Онлайн-конференція «Сучасні питання сімейної медицини»

8 квітня 2021
997
Резюме

2 квітня 2021 р. відбулася онлайн-конференція «Сучасні питання сімейної медицини». Організаторами заходу виступили Націо­нальна академія медичних наук (НАМН) України та Інститут радіаційної гігієни і епідеміології ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини». Програма заходу включала доповіді професіоналів та провідних спеціалістів України з найбільш актуальних питань щодо сучасних принципів діагностики і тактики менеджменту пацієнтів різних терапевтичних груп.

Відкриття конференції

Зі вступним словом до слухачів онлайн-конференції звернувся Павло Федірко, доктор медичних наук, директор Інституту радіаційної гігієни і епідеміології ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини» (ННЦРМ), який привітав учасників з початком конференції та зазначив, що коли у серпні 2020 р. була запланована дана конференція, організатори заходу сподівалися, що вона вже відбудеться в офлайн-режимі, однак пандемія COVID-19 внесла корективи, і внаслідок третьої хвилі спалаху SARS-CoV-2 нині захід відбувається в онлайн-форматі. Далі спікер розповів про історію становлення центру радіаційної медицини, який було створено 1 жовтня 1986 р. і згідно з наказом Міні­стерства охорони здоров’я України та Академії медичних наук України від 02.12.1995 р. №49 установа була визнана головною в країні з медичних проблем аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) та супутніх проблем радіаційної медицини і радіобіології в Україні. ННЦРМ став першою у світі міжнародною базою клініко-лабораторного моніторингу та лікування радіаційних уражень і унікальним клініко-епідеміологічним реєстром постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.

Діяльність ННЦРМ спрямована на:

  • розробку та реалізацію довгострокових заходів щодо мінімізації наслідків аварії на ЧАЕС;
  • удосконалення державної системи надання медичної допомоги постраждалим з радіаційними ураженнями;
  • визначення медичних та радіобіологічних наслідків аварії на ЧАЕС;
  • вивчення стану здоров’я постраждалого населення та розробка стратегії його збереження у поставарійний період;
  • дозиметрію зовнішнього та внутрішнього опромінення контингентів постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС;
  • радіологічний моніторинг зон радіоактивного забруднення, дозиметричну паспортизацію населених пунктів України;
  • медичне та біофізичне забезпечення робіт з перетворення об’єкту «Укриття» ДСП ЧАЕС на екологічно безпечну систему та зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС;
  • участь у формуванні державної політики щодо подолання наслідків аварії на ЧАЕС;
  • міжнародне співробітництво щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та інших великомасштабних ядерних аварій.

Тактика менеджменту пацієнтів різних терапевтичних груп

Ігор Іваницький, кандидат медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини і терапії Української медичної стоматологічної академії, виступив з доповіддю «Схуднення при остеоартриті (ОА) — чи додає це здоров’я суглобам?». Проблема ожиріння є вкрай актуальною у всьому світі, в деяких наукових джерелах її також іменують, як пандемія ХХІ ст., яка напряму пов’язана з впливом на якість життя пацієнтів. Сучасні дані свідчать, що за останні 30 років поширеність ожиріння у всьому світі зросла більш ніж удвічі, що, відповідно, призводить до поширення й таких коморбідних з ожирінням захворювань, як артеріальна гіпертензія, цукровий діабет 2-го типу та ОА. Останній фактор пов’язаний з тим, що ожиріння впливає на стан опорно-рухового апарату та асоціюється з розвитком дегенеративних та запальних станів у суглобовому апараті. Так, ожиріння є визнаним фактором ризику розвитку ОА колінних суглобів, оскільки кожні 5 кг надмірної маси тіла призводять до підвищення ризику розвитку ОА на 36%. Статистичні дані свідчать, що ОА відмічають майже у 10% населення світу, і його поширеність з кожним роком лише зростає. При цьому ризик накопичується відповідно до тривалості впливу високого індексу маси тіла (ІМТ).

