Антибіотикорезистентність: порівняння різних стратегій антибіотикотерапії

Актуальність

Набуття мікроорганізмами резистентності до протимікробних препаратів, тобто антибіотикорезистентності (АБР), значно звужує можливості терапії захворювань, які ці АБР-мікроорганізми викликають. І сьогодні боротьба з АБР є одним з найбільш нагальних питань системи охорони здоров’я. Статистичні дані свідчать, що в останні роки тягар АБР значно підвищився, що пов’язано з продовженням безконтрольного призначення антибіотиків медичними фахівцями, які звикли роками використовувати напрацьовані схеми лікування, що не враховують наслідків застосування антибіотикотерапії без показань. За оцінками експертів, якщо не вживати заходів боротьби з АБР, проблема буде ускладнюватися з кожним роком і до 2030 р. зросте на 70% [1].

Зменшення застосування антибіотиків не за показаннями має вирішальне значення для зниження АБР, особливо це твердження стосується первинної ланки, оскільки попередні дослідження демонстрували, що саме сімейні лікарі найбільш часто призначають антибіотики не за показаннями, додаючи їх до схеми лікування гострих інфекційних захворювань, при яких антибіотики демонструють у кращому випадку помірний ефект [2]. Відповідно до сучасних гайдлайнів рекомендовано призначати найменшу кількість курсів антибіотикотерапії протягом якомога коротшого періоду [3].

Враховуючи актуальність проблеми АБР, постає питання щодо різних стратегій антибіотикотерапії, які спрямовані на зниження частоти призначень антибіотиків та будуть ефективними у боротьбі з розвитком АБР. Проведено дослідження, в якому оцінювалася клінічна ефективність відстроченого призначення антибіотиків при інфекційних захворюваннях респіраторної системи порівняно з іншими стратегіями антибіотикотерапії [4].

Методи

Проведено систематичний огляд та метааналіз даних рандомізованих досліджень, в яких порівнювалися різні стратегії антибіотикотерапії: відстрочений прийом антибіотиків (прийом за відсутності зменшення вираженості симптомів захворювання) порівнювався зі стратегією без застосування антибіотиків, а також стратегія негайного застосування антибіотиків порівняно зі стратегією без їх застосування. Дані відібрані з таких баз даних, як  Cochrane Central Register of Controlled Trials, Ovid Medline, Ovid Embase, EBSCO CINAHL Plus та Web of Science.

Первинною кінцевою точкою дослідження обрана середня тяжкість симптомів через 2–4 дні після первинної консультації. В якості вторинних кінцевих точок обрані тривалість хвороби після первинної консультації, розвиток ускладнень, що призвели до госпіталізації/смерті, потреба у повторних консультаціях або погіршення стану пацієнтів, а також задоволення пацієнта за шкалою Лікерта.

Результати

Загалом до метааналізу були включені дані 9 рандомізованих контрольованих досліджень та 4 спостережних досліджень, в яких брали участь загалом 55 552 дорослих пацієнти.

Результати дослідження не виявили різниці щодо проявів клінічних симптомів через 2–4 дні від моменту первинної консультації (за 7-бальною шкалою) для відкладеного та негайного прийому антибіотиків (середня різниця (СР) –0,003; 95% довірчий інтервал (ДІ) –0,12–0,11), та для відкладеного прийому антибіотиків порівняно з терапією без їх застосування (СР 0,02; ДІ 95% –0,11–0,15).

Більша тривалість симптомів була дещо вищою при відстроченій антибіотикотерапії порівняно з негайним прийомом антибіотиків (11,4 проти 10,9 днів), але відмінностей між відстроченою антибіотикотерапією і її відсутністю не виявлено.

Частота ускладнень, які були причиною госпіталізації до стаціонару або смерті, була нижчою у групі відстроченого прийому антибіотиків порівняно з терапією без застосування антибіотиків (відношення ризиків (ВР) 0,62; 95% ДІ 0,30–1,27) та відстроченого прийому антибіотиків порівняно з негайним їх прийомом (ВР 0,78; 95% ДІ 0,53–1,13).

Зниження частоти повторних консультацій зафіксовано у групі відстроченого прийому антибіотиків та групі терапії без їх застосування (коефіцієнт ризику (КР) 0,72; 95% ДІ 0,60–0,87), у цих групах також була наявна більша задоволеність лікуванням (СР 0,09; 95% ДІ 0,06–0,11).

Висновок

Результати цього дослідження демонструють, що відстрочене призначення антибіотиків у пацієнтів з гострими респіраторними захворюваннями не супроводжується більш тяжким перебігом порівняно зі стратегією негайного прийому антибіотиків. Відповідно, ця стратегія є безпечною та ефективною для більшості пацієнтів та може рекомендуватися до застосування на первинній ланці медичної допомоги.

Нагадуємо, що 26 березня 2021 р. у цифровому форматі відбувся І Національний медичний конгрес з міжнародною участю «Протимікробна резистентність. Світові виклики», програма якого включала обговорення таких важливих тем, як роль дезінфектантів у розповсюдженні АБР та ролі мікробного біофільму у формуванні АБР.

1. Ridge K.W., Hand K., Sharland M. et al. (2011) Antimicrobial resistance. In: Chief Medical Officer annual report 2011: antimicrobial resistance. www.dh.gov.uk/health/2013/03/cmo-vol2/.
2. Namazova-Baranova L.S., Baranov A.A. (2017) Antibiotic Resistance in Modern World. Ped. Pharmacol., 14(5): 341–354. doi: 10.15690/pf.v14i5.1782.
3. Gerber J.S., Jackson M.A., Tamma P.D. et al. (2021) Antibiotic Stewardship in Pediatrics. Pediatrics, 147(1): e2020040295. doi.org/10.1542/peds.2020-040295
4. Stuart B., Hounkpatin H., Becque T. et al. (2021) Delayed antibiotic prescribing for respiratory tract infections: individual patient data meta-analysis. BMJ; 373: n808. doi.org/10.1136/bmj.n808

Анна Хиць,
редакція журналу «Український медичний часопис»