Асоціація між антигіпертензивною терапією та розвитком побічних ефектів

22 березня 2021 о 10:53
699

Актуальність

Сьогодні артеріальна гіпертензія (АГ) є одним з провідних модифікуючих факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань у всьому світі [1]. Значна частина ресурсів системи охорони здоров’я спрямована саме на зниження поширеності АГ у популяції. В останні роки міжнародні гайдлайни щодо менеджменту пацієнтів з АГ рекомендували знижувати рівень артеріального тиску до цільових показників, що базується на результатах досліджень, які продемонстрували користь щодо зниження серцево-судинного ризику [2].

Сучасні рекомендації щодо лікування пацієнтів із коморбідною патологією рекомендують клініцистам оцінювати ризик розвитку серцево-судинних захворювань у пацієнта, включно з оцінкою користь/ризик щодо призначення тієї чи іншої антигіпертензивної терапії, а також давати персоналізовані рекомендації щодо лікування для кожного пацієнта [3]. Ця терапевтична стратегія лікування є простою у використанні та має переваги порівняно з іншими стратегіями, що підтверджено даними численних рандомізованих досліджень. Однак постає питання щодо оцінки загального ризику призначення відповідної антигіпертензивної терапії. Так, результати попередніх метааналізів оцінювали рівень загального ризику всіх несприятливих ефектів.

Тож на сучасному етапі існує нагальна потреба у проведенні сучасних метааналізів та рандомізованих контрольованих досліджень, які б оцінювали ризик розвитку окремих несприятливих подій у пацієнтів з АГ. Проведено систематичний огляд та метааналіз сучасних даних, метою якого було визначити асоціацію між антигіпертензивною терапією та розвитком конкретних побічних ефектів, зокрема з електролітним дисбалансом, падіннями та розвитком гострого ураження нирок [4].

Методи

Проведено систематичний огляд та метааналіз PRISMA, в який відібрані дані з таких баз даних, як Embase, Medline, CENTRAL та Science Citation Index. Пошук включав дані з моменту створення баз даних та до 14 квітня 2020 р.

В аналіз були включені дані рандомізованих контрольованих досліджень, в яких брали участь дорослі пацієнти з АГ, що отримували антигіпертензивну терапію.

Критеріями включення у дослідження були вік пацієнта >18 років, антигіпертензивна терапія. Первинною кінцевою точкою дослідження обрано наявність падінь під час проведення дослідження. Вторинні кінцеві точки — гостре ураження нирок, переломи, подагра, гіперкаліємія, гіпокаліємія, синкопе та артеріальна гіпотензія.

Результати

  • Загалом для систематичного огляду та метааналізу відібрані 58 рандомізованих досліджень (n=280 638), які відповідали критеріям відбору.
  • Медіана спостереження пацієнтів становила 3 роки (інтерквартальний діапазон 2–4 роки).
  • Серед 7 досліджень, в яких повідомляли про падіння, не виявлено асоціації щодо антигіпертензивного лікування та частоти падінь серед пацієнтів з АГ (коефіцієнт ризику (КР) 1,05; 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,89–1,24, τ2=0,009).
  • Антигіпертензивна терапія асоціювалася з підвищеним ризиком розвитку гострого ураження нирок (КР 1,18; 95% ДІ 1,01–1,39, τ2=0,037; n=15), гіперкаліємії (КР 1,89; 95% ДІ 1,56–2,30; τ2=0,122; n=26), артеріальної гіпотензії (КР 1,97; 95% ДІ 1,67–2,32; τ2=0,132; n=35) та синкопе (КР 1,28; 95% ДІ 1,03–1,59; τ2=0,050, n=16).
  • Дослідниками також відзначено зниження показника загальної смертності, серцево-судинної смертності та інсульту на фоні антигіпертензивної терапії, але не від інфаркту міокарда.

Висновки

Результати цього систематичного огляду та метааналізу не виявили жодної асоціації між антигіпертензивною терапією та розвитком падінь, однак виявили асоціацію з гіперкаліємією, артеріальною гіпотензією, синкопе та такими тяжкими побічними ефектами, як гостре ураження нирок.

Нагадуємо, що результати нещодавнього дослідження на прикладі клінічного випадку пацієнта з постковідним синдромом продемонстрували, що застосування глюкокортикостероїдів у комплексі з легеневою реабілітацією є ефективною стратегією лікування пацієнтів з персистуючими симптомами COVID‐19.

Список використаної літератури

  1. Lewington S., Clarke R., Qizilbash N. et al. (2002) Prospective Studies Collaboration. Age-specific relevance of usual blood pressure to vascular mortality: a meta-analysis of individual data for one million adults in 61 prospective studies. Lancet; 360: 1903–13.
  2. Whelton P.K., Carey R.M., Aronow W.S. et al. (2018) ACC/AHA/AAPA/ABC/ACPM/AGS/APhA/ASH/ASPC/NMA/PCNA Guideline for the Prevention, Detection, Evaluation, and Management of High Blood Pressure in Adults. Hypertension; 71: e13–115.
  3. Williams B., Mancia G., Spiering W. et al. (2018) ESC Scientific Document Group. 2018 ESC/ESH Guidelines for the management of arterial hypertension. Eur. Heart J.; 39: 3021–104.
  4. Albasri А., Hattle M., Koshiaris C. et al. (2021) Association between antihypertensive treatment and adverse events: systematic review and meta-analysis. BMJ, Feb 10. doi: doi.org/10.1136/bmj.n189.

 Анна Хиць,
редакція журналу «Український медичний часопис»