Клінічний випадок повного подолання ВІЛ

13 травня 2020 о 12:56
1469

«Лондонський пацієнт» — так засоби масової інформації назвали чоловіка, який став другим у світі, хто повністю вилікувався від ВІЛ. Згідно зі звітом, опублікованим 10 березня 2020 р. у журналі «The Lancet HIV», у 40-річного Адама Кастильєхо вірусного навантаження вірусом імунодефіциту людини 1-го типу (ВІЛ-1) у плазмі крові не виявлялося протягом 30 міс. Вірусне навантаження, у свою чергу, визначається шляхом підрахунку кількості копій РНК ВІЛ (вірусних частинок) в 1 мл плазми крові ВІЛ-позитивного пацієнта. Отримані показники свідчать про ступінь тяжкості вірусної інфекції.

Вперше пацієнтові встановили діагноз ВІЛ у 2003 р. Наступні 8 років чоловік отримував антиретровірусну терапію та дотримувався здорового способу життя. Та у 2012 р. у Кастильєхо діагностували лімфому Ходжкіна 4-ї стадії. Проведення хіміотерапії ускладнювалося тим, що будь-які зміни лікування лімфоми потребували перегляду схеми антиретровірусної терапії. Тому декілька років лікування не давало очевидних результатів. Зрештою лікарі провели пересадку клітин кісткового мозку від донора. Спочатку вони за допомогою лікарських засобів у високих дозах під час хіміотерапії вбивали клітини кісткового мозку пацієнта, а потім внутрішньовенно вводили донорські клітини кісткового мозку. Вченим вдалося знайти донора із мутацією CCR5 delta 32. Саме вона робить носіїв стійкими до ВІЛ. За рік після проведення операції чоловік припинив приймати препарати антиретровірусної терапії. Усі тести, що проводилися протягом наступних 18 міс, демонстрували нульове вірусне навантаження — це означає, що протягом 1,5 року у Кастильєхо спостерігалася ремісія.

Більше десяти років тому Тімоті Браун, так званий берлінський пацієнт, увійшов до історії як перша людина, яка повністю позбавилася статусу ВІЛ-інфікованої. Як і лондонський пацієнт, він переніс пересадку ростових клітин кісткового мозку. Необхідно зауважити, що попри ці дві історії, що надихають, ще зарано говорити, що людство навчилося лікувати ВІЛ. Трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин можна проводити тільки тим, у кого розвинулася лімфома чи лейкоз. Причому підібрати донора надзвичайно складно, адже він має виявитися не тільки гістосумісним, а й повинен бути носієм досить рідкісної генетичної мутації CCR5 delta 32. Але навіть за цих умов з урахуванням усіх факторів, трансплантація нічого не гарантує. Ген CCR5 кодує білок на поверхні лімфоцитів, з якими зв’язується ВІЛ. Мутація запобігає цьому контакту, однак у половині випадків вірус може зв’язуватися з іншим білком.

«Хоча це не є життєздатною великомасштабною стратегією лікування, отримані результати підтверджують, що існують докази того, що ВІЛ можна вилікувати», — зазначає Антон Позняк, президент Міжнародної спільноти зі СНІДу. А професор Равінда Гупта з Університетського коледжу Лондона та провідний автор статті щодо успішного лікування лондонського пацієнта, опублікованої в журналі «Nature», наголосив, що подальшим кроком може стати редагування гена CCR5, який дозволяє ВІЛ проникати до клітин. Нагадаємо, що  дослідник Хе Цзянькуй із Південного університету науки і технології у Шеньчжені, який редагував гени немовлят в утробі матері, щоб зробити їх стійкими до ВІЛ, отримав осуд багатьох відомих вчених з етичних та моральних проблем.

Протягом останніх років вчені виявили відносно простий спосіб редагування генів. Інструмент, який називається Crispr-Cas9, дозволяє працювати із ДНК з метою «вимкнення» гену, який спричиняє проблеми. Хе Цзянькуй повідомив, що займався редагуванням генів ембріонів мишей, мавп і людей у лабораторії та подав заявку на отримання патентів на свої методи. Він сказав, що редагування генів відбувалося під час екстракорпорального запліднення. Інші вчені називають цей експеримент жахливим і нагадують, що існує багато ефективних способів профілактики ВІЛ серед здорових людей, а також, що експеримент Цзянькуя піддає здорових нормальних дітей ризику редагування генів за відсутності реальної користі. У багатьох країнах подібні випробування є незаконими, а осіб, що їх поводять, буде покарано позбавленням волі.

  • Gupta K., Peppa D., Hill A. et al. (2020) Evidence for HIV-1 cure after CCR5Δ32/Δ32 allogeneic haemopoietic stem-cell transplantation 30 months post analytical treatment interruption: a case report (https://www.thelancet.com/journals/lanhiv/article/PIIS2352-3018(20)30069-2/fulltext).

Катерина Приходько-Дибська