Актуальність
Гострий тонзилофарингіт становить актуальну клінічну проблему для сімейного лікаря та є одним з провідних чинників призначення антибіотиків. У структурі звернень за амбулаторною медичною допомогою гострий тонзилофарингіт займає 1–2% [4]. І хоча більшість випадків тонзилофарингіту як вірусної, так і бактеріальної етіології минають самостійно, традиційно курс антибіотикотерапії рекомендовано пацієнтам з групи ризику або при отриманні позитивних результатів на бактеріальну флору. З метою запобігання виникненню гострої ревматичної лихоманки 10-денні курси антибактеріальної терапії передусім рекомендовані вагітним, пацієнтам з ВІЛ-інфекцією та імунодефіцитними станами гетерогенного походження. Загальним консенсусом європейських та американських фахівців експертного рівня першою лінією терапії при гострому тонзилофарингіті бактеріальної етіології рекомендовано 10-денний курс пеніциліну V або амоксициліну як препарату вибору з перевагами форми випуску та дозування [2, 3, 5]. Однак зважаючи на нераціональне застосування антибіотиків та пов’язану з цим високу частоту серйозних побічних ефектів, залишається актуальним питання тривалості застосування антибактеріального курсу. Дослідницька група фахівців загальної практики з Департаменту охорони здоров’я м. Копенгаген, Данія, дослідила ефективність застосування найбільш поширених груп антибактеріальних препаратів у пацієнтів з бактеріальним гострим тонзилофарингітом [1]. Результати опубліковані в швейцарському журналі «Антибіотики» (Antibiotics).
Результати
З 968 досліджень до огляду з метою порівняння ефективності та безпеки коротких (≤5 днів) та тривалих (≥7 днів) курсів застосування антибіотиків у пацієнтів з гострим стрептококовим тонзилофарингітом відібрано 50 рандомізованих досліджень, в які було включено ≥18 тис. пацієнтів. Ефективність макролідів вивчали у 26 дослідженнях, цефалоспоринів — у 16 дослідженнях, амоксициліну та клавунату — у 3 дослідженнях. Одне дослідження було присвячене вивченню ефективності лінкозаміду. У більшості досліджень препаратом порівняння був пеніцилін V. Первинними кінцевими точками було обрано ранню клінічну відповідь на застосування антибактеріальної терапії та частоту ерадикації збудника. Проведений фахівцями аналіз результатів свідчить про наступне.
- Розрахункові шанси отримати клінічну відповідь у пацієнтів з гострим бактеріальним тонзилофарингітом не залежали від часу застосування антибіотиків (відношення ризиків (OR) = 0,85; 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,79–1,15).
- Найвища частота клінічної відповіді та повної ерадикації збудника виявлена за умови застосування пеніцилінів ≥7 днів (OR = 0,43; 95% ДІ 0,23–0,82 та OR=0,34; 95% ДІ 0,19–0,61 відповідно).
- Клінічний інтерес викликають результати аналізу за підгрупами антибактеріальних препаратів. Так, результати порівняння ефективності макролідів та пеніцилінів у пацієнтів з гострим тонзилофарингітом свідчать, що раннє призначення макролідів зумовлювало вищу частоту клінічної відповіді та меншу тривалість курсу антибіотикотерапії.
- Короткотривале застосування цефалоспоринів було більш ефективним порівняно з довготривалим курсом пеніциліну.
- Найвища частота клінічної відповіді та ерадикації збудника відмічена у пацієнтів з гострим тонзилофарингітом за умови раннього призначення цефалоспорину (OR=1,48; 95% ДІ 1,11–1,96 та OR=1,48; 95% ДІ 1,13–2,27 відповідно).
- Однак частота побічних ефектів виявилася статистично значуще вищою в групі короткочасного застосування макролідів та цефалоспоринів порівняно з довготривалими курсами антибіотиків пеніцилінового ряду (OR=1,35; 95% ДІ 1,08–1,68).
Висновки
Дослідники віднесли макроліди та цефалоспорини до списку критично найважливих антибіотиків пріоритетного застосування. Однак, враховуючи переважання шкоди над користю від застосування цефалоспоринів та макролідів у пацієнтів з гострим бактеріальним тонзилофарингітом, терапією першої лінії залишається 10-денний курс застосування пеніцилінів. Таким чином, вибір антибіотика у пацієнта з гострим бактеріальним тонзилофарингітом залежить від клінічних характеристик пацієнта та залишається на розсуд лікаря.
Список використаної літератури
- Holm A.E., Llor C., Bjerrum L. et al. (2020) Short- vs. Long-Course Antibiotic Treatment for Acute Streptococcal Pharyngitis: Systematic Review and Meta-Analysis of Randomized Controlled Trials. Antibiotics (Basel), 9 (11): 733. doi: 3390/antibiotics9110733.
- Lennon D.R., Farrell E., Martin D. et al. (2008) Once-daily amoxicillin versus twice-daily penicillin V in group A beta-haemolytic streptococcal pharyngitis. Arch. Dis. Child., 93: 474–478. doi: 10.1136/adc.2006.113506.
- Pelucchi C., Grigoryan L., Galeone C. et al. (2012) Guideline for the management of acute sore throat. Microbiol. Infect., 18: 1–27. doi: 10.1111/j.1469-0691.2012.03766.x.
- Schappert S.M., Rechtsteiner E.A. (2008) Ambulatory medical care utilization estimates for 2006. Health Stat. Report, (8): 1–29. PMID: 18958997.
- Shulman S.T., Bisno A.L., Clegg H.W. et al. (2012) Clinical practice guideline for the diagnosis and management of group A streptococcal pharyngitis: 2012 update by the Infectious Diseases Society of America. Infect. Dis., 55: 1279–1282. doi: 10.1093/cid/cis847.
Ю.В. Жарікова
Редакція журналу «Український медичний часопис»
