Рак передміхурової залози: коли починати гормональну терапію?

31 грудня 2021 о 11:30
719

Актуальність

Актуальність раку передміхурової залози зумовлена поширеністю, залежністю від віку та схильністю до раннього метастазування, що погіршує прогноз виживаності та знижує якість життя чоловіків. Враховуючи, що рак передміхурової залози посідає 2-ге місце в структурі смертності чоловіків, поступаючись лише раку легень, актуальним залишається пошук адекватних лікувальних стратегій щодо патологічного стану. Проблематика місцевої форми метастатичного кастраційнорезистентного раку передміхурової залози полягає в невизначеності клінічного стану пацієнта. А основною характеристикою кастраційнорезистентного раку передміхурової залози залишаються підвищення рівня простатспецифічного антигену (ПСА) та радіологічне прогресування. На основі клінічного досвіду фахівцями розроблено  паліативну андроген-деприваційну терапію (АДТ), що доведено підвищувала частоту виживаності таких пацієнтів [2]. Однак беззаперечна ефективність раннього призначення антиандрогенних препаратів залишається недоведеною, а клінічно значуща кардіотоксичність гормональних препаратів знижує якість життя пацієнтів та підвищує рівень смертності внаслідок фатальних серцево-судинних подій. Аби з’ясувати оптимальний час початку АДТ у пацієнтів з неметастатичним кастраційнорезистентним раком передміхурової залози (нкрРПЗ), дослідники з Національного інституту охорони здоров’я (США) порівнювали виживаність пацієнтів з нкрРПЗ з біохімічним рецидивом з початком АДТ після резекції передміхурової залози та пацієнтів, в яких початок АДТ було відкладено [1]. Результати опубліковані в журналі «Урологія» Американської урологічної асоціації (The Journal of Urology).

Результати

У ретроспективне дослідження включили 806 пацієнтів з нкрРПЗ з медіаною віку 61 рік. Усім пацієнтам виконано радикальну простатектомію, після чого на підставі подвоєння лабораторного показника ПСА за період ≤10 міс встановлено діагноз біохімічного рецидиву раку передміхурової залози. За лабораторними ознаками умовно пацієнтів було поділено на дві групи. До 1-ї групи віднесено пацієнтів, у яких біохімічний рецидив відповідно до показників ПСА виявлено протягом <6 міс, тоді як в 2-й групі показник ПСА подвоївся через 10 міс. Первинними кінцевими точкамии обрали загальну виживаність та виживаність після виявлення біохімічного рецидиву та прийняття рішення щодо початку АДТ. Аналіз отриманих результатів свідчить про наступне.

  1. Виявлено, що середній час до виникнення метастазів у пацієнтів з біохімічним рецидивом раку передміхурової залози з пізнім початком АДТ становив 192 міс за умови подвоєння показників ПСА за період <10 міс (95% довірчий інтервал (ДІ)). Тоді як час виживаності у пацієнтів з подвоєнням ПСА ˃10 міс та початком АДТ після резекції зменшувався до 144 міс (95% ДІ).
  2. Загальна виживаність у пацієнтів з біохімічним рецидивом після тотальної резекції передміхурової залози та раннім початком АДТ становила 168 міс (95% ДІ 96–276 міс). За таких же умов пізній початок АДТ був пов’язаний із подовженням виживаності до 204 міс (95% ДІ 120–276).
  3. Час від резекції передміхурової залози до подвоєння лабораторних показників ПСА визнано фактором ризику виникнення метастазів (95% ДІ 0,8–0,9). Дослідники дійшли висновку, що подвоєння показників ПСА впродовж <6 міс статистично значуще підвищує ризик метастазування порівняно з подвоєнням показників ПСА впродовж 10 міс (відношення ризиків (HR) = 3,2; 95% ДІ 2,6–3,9).

Висновки

Таким чином, дослідники дійшли висновку, що  відтермінування початку андроген-деприваційної терапії у пацієнтів з неметастатичним кастраційнорезистентним раком передміхурової залози після тотальної резекції передміхурової залози та біохімічного рецидиву покращило загальну виживаність та  подовжило час до розвитку метастазів.

Список використаної літератури

  1. Marshall C.H., Chencymclg Y., Kuoclairekuo C. et al. (2021) Timing of Androgen Deprivation Treatment for Men with Biochemical Recurrent Prostate Cancer in the Context of Novel Therapies.  The Journal of Urology. doi.org/10.1097/JU.0000000000001797.
  2. Scher H.I., Morris M.J., Stadler W.M. et al. (2016) Trial design and objectives for castration-resistant prostate cancer: updated recommendations from the prostate cancer clinical trials working group 3. J. Clin. Oncol., 34 (12): 1402–18. doi: 10.1200/JCO.2015.64.2702.

Ю.В. Жарікова
Редакція журналу «Український медичний часопис»