Дисфункція кишечнику, спричинена клостридіями. Лікування

18 грудня 2020 о 18:00
2978

Актуальність

Клостридіальну інфекцію пов’язують із виникненням антибіотикасоційованої діареї як клінічної ознаки псевдомембранозного коліту. У дорослих ризик виникнення кишкової клостридіальної дисфункції істотно підвищується з віком ≥65 років та/або при лікуванні діареї антибіотиками з обмеженою чутливістю до клостридій (Vardakas K.Z. et al., 2012). Серед дитячого населення до групи ризику входять діти та підлітки з такою коморбідною патологією, як запальні захворювання кишечнику та онкозахворювання (Spivack J.G. et al., 2003). Клінічні симптоми клостридіальної інфекції можуть різнитися від самообмежувальної діареї до фульмінантного коліту. Тяжка клостридіальна інфекція належить до провідних чинників смерті у дітей раннього віку внаслідок послідовного виникнення діареї та зневоднення. Крім того, клостридіальна інфекція зумовлює затримку відновлення та значно підвищує ризик смертності у дітей віком до 2 років внаслідок безсимптомної колонізації токсикогенними штамами бактерій. Узагальненими рекомендаціями стосовно лікування антибіотик-асоційованої діареї рекомендовано застосування ванкоміцину та метронідазолу. Однак, незважаючи на стандартизовану медикаментозну терапію, у пацієнтів зберігаються залишкові симптоми, а у 40% дітей впродовж наступних 60 днів виникають повторні епізоди інфекційної діареї (Abou Chakra C.N. et al., 2014). Спричинені пошуком нового ефективного антибіотика для лікування у разі дисфункції кишечнику клостридіального генезу, рандомізовані дослідження свідчили про ефективність антибіотика з обмеженою дією фідаксоміцину, який виявився ефективним у лікуванні пацієнтів віком ≥18 років. Але вікові обмеження та виключення з дослідження дітей віком до 16 років залишили нез’ясованим питання ефективності та безпеки препарату у дітей та підлітків. Дослідники на чолі з Джошуа Вольфом (Wolf J. et al., 2020) з інфекційного відділення Дитячої клініки м. Мемфіс, США, провели дослідження безпеки та терапевтичного ефекту від застосування фідаксоміцину у дітей (NCT02218372). Результати опубліковані у журналі «Clinical Infection Disease» (Інфекційні хвороби).

Результати дослідження

До дослідження було залучено 148 пацієнтів із діареєю віком 2–18 років, які відповідали критеріям підозрілості на клостридіальну інфекцію. Усіх пацієнтів розподілили на дві групи: у 1-й групі отримували фідаксоміцин, у 2-й — ванкоміцин. За первинну кінцеву точку лікування було вибрано клінічно значуще зменшення вираженості симптомів кишечної дисфункції після закінчення курсу антибіотикотерапії. За вторинну кінцеву точку дослідження визначили частоту та час виникнення рецидивів діареї. Додатково досліджували безпеку застосування фідаксоміцину у дітей.

  1. Найвищий ефект від застосування фідаксоміцину отримано у пацієнтів віком старше двох років та тих, кому проведено прямий тест на токсини клостридій. Клінічну відповідь дали 77,6% пацієнтів групи фідаксоміцину та 70,5% пацієнтів — групи ванкоміцину (95% довірчий інтервал (ДІ) 7,4–23,9%). Результати нормалізації випорожнення виявилися кращими у групі фідаксоміцину з ванкоміцином: 75,5 та 72,7% пацієнтів відповідно. Порівняно з групою ванкоміцину середній час до усунення діареї виявився коротшим у групі фідаксоміцину: 58 год (95% ДІ 29–122 год) та 97 год (95% ДІ 42–146 год) відповідно. Відмінностей у клінічній відповіді пацієнтів обох груп через 2 доби після закінчення лікування не виявлено.
  2. Сукупна частота рецидивів була вищою у групі ванкоміцину (р=0,02). Однак виживаність в обох групах залишилася незмінною.
  3. Частота небажаних явищ в обох групах біла подібною: 73,5 та 75%. Серед основних небажаних явищ у групі фідаксоміцину дітей віком 2–18 років найчастіше відзначали лихоманку (73%) та біль у животі (13%).

Таким чином, дослідники дійшли висновку щодо ефективності та переносимості фідаксоміцину у дітей і підлітків із клостридіальною діареєю за умови індивідуальної оцінки ризику.

  • Abou Chakra C.N., Pepin J., Sirard S. et al. (2014) Risk factors for recurrence, complications and mortality in Clostridium difficileinfection: a systematic review. PLoS One, 9: e98400.
  • Spivack J.G., Eppes S.C., Klein J.D. (2003) Clostridium difficile-associated diarrhea in a pediatric hospital. Clin. Pediatr. (Phila), 42: 347–352.
  • Vardakas K.Z., Polyzos K.A., Patouni K. et al. (2012).Treatment failure and recurrence of Clostridium difficileinfection following treatment with vancomycin or metronidazole: a systematic review of the evidence. Int. J. Antimicrob. Agents, 40: 1–8.
  • Wolf J., Kalocsai K., Fortuny C. et al. (2020) Safety and Efficacy of Fidaxomicin and Vancomycin in Children and Adolescents with Clostridioides (Clostridium) difficile Infection: A Phase 3, Multicenter, Randomized, Single-blind Clinical Trial (SUNSHINE). Clin. Infec. Dis., 71(Iss. 10):  2581–2588 (https://doi.org/10.1093/cid/ciz1149).

За матеріалами: https://academic.oup.com/cid/article/71/10/2581/5644102

Жарікова Юлія