Асоціація між тривалим застосуванням антигіпертензивних препаратів та дисекцією аорти

Актуальність

Сучасні дані свідчать, що зазвичай при дисекції аорти (ДА) призначають довготривалу терапію. При цьому одним із ключових напрямків в консервативній терапії пацієнтів з ДА є зниження тиску стінки аорти [1]. Сучасна стратегія медикаментозної терапії ґрунтується на даних попередніх досліджень і думці експертів. У рекомендаціях Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology), Американського коледжу кардіологів/Американської асоціації серця (American College of Cardiology/American Heart Association) та Японського циркуляційного товариства (Japanese Circulation Society) зазначено, що препаратами вибору у пацієнтів цієї групи є блокатори β-адренорецепторів [2]. Однак дані сучасних досліджень свідчать, що застосування блокаторів β-адренорецепторів при ДА може асоціюватися з певними ризиками для пацієнта. Тоді як застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) та блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ (БРА) можуть чинити протектторну дію на стінку аорти. Так, дані нещодавніх досліджень демонстрували, що у пацієнтів із синдромом Марфана прийом іАПФ або БРА асоціюється з меншою швидкістю дилатації аорти і з нижчим ризиком ускладнень при аневризмі. У дослідженні M.M. Andel та співавторів (2020) продемонстровано, що комбінована терапія із застосуванням блокаторів β-адренорецепторів разом із лозартаном у пацієнтів із синдромом Марфана є ефективною стратегією лікування. Результати іншого рандомізованого дослідження продемонстрували, що терапія ірбесартаном асоціюється з уповільненням прогресування аневризми. Однак й досі відсутні дослідження щодо оцінки потенційного протекторного ефекту іАПФ або БРА при ДА [3]. Проведено дослідження, в якому оцінювали ефективність та безпеку застосування блокаторів β-адренорецепторів, іАПФ, БРА та інших антигіпертензивних препаратів у пацієнтів з ДА [4].

Методи

Проведено ретроспективне спостережне дослідження, в якому брали участь дорослі пацієнти (n=6978) з вперше виявленою ДА, яким було призначено як мінімум 1 антигіпертензивний препарат. Дані про пацієнтів відібрані з Національної бази досліджень медичного страхування Тайваню (National Health Insurance Research Database in Taiwan), період відбору даних становив з 1 січня 2001 по 31 грудня 2013 р.

Критерієм включення у дослідження було призначення блокаторів β-адренорецепторів, іАПФ, БРА та інших антигіпертензивних препаратів. При цьому, блокатори β-адренорецепторів частіше призначалися більш молодим пацієнтам, пацієнтам з нижчим рівнем артеріального тиску та пацієнтам, яким було проведено хірургічне втручання у зв’язку з ДА. Аналіз даних проводився з липня 2019 по червень 2020 р.

Результати

• З 6978 учасників дослідження 3492 отримували терапію блокаторами β-адренорецепторів, 1729 — іАПФ або БРА та 1757 — інший антигіпертензивний препарат;
• блокатори β-адренорецепторів частіше призначалися більш молодим пацієнтам (середній вік 62,1 року), порівняно зі застосуванням іАПФ або БРА (середній вік 68,7 року) та пацієнтами, які отримували інший антигіпертензивний препарат (середній вік 69,9 року);
• блокатори β-адренорецепторів частіше призначалися чоловікам (2520 пацієнтів (72,2%)), порівняно із застосуванням іАПФ або БРА (1161 пацієнтів, 67,1%) та пацієнтами, які отримували інший антигіпертензивний препарат (1224 пацієнтів, 69,7%);
• багатофакторний аналіз із різними варіантами поправок та врахуванням основних параметрів показав, що не тільки блокатори β-адренорецепторів, але й іАПФ, і БРА асоціюються з поліпшенням прогнозу у пацієнтів з ДА порівняно з пацієнтами, які отримували інші антигіпертензивні препарати.

Висновок

Результати цього ретроспективного спостережного дослідження свідчать, що застосування блокаторів β-адренорецепторів, іАПФ та БРА асоціюється з вищою ефективністю та безпекою при довготривалому лікуванні пацієнтів із ДА.

Нагадуємо, що результати нещодавнього дослідження продемонстрували, що терапія тралокінумабом є ефективною стратегією в лікуванні пацієнтів із середньотяжкою та тяжкою формою атопічного дерматиту.

1. Golledge J., Eagle K.A. (2008) Acute aortic dissection. Lancet; 372(9632): 55–66. doi:10.1016/S0140-6736(08)60994-0
2. Erbel R., Aboyans V., Boileau C. et al. (2014) ESC Committee for Practice Guidelines; The Task Force for the Diagnosis and Treatment of Aortic Diseases of the European Society of Cardiology (ESC). 2014 ESC guidelines on the diagnosis and treatment of aortic diseases: document covering acute and chronic aortic diseases of the thoracic and abdominal aorta of the adult. Eur. Heart J.; 35(41): 2873–2926. doi:10.1093/eurheartj/ehu281
3. JCS Joint Working Group (2013) Guidelines for diagnosis and treatment of aortic aneurysm and aortic dissection (JCS 2011): digest version. Circ. J.; 77(3): 789–828. doi:10.1253/circj.CJ-66-0057
4. Chen S-W., Chan Y-H., Lin C-P. et al. (2021) Association of Long-term Use of Antihypertensive Medications With Late Outcomes Among Patients With Aortic Dissection. JAMA Netw. Open; 4(3): e210469. doi:10.1001/jamanetworkopen.2021.0469

Анна Хиць,
редакція журналу «Український медичний часопис»