І хоча проблема щодо ОА та ожиріння є вкрай актуальною, однак й досі відсутні дієві неінвазивні методи профілактики та лікування цих станів, окрім модифікації способу життя. Так, результати Фремінгського дослідження продемонстрували, що модифікація способу життя за рахунок зменшення маси тіла знижує ризик розвитку ОА серед жіночої популяції. Результати цього дослідження свідчать, що зменшення маси тіла на 5 кг за 10-річний період супроводжувалося зниженням ймовірності розвитку симптоматичного ОА колінних суглобів на 50%. Схожі результати щодо ефективності зменшення маси тіла демонстрували й інші дослідження, що пов’язано з тим фактом, що воно асоціюється зі зменшенням навантаження на суглоби, що і призводить до меншого прогресування ураження суглобового апарату. Окрім того, цей вид модифікації способу життя, окрім зменшення загальної маси тіла, також впливає на фізичну активність пацієнта та, відповідно, функціональний стан суглобів. Таким чином, зменшення маси тіла є першою та найбільш важливою рекомендацію для пацієнтів з ОА та ожирінням, яка покращує якість життя за рахунок зменшення ураження суглобів та проявів хронічного больового синдрому.

Сергій Клименко, доктор медичних наук, завідуючий відділом медичної генетики Інституту експериментальної радіології ДУ «ННЦРМ» НАМН України, у своїй доповіді приділив увагу менеджменту пацієнтів з COVID-19 з погляду лікаря-гематолога. Спікер зазначив, що під час пандемії COVID-19 надважливим аспектом при менеджменті інфікованих пацієнтів є профілактика та лікування анемій у цих хворих. І хоча до сьогодні точний вплив анемії на наслідки у пацієнтів, інфікованих SARS-CoV-2, до кінця не вивчено, однак наявні дані однозначно свідчать про те, що прогноз у пацієнтів цієї групи є значно гіршим та асоціюється з низкою ускладнень. Таким чином, цілком розумним буде приділити значну увагу профілактиці та лікуванню анемії у пацієнтів з COVID-19, що забезпечить деякий захист від ускладненого перебігу. Відповідно до сучасних рекомендацій лікування залізодефіцитної анемії, яка є найпоширенішою з усіх типів анемій, включає застосування препаратів заліза для перорального прийому (перевага надається препарату двовалентного заліза). Вживання дієтичних добавок, комплексу вітамінів та мінералів не рекомендовано, оскільки вони не мають доказової бази ефективності.

Галина Осьодло, доктор медичних наук, професор, начальник кафедри військової терапії Української медичної академії, виступила з доповіддю «Кишковий мікробіом та метаболічний гепатит: взаємозв’язок, наслідки та методи корекції». Актуальність даної теми не викликає сумнівів, оскільки все більша кількість досліджень повідомляють про наявність асоціації між мікробіо­мом кишечнику, бактеріальною транслокацією та розвитком стеатозу печінки. Сучасні дані свідчать, що кишкова мікрофлора впливає на процеси абсорбції харчових речовин і підтримку енергетичного гомеостазу. Відповідно, порушення в роботі кишечнику можуть також зумовлювати проникнення бактеріальних токсинів у системний кровообіг, тим самим викликаючи системну запальну реакцію, що і є характерною рисою метаболічного синдрому. Крім того, асоціація між мікробіомом кишечнику та кишковою проникністю має значення і в патогенезі та прогресуванні неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП). Таким чином, фармакологічна корекція мікрофлори може бути додатковим терапевтичним підходом до лікування НАЖХП.

Сучасна модель патогенезу НАЖХП включає два відомі фактори ризику стеатогепатиту. Так, при наростанні ожиріння збільшується потрапляння в печінку вільних жирних кислот (ВЖК) і розвивається стеатоз — так звана теорія первинного удару. Після цього реакції окиснення ВЖК призводять до розвитку оксидативного стресу — «другий удар» — супроводжується розвитком стеатогепатиту (рис. 1).

Рисунок 1. Патогенез розвитку НАЖХП

Наталія Медведовська, доктор медичних наук, старший науковий співробітник, професор, у своїй доповіді висвітлила нормативно-правове забезпечення взаємодії первинної та вторинної ланок медичної допомоги на тлі реформи охорони здоров’я.

Ірина Височина, доктор медичних наук, професор, виступила з доповіддю, яка стосувалася рекомендацій з менеджменту пацієнтів із сезонною алергією. Відповідно до сучасних даних у значної кількості людей діагностується сезонна алергія, ключовими симптомами якої є:

  • риніт та закладеність носа;
  • чхання, постійний свербіж у носі;
  • набряк носоглотки;
  • свербіж та почервоніння очей, сльозотеча з очей (без гнійних виділень);
  • відчуття закладеності у вухах (у дітей шум та біль у вухах);
  • шкірні прояви: висип, лущення, сухість, почервоніння шкіри навколо очей, носа, під пахвами, між пальцями та ін.;
  • слабкість, занепад сил, втома та безсоння.

Сьогодні, алергічний риніт (АР) є одним із найпоширеніших типів сезонної алергії, лікування якого включає декілька підходів, включно з уникненням алергенів, фармакотерапією та імунотерапією. Однак необхідно розуміти, що для сезонного АР пов­не уникнення алергенів може бути небажаним, оскільки може знадобитися обмеження часу, проведеного на відкритому повітрі. Саме тому фармакотерапія, включно зі застосуванням блокаторів Н1-гістамінових рецепторів, глюкокортикостероїдів, деконгенсантів, бронходилататорів, інтраназальних стабілізаторів гладких клітин та інших препаратів є кращою стратегією лікування АР порівняно з уникненням алергенів з метою полегшення симптомів захворювання (таблиця). При цьому відповідно до сучасних рекомендацій антигістамінні препарати є препаратами вибору при лікуванні АР, що пов’язано з їх найвищою ефективністю щодо купірування симптомів захворювання.

Таблиця. Клінічні симптоми АР

Клінічна картина АР
Групи симптомів Конкретні симптоми та прояви
Назальні симптоми

Свербіж у носі

Чхання

Водянисті виділення з носа (ринорея)

Закладеність носа

Очні симптоми

Свербіж очей

Почервоніння очей

Сльозотеча

Набряклість повік

Алергічні синці

Лінії Денні — Моргана (складки під нижньою повікою)

Інші симптоми з боку ЛОР-органів та верхніх дихальних шляхів

Стікання виділень у носоглотку — через це у пацієнта може виникати хронічний кашель

Кашель, покашлювання

Дискомфорт у горлі

Охриплість голосу

Погіршення здатності розрізняти смакові якості

Системні симптоми

Слабкість, втомлюваність

Дратівливість

Зниження концентрації уваги

Погіршення апетиту

Порушення сну, хропіння

З доповіддю «Перспективи медичної допомоги в умовах сучасного екологічного оточення. Які захворювання будуть переважати в найближчому майбутньому?» виступив П. Федірко, в якій приділив увагу захворюванням радіаційно опромінених осіб, які представлені двома групами. Перша група включає специфічні радіаційні ураження, такі як гостра променева хвороба, радіаційна катаракта/дерматит та злоякісні новоутворення. Друга група представлена хворобами, які мають певні особливості перебігу у радіаційно опромінених осіб, зокрема ішемічна хвороба серця, церебральний атеросклероз та інші ­цереброваскулярні захворювання, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, глаукома та ін.

Вікторія Клименко, професор, завідувач кафедри пропедевтики педіатрії № 2 Харківського національного медичного університету, представила доповідь «Місце пробіотиків у лікуванні соматичних захворювань», в якій розглянула основні функції мікрофлори кишечнику та ефективність застосування пробіотиків при дисбіозах (рис. 2). Останній являє собою клінічно-лабораторний синдром, який виникає у результаті ряду захворювань та характеризується розвитком ураження кишечнику, зміною якісного та/або кількісного складу нормальної мік­рофлори, транслокацією різноманітних мікроорганізмів у непритаманні біотопи та надмірним ростом мікрофлори. Дисбіоз не має специфічних клінічних проявів, а симптоми зазвичай накладаються на основне захворювання, яке і було першопричиною розвитку дисбіозу. Окрім наявності супутніх хронічних захворювань, причиною розвитку дисбіозу також можуть бути порушення прийому антибактеріальних препаратів (антибіотик­асоційована діарея), незбалансоване харчування, хронічний стрес, професійні шкідливості та інтоксикації, харчова алергія, ферментопатії та імунодефіцитні стани.

Рисунок 2. Функції мікрофлори

Клінічна картина дисбіозу:

  • місцеві симптоми:

диспепсія (біль, дискомфорт);

метеоризм;

порушення акту дефекації (діарея/обстипація);

  • загальні симптоми:

синдром порушення всмоктування (мальабсорбція);

синдром інтоксикації.

Діагностика дисбіозу включає як прямі методи, які базуються на виділенні живої культури за допомогою посіву калу або тонкокишкового аспірату/біоптату, так і непрямі діагностичні методи, які характеризуються виявленням продуктів життєдіяльності бактерій, до яких належать дихальні тести, біохімічний аналіз калу та газо-рідинна хроматографія калу.