Цукровий діабет 1-го типу: ефективність уратзнижувальної терапії

Актуальність

Ризик розвитку діабетичної хвороби нирок у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 1-го типу становить близько 60%. На сьогодні відомо, що досягнення контролю рівня глюкози у крові знижує ризик розвитку мікроальбумінурії, однак не виключає ризику прогресування діабетичної хвороби нирок (ДХН).

Щорічна захворюваність на ДХН серед пацієнтів із ЦД 1-го типу порівняно з іншими групами пацієнтів у США зростає. Хоча контроль рівня артеріального тиску та пригнічення ренін-ангіотензинової системи уповільнює прогресування ДХН, дані щодо впливу на рівень швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) є обмеженими.

На сьогодні відомо, що рівні сечової кислоти у сироватці крові пов’язані з підвищеним ризиком розвитку ДХН. Тож групою вчених проведено подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження, в якому оцінювали ефект застосування уратзнижувальної терапії на прогресування ДХН.

Дизайн дослідження

У подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження були включені пацієнти з ЦД 1-го типу, рівнем сечової кислоти >4,5 мг/дл, ШКФ 40–99,9 мл/хв/1,73 м² і підтвердженою ДХН. Пацієнтів було рандомізовано на дві групи, 1-ша група — прийому алопуринолу, 2-га — плацебо.

Первинною кінцевою точкою дослідження була зміна ШКФ через 3 роки терапії і через 2 міс після відміни терапії. Як вторинні кінцеві точки розглядали зниження ШКФ і рівень екскреції альбуміну з сечею.

Результати

Із 1627 пацієнтів, які увійшли у дослідження, 1016 не відповідали критеріям відбору. Загалом у дослідженні взяли участь 630 осіб, яких рандомізували на дві групи: 267 пацієнтів отримували алопуринол, 263 пацієнти — плацебо. Середній вік хворих становив 51 рік, середня тривалість ЦД — 34,6 року, середнє значення глікованого гемоглобіну 8,2%, середній показник ШКФ становив 66,7 мл/хв/1,73 м² площі поверхні тіла у групі алопуринолу і 67,3 мл/хв/1,73 м² — у контрольній групі.

За період дослідження рівень сечової кислоти знизився з 6,1 до 3,9 мг/дл у групі алопуринолу і залишився на рівні 6,1 мг/дл — у групі плацебо.

Через 2 міс після відміни терапії середня різниця між ШКФ становила 0,001 мл/хв/1,73 м² (95% довірчий інтервал (ДІ) –1,9…1,9; р=0,99). Середнє зниження ШКФ становило –3,0 мл/хв/1,73 м²/рік на тлі терапії алопуринолом і –2,5 мл/хв/1,73 м² на тлі плацебо (відмінність –0,6 мл/хв/1,73 м²/рік; 95% ДІ –1,5…0,4).

Показник екскреції альбуміну був на 40% вищим через 2 міс після відміни терапії у пацієнтів, які отримували раніше алопуринол, порівняно із групою плацебо.

Висновок

Проведене клінічне дослідження не продемонструвало результатів щодо користі зниження рівня сечової кислоти за допомогою застосування алопуринолу та зменшення прогресування ДХН у пацієнтів із ЦД 1-го типу. Незважаючи на три роки уратзнижувальної терапії, не виявлено різниці між групою алопуринолу та плацебо. Крім того, не знайдено жодних доказів ефективності уратзнижувальної терапії на вторинні результати, включаючи ШКФ та рівень креатиніну в сироватці крові або зменшення прогресування ДХН.

• Doria А., Galecki А. Т., Spino С. et al. (2020) Serum Urate Lowering with Allopurinol and Kidney Function in Type 1 Diabetes. N. Engl. J. Med., 382: 2493–2503. DOI: 10.1056/NEJMoa1916624.

Анна Хиць