Ефективність додаткового прийому вітаміну D щодо профілактики рахіту

Актуальність

Статистичні дані свідчать, що в Афганістані високий рівень дитячої смертності віком до 5 років. І незважаючи на поліпшення рівня харчування і боротьби з бідністю, недоїдання, як і раніше, залишається високим та становить значну загрозу для життя, особливо серед дитячої популяції. Крім того, у зв’язку недоїданням серед дітей також наявна затримка росту, діапазон якої становить у популяції від 40 до 80%. Факторами, які пов’язані із затримкою росту, є не лише недостатня кількість їжі, а й проблеми із санітарними нормами. Відповідно, у зв’язку з проблемами щодо харчування у дітей відзначають анемію та гіповітаміноз А та D.

Як відомо, вітамін D є біологічною речовиною, необхідною дітям. Рахіт — стан, при якому у дитини спостерігаються порушення мінералізації кісток, що виникає в основному як результат харчового дефіциту вітаміну D, але може також бути пов’язаним із харчовим дефіцитом кальцію або фосфору. В майбутньому рахіт може призвести до деформації нижніх кінцівок та кісток таза. Результати попередніх рандомізованих контрольованих досліджень щодо оцінки впливу додаткового прийому вітаміну D продемонстрували, що прийом вітаміну D протягом 6-місячного періоду у дітей раннього віку (6–24 міс) призводив до значного поліпшення росту та запобігав розвитку рахіту [1, 2].

Враховуючи той факт, що дефіцит вітаміну D та недоїдання є загальними проблемами Афганістану, це створює ідеальні умови для проведення дослідження з оцінки впливу вітаміну D на зріст і розвиток кісток у дітей. Проведено дослідження з метою оцінки впливу добавок вітаміну D на ризик розвитку рахіту [3].

Дизайн дослідження

Проведено подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження, за участю 3046 дітей віком від 1 до 11 міс, які мешкали в Кабулі. Діти були рандомізовані на дві групи, 1-ша група прийому вітаміну D у дозі 100 000 МО, 2-га — плацебо — протягом 18 міс.

Для оцінки рахіту дослідники використовували критерії Rickets Severity Score (RSS) (>1,5 бала). Масу тіла і зріст дітей оцінювали перед початком дослідження та через 18 міс.

Результати дослідження

Середній рівень 25-гідрокси-вітаміну-D у сироватці крові становив 37 (35–39) ммоль/л.

Поширеність рахіту становила 5,5% у групі плацебо та 5,3% — у групі прийому вітаміну D, відношення шансів (ВШ) 0,96 (95% довірчий інтервал (ДІ) 0,48–1,92; р=0,9).

Середня відмінність в z-score зріст–вік становила ВШ 0,05 (95% ДІ –0,05…–0,15), р=0,3. При цьому ефективність прийому вітаміну D була більш вираженою у дітей, які отримували з їжею >300 мг/добу кальцію 0,14 (95% ДІ 0–0,29; р=0,05). Відмінності щодо zscore зріст–вік між групами не відзначено.

Висновок

Результати проведеного дослідження продемонстрували, що додатковий прийом добавок вітаміну D не має впливу на зріст дітей або розвиток рахіту, за винятком дітей, які отримують кальцій з їжею у високій дозі  (>300 мг/добу).

1. Vervel C., Zegboud F., Boutignon H. et al. (1997) Fortified milk and supplements of oral vitamin D. Comparison of the effect of two doses of vitamin D (500 and 1,000 UI/d) during the first trimester of life [in French.]. Arch. Pediatr., 4(2): 126–132.
2. Gallo S., Jean-Philippe S., Rodd C. et al. (2010) Vitamin D supplementation of Canadian infants: practices of Montreal mothers. Appl. Physiol. Nutr. Metab., 35(3): 303–309.
3. Crowe F.L., Mughal M.Z., Maroof Z. et al. (2021) Vitamin D for Growth and Rickets in Stunted Children: A Randomized Trial. Pediatrics, 147(Issue 1) :e20200815. doi: 10.1542/peds.2020-0815.

Анна Хиць