 95% ДІ 2,16–4,52, OR=3,05; 95% ДІ 2,02–4,6 відповідно).
Розрахункові показники шансів зменшити тривалість нападу болю шляхом застосування триптанів виявилися більшими майже у 3 рази порівняно з ласмітидином — засобом, нещодавно затвердженим Управлінням з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) з метою лікування гострих нападів мігрені (OR=3,31, 95% ДІ 2,41–4,55).
При порівнянні ефективності застосування ласмітидину, римегепанту та уброгепанту з метою зменшення вираженості головного болю впродовж 2 год статистично значущих відмінностей не виявлено.
З вищим ризиком розвитку небажаних побічних явищ легкого або помірного ступеня тяжкості асоційовано застосування ласмітидину. Висока частота небажаних серцево-судинних явищ виявлена і при застосуванні триптанів (ризатриптан, суматриптан або золмітриптан) порівняно з гепантами.
Аналіз чутливості препаратів з антимігренозною дією свідчить, що вищу чутливість щодо полегшення головного болю через 2 год продемонстрували гепанти (з OR=1, 95% ДІ 0,97–1,02 до OR=9,46, 95% ДІ 5,4–16,57).
У таблиці представлено результати клінічної ефективності застосування поширених в клінічній практиці триптанів, дитанів та гепантів.
Таблиця. Частота клінічних результатів при застосуванні препаратів з антимігренозною дією
| Препарат | Усунення болю (%) | Полегшення болю (%) | Небажані побічні явища (%) |
|---|---|---|---|
| Елетриптан 40 мг | 95,4 | 90,7 | 44,4 |
| Ризатриптан 10 мг | 89,3 | 92,6 | 69,7 |
| Суматриптан 100 мг | 83,5 | 72,7 | 65 |
| Фроватриптан 2,5 мг | 77,6 | 30,5 | 50,5 |
| Ризатриптан 5 мг | 76,2 | 66,1 | 48 |
| Суматриптан 50 мг | 68 | 78,7 | 64,6 |
| Золмітриптан 2,5 мг | 66,7 | 67,3 | 80,6 |
| Елетриптан 20 мг | 57,4 | 55,7 | 36,2 |
| Ласмітилан 100 мг | |||
| Алмотриптан 12,5 мг | 53,5 | 58,7 | 32,9 |
| Суматриптан 10 мг, назальний спрей | 49,9 | 72,1 | 91,2 |
| Уброгепант 100 мг | 40,1 | 15,8 | 50,4 |
| Ласмітидин 100 мг | 28,9 | 32,7 | 95,1 |
| Уброгепант 50 мг | 24,9 | 14 | 16,7 |
| Алмотриптан 6,5 мг | 23,8 | 17,1 | 16,3 |
| Римегепант 75 мг | 23,6 | 44,5 | 40,1 |
| Наратриптан 2,5 мг | 22,2 | 37 | 25,9 |
| Ласмітилан 50 мг | 18,4 | 11,5 | 88,8 |
| Дигідроерготамін 2 мг, назальний спрей | Дані відсутні | 95,5 | Дані відсутні |
| Дигідроерготамін 3 мг, назальний спрей | Дані відсутні | 59,1 | Дані відсутні |
| Наратриптан 1 мг | Дані відсутні | 37,9 | 14,9 |
Висновки
Таким чином, гептани виявилися ефективнішими за плацебо, однак менш ефективними, ніж триптани.
Список використаної літератури
- 1. Ferrari M.D., Goadsby P.J., Roon K.I. et al. (2002) Triptans (serotonin, 5-HT1B / 1D agonists) in migraine: detailed results and methods of a meta-analysis of 53 trials. Cephalalgia, 22 (8): 633–658. doi: 10.1046/j.1468-2982.2002.00404.x.
- 2. Yang C.P., Liang C.-M., Chang C.-M. et al. (2021) Comparison of New Pharmacologic Agents With Triptans for Treatment of MigraineA Systematic Review and Meta-analysis. JAMA Netw Open, 4 (10): e2128544. doi: 10.1001/jamanetworkopen.2021.28544.
Залишити коментар