Непереносимість лактози: принципи діагностики та лікування

17 липня 2020 о 16:46
10572

Лактоза — основне джерело калорій у молоці та невід’ємна частина раціону багатьох популяцій людей, здатних перетравлювати цей ди­сахарид у зрілому віці. У нормі у всіх немовлят молочний цукор розщеплюється у тонкій кишці спеціальним ферментом — лактазою. Останній припиняє вироблятися з віком. Таким чином, дефіцит лактази (ДЛ) — це неспроможність експресувати фермент, який забезпечує гідроліз лактози у галактозу та глюкозу у тонкій кишці. Немовлята унікально пристосовані до харчування на основі лактози. У ході рандомізованих клінічних досліджень з’ясовано, що діти, яких годували грудним молоком або сумішшю з лактозою мали високі рівні глюкози та інших поживних речовин у крові порівняно з контрольною групою. Коров’яче молоко містить близько 5 г лактози у 100 мл, що відповідає 12,5 г лактози при стандартному об’ємі молока (у деяких країнах) у 250 мл (таблиця).

Таблиця. Вміст лактози у молочних продуктах

Продукти харчування Вміст лактози (г) на 100 г продукту
Цільне молоко 4,7
Знежирене молоко 4,8
Безлактозне молоко <0,1
Козяче молоко 4,5
Йогурти 3,0–4,0

Наразі все більшої популярності набирає так звана безлактозна дієта. У супермаркетах досить легко знайти безліч продуктів харчування із маркуванням «без лактози» або «lactose free». Споживання молока стрімко знижується у США і є найнижчим у країнах із високою розповсюдженістю непереносимості лактози у популяціях. Дійсно, згідно з даними Національного обстеження стану здоров’я та харчування (NHANES), приблизно 5% немовлят отримували суміші зі зниженим вмістом лактози протягом 2003–2010 рр., і ця тенденція тільки посилюється. Нещодавно проведені метааналізи оцінили розповсюдженість ДЛ і визначили, що найнижчі показники зафіксовані у скандинавських країнах, зокрема <5% у Данії, а найвищі — серед населення Кореї та Китаю (показники розповсюдженості наближуються до 100%).

Розщеплення та всмоктування лактози

Як зазначено вище, перетравлення та всмоктування лактози відбувається у тонкій кишці. Лактоза є основним субстратом лактаза-флоризин-гідролази, яка розщеплює дисахарид молочного цукру до моносахаридів глюкози та галактози, які пізніше активно транспортуються до епітеліальних клітин (ентероцитів) за допомогою натрійзалежних котранспортерів глюкози SGLT1 та GLUT2. З ентероцитів глюкоза переміщується до навколишніх капілярів за рахунок полегшеної дифузії.

Зазначимо, що непереносимість лактози буває вродженою та набутою. Вроджена, у свою чергу, поділяється на алактазію та первинну гіполактазію. Алактазія — повна відсутність лактази з моменту народження, захворювання, пов’язане з порушенням структури гена лактази. Наразі для цих дітей є безлактозні суміші для вигодовування. Частіше у новонароджених наявна функціональна незрілість ферментної системи, і це може зумовлювати ефект непереносимості молока, яка у немовлят проходить через деякий час. Первинна гіполактазія — це непереносимість молока, пов’язана з генетично детермінованим віковим зниженням активності гена лактази, і внаслідок цього — зі зниженням синтезу лактази у кишечнику. У 1970-х роках було продемонстровано, що широка розповсюдженість непереносимості молока у деяких народів — це не хвороба, як вважали європейські лікарі, а варіант норми. У 2002 р. фінські дослідники виявили конкретну ділянку у геномі людини, яка визначає, чи буде ген функціонувати, чи припинить функціонування впродовж дорослішання (Боринська С., 2018).

Клінічне значення непереносимості лактози

  • Непереносимість лактози визначається низкою симптомів в осіб із індивідуальною лактозною мальабсорбцією (метеоризм, здуття живота, діарея, абдомінальний біль).
  • Більшість індивідуумів із мальабсорбцією лактози нормально переносять дозу лактози, яка не перевищує 12 г молока, що відповідає 250 мл молока. Більш значні дози лактози можна переносити, якщо розподіляти протягом усього дня.
  • Симптоматика непереносимості лактози залежить від сили подразника та наявності вісцеральної гіперчутливості, яку виявляють у багатьох пацієнтів із синдромом подразненого кишечнику (СПК).
  • Варіанти лікування непереносимості лактози включають дотримання низьколактозної дієти, призначення пребіотиків з метою адаптації мікробіоти товстої кишки.
  • Непереносимість низьких та помірних доз лактози свідчить про наявність СПК. Ефективне лікування дієтою у цьому разі потребує не відмову від споживання харчових продуктів із низьким вмістом лактози, а насамперед — дієтотерапію зі зниженим вмістом ферментованих олігосахаридів, дисахаридів, моносахаридів та поліолів (FODMAP).

Діагностика мальабсорбції та непереносимості лактози

Доступні 5 тестів на наявність мальабсорбції лактози, а саме:

  • Водневий дихальний тест.
  • Тест на толерантність до лактози.
  • Тест на дуоденальну лактазну активність.
  • Тест на наявність гаксілози або галактози у сечі.
  • Генетичний тест на непереносимість лактози.

Лікування мальабсорбції та непереносимості лактози (рисунок)

Рисунок. Менеджмент пацієнтів із лактозною мальабсорбцією та непереносимістю лактози
  • Misselwitz B., Butter M., Verbeke K. et al. (2019) Update on lactose malabsorption and intolerance: pathogenesis, diagnosis and clinical management (https://gut.bmj.com/content/68/11/2080.full#F1).

Катерина Приходько-Дибська