Нова перспектива в лікуванні пацієнтів із гліобластомою

14 травня 2020 о 10:40
1194

Реалії лікування пацієнтів із гліобластомою

Гліобластома — злоякісне новоутворення головного чи спинного мозку з найбільш несприятливим прогнозом щодо летальності у більшості пацієнтів. Дотепер середній термін виживання осіб із цим онкологічним захворюванням становить близько 15 міс. Сучасні стандарти медичної допомоги пацієнтам із гліобластомою передбачають проведення післяопераційної променевої терапії, що дозволяє подовжити тривалість життя на 6 міс порівняно з такою у разі ізольованого оперативного втручання. Також можливе застосування додаткової хіміотерапії з призначенням темозоломіду, що у більшості випадків призупиняє прогресію пухлинного росту на 3 міс порівняно з проведенням лише хірургічного лікування. Проте відомо, що додаткове залучення класичної хіміотерапії, антиангіогенних стратегій та нових біопрепаратів до наявних стандартів медичної допомоги не покращують кінцевого результату для пацієнтів із гліобластомою.

В останні чотири десятиліття методики застосування променевої терапії зазнавали численних ітерацій: від режимів опромінення всього об’єму головного мозку до загального об’єму пухлини, від стандартних методів фракціонування режиму опромінення до пришвидшеного гіперфракціонування, а також режиму гіпофракціонування опромінення з модуляцією інтенсивності. Але попри те, що променева терапія залишається невід’ємною складовою схеми лікування осіб з гліобластомою, стратегії, спрямовані на оптимізацію радіочутливості тканин пухлини, не сприяли явному підвищенню кінцевого рівня якості виживання цих пацієнтів без подальшого прогресування пухлинного росту.

Антагоніст дофамінових рецеторів і радіотерапія

У новому доклінічному дослідженні, проведеному співробітниками кафедри радіаційної онкології Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (Department of Radiation Oncology, University of California, Los Angeles), США, встановлено, що додавання відомого лікарського засобу групи нейролептиків до схеми традиційної радіотерапії здатне підвищувати тривалість виживання лабораторних тварин із гліобластомою. Висновки роботи, опублікованої у виданні «Proceedings of the National Academy of Sciences» 1 травня 2020 р., продемонстрували, що поєднання променевого лікування з призначенням трифлуоперазину є не лише таргетною терапією відносно клітин гліобластоми, але й сприяє зниженню високої резистентності, характерної для зазначеного типу ракових клітин. Отримані результати, на думку авторів дослідження, є достатньо обнадійливими для пацієнтів, медіана виживаності яких нині не перевищує 12–18 міс з моменту підтвердження діагнозу гліобластоми.

Променева терапія — важлива частина лікування осіб з онкологічними захворюваннями — вважається одним із найбільш ефективних та у багатьох випадках вирішальних методів терапії. Водночас специфіка клітин новоутворення при гліобластомі полягає в тому, що ракові клітини можуть набувати резистентності до радіотерапії. Справа в тому, що променевий вплив як такий може сприяти трансформації фенотипу клітин — процесу, який перетворює окремі нормальні стовбурові клітини у злоякісні, викликаючи рецидив онкогенезу.

Мета представленого дослідження — пошук нових методів уникнення розвитку резистентності онкоклітин гліобластоми до радіотерапії шляхом поєднаного застосування відомих препаратів у межах схеми лікування, яка традиційно застосовувалася з іншою лікувальною метою. У пошуках тих чи інших лікарських засобів, здатних запобігати радіотрансформації клітинного фенотипу, було проведено скринінг більше ніж 83 тис. сполук. У результаті ідентифіковано близько 300 сполук, включаючи антагоніст дофамінових рецепторів трифлуоперазин. Він, окрім іншого, також здатний блокувати трансформацію фенотипу і, таким чином, підвищувати ефективність променевої терапії.

На наступному етапі дослідження проведено тестування трифлуоперазину на лабораторних гризунах з ортотопічними пухлинами, отриманими від пацієнтів. За результатами подальшого спостереження встановлено, що застосування трифлуоперазину здатне стримувати ріст пухлини та суттєво подовжувати загальний термін виживаності тварин. Так, поєднання радіотерапії з трифлуоперазином подовжувало тривалість життя 100% тварин більше ніж до 200 днів порівняно з 67,7 днями у контрольній групі тварин, які отримували лише променеву терапію.

Практичні висновки

Коментуючи отримані результати, автори зазначили, що важливою є здатність трифлуоперазину не підвищувати чутливості клітин до радіаційного опромінення, а, швидше, запобігати появі резистентних гліомних стовбурових клітин. Найближчим часом дослідники планують розпочати клінічне випробування для пацієнтів із рецидивуючою гліобластомою для апробації можливостей практичного застосування антагоністу дофамінових рецепторів у поєднанні з радіотерапією. Автори висловили сподівання обґрунтувати прийнятну комбінацію поєднаного лікування, що було би оптимальним для пацієнтів із цим діагнозом.

  • Bhat K., Saki M., Vlashi E. et al. (2020) The dopamine receptor antagonist trifluoperazine prevents phenotype conversion and improves survival in mouse models of glioblastoma. PNAS, May 1. DOI: 10.1073/pnas.1920154117.

Наталія Савельєва-Кулик