Роль антиоксидантів у розвитку хвороби Альцгеймера
Резюме. Вплив дієти, збагаченої поживними речовинами та антиоксидантами, на хворобу Альцгеймера
Хвороба Альцгеймера (ХА) є найбільш розповсюдженою формою деменції у людей похилого віку, яка характеризується зниженням когнітивних здібностей внаслідок розумових розладів. Це третя за значимістю причина смерті серед старіючого населення після серцево-судинних та онкологічних захворювань. Виникнення ХА відмічають у 1/5 людей віком ≥80 років, її поширеність експоненційно зростає з віком. За результатами візуалізаційних досліджень для ХА характерна наявність внутрішньо- та позаклітинних амілоїдних відкладень у головному мозку. У 2015 р. деменцію виявляли у 47 млн людей по всьому світу, що становило приблизно 5% населення земної кулі та очікується підвищення частоти розвитку ХА до 75 млн до 2030 р. та 132 млн до 2050 р. Згідно зі статистичними даними, деменція щорічно діагностується майже у 9,9 млн осіб.
Наразі дослідна група з Університету Західної Австралії (University of Western Australia) на чолі з лікарем Джеральдом Верніком висунула припущення щодо ефективності певної комбінації антиоксидантів (вітаміни С, Е, B та глутатіону) при лікуванні ХА. Така комбінація може попереджати розвиток нейродегенеративних захворювань у цілому. Також у ході дослідження було встановлено, що нормалізація клітинного pH відбувається завдяки дієті, збагаченій поживними речовинами, яка, у свою чергу, запобігає розвитку оксидативного стресу.
Оксидативний стрес
Оксидативний стрес являє собою дисбаланс між утворенням активних форм кисню та антиоксидантами, який виникає внаслідок недостатньої кількості останніх у раціоні або дією токсинів при тютюнопалінні або тих, що надходять з оточуючого середовища. Певну роль у патогенезі оксидативного стресу відіграє порушення клітинного імунітету з надмірною активацією фагоцитів. Оксидативний стрес спричиняє розвиток багатьох захворювань і ХА не є винятком. Пошкодження тканин призводить до підвищення рівня вільних радикалів і якщо рівень антиоксидантів є мінімальним, то наслідком цього є оксидативний стрес. Саме тому важливо оцінити його значення та роль у процесі розвитку захворювання. Оцінка буде включати визначення того, чи впливає безпосередньо оксидативний стрес на розвиток захворювання як такого, чи він просто є кінцевим продуктом.
Ще у 1986 р. оксидативний стрес розглядався в якості головного етіологічного фактора розвитку ХА. З того часу багато інших дослідників виявили, що він дійсно тісно пов’язаний із виникненням ХА на ранніх стадіях захворювання. Існують неспростовані докази того, що клітини головного мозку при ХА піддаються дії аномально високих рівнів оксидативного стресу і що амілоїдні бляшки фокусуються в центрі клітинного та молекулярного окиснення. Важливі джерела оксидативного стресу, які призводять до розвитку нейродегенеративних захворювань, представлені на рисунку нижче.
Таким чином, у ході проведення випробувань, Д. Вернік зробив наступний висновок: нормалізація поза- та внутрішньоклітинного pH, комбінація антиоксидантів у достатньо високих індивідуальних дозах і насичена поживними речовинами низьковуглеводна дієта можуть знизити негативний вплив оксидативного стресу.
- Veurink G., Perry G., Singh S. (2020) Role of antioxidants and a nutrient rich diet in Alzheimer’s disease (https://royalsocietypublishing.org/doi/10.1098/rsob.200084).
Катерина Приходько-Дибська
Залишити коментар