Гострий гастроентерит у дітей: вибір антиеметиків

12 травня 2020 о 12:44
1139

Актуальність

Шлунково-кишкові захворювання інфекційної природи проявляються гострим початком, діареєю, нудотою, блюванням, лихоманкою, болем у животі. Вони посідають третє місце серед причин смерті дітей віком молодше 5 років у країнах із середнім та низьким рівнем доходу. У розвинених країнах гострий гастроентерит (ГГЕ) є найчастішою причиною звернень по медичну допомогу та госпіталізації. На сьогодні існує два визначення гострого шлунково-кишкового розладу. Американська академія педіатрії (ААР) визначила ГГЕ як гострий шлунково-кишковий розлад із нудотою, блюванням, лихоманкою, болем у животі чи без. Згідно з визначенням ВООЗ, для гострої діареї характерні випорожнення більше трьох разів на добу впродовж не більше 14 днів. Незважаючи на різницю у визначенні хвороби, ААР та ВООЗ не рекомендують застосувувати антиеметики у дітей при виникненні ГГЕ, тоді як Європейським співтовариством дитячих гастроентерологів, гепатологів та дієтологів рекомендовано застосування ондасетрину. Однак дані щодо його ефективності та безпеки суперечливі. Зазначене стало причиною огляду.

Мета і методи

З метою визначення ефективності та безпеки застосування для дітей із ГГЕ протиблювотних засобів проведено огляд результатів досліджень та літератури за період до грудня 2018 р.

Результати

Первинно в якості критерія було обрано припинення блювання та проаналізовано 1840  досліджень. Пізніше додатковими критеріями визначили необхідність повторної госпіталізації впродовж 72 год після виписки для проведення внутрішньовенної гідратації, кількість епізодів блювання та побічні ефекти від застосування метоклопраміду, ондасетрону, домперидону, дименгідринату та гранісетрону. Отримані результати порівнювалися з групою плацебо.

Оглядачі зазначили, що у 24 дослідженнях, проведених у світі, в яких узяли участь 3482 дитини різного віку і статі, ондасетрон виявився ефективнішим за метоклопрамід (відношення шансів (ВШ) 3,27,  довірчий інтервал (ДІ) 1,2–9,19; р=0,95) та плацебо (ВШ 0,28, ДІ 0,16–0,46; р=0,95, дані високої достовірності).

Застосування ондасетрону зменшувало кількість епізодів блювання та необхідність проведення внутрішньовенної регідритації порівняно з іншими засобами з антиеметичною дією.

Найвищу ефективність ондасетрон виявляв у перші 12 год після прийому, а в підгрупі дітей із кількістю епізодів блювання більше чотирьох на годину лише ондасетрон був ефективнішим за плацебо (ВШ 2,06, ДІ 1,18–3,8).

Ондасетрон зменшував кількість первинних госпіталізацій порівняно з домперидоном (ВШ 2,72, ДІ 1,56–5,89) та плацебо (ВШ 2,93, 95% ДІ 1,69–6,18; р=0,21, достовірні дані).

Застосування ондасетрону зменшувало кількість повторних госпіталізацій та проведення внутрішньовенної регідратації порівняно з метоклопрамідом (ВШ 0,03, ДІ 0,00–0,46) та порівняно з плацебо (ВШ 3,22, ДІ 2,02–5,43).

Найвища кількість повторних госпіталізацій порівняно з плацебо зафіксована при застосуванні гранісетрону (ВШ 0,31, ДІ 0,09–0,87, низька достовірність).

Під час аналізу оглядачі дійшли висновку, що протиблювотна ефективність та пов’язана з нею необхідність проводити регідратацію були приблизно схожими у дітей, які отримували дименгідринат, домперидон, метоклопрамід, гранісетрон та у групі плацебо.

Порівняно із плацебо найбільш небезпечним засобом виявився дименгідринат.

Висновки

Таким чином, із врахуванням отриманих результатів необхідно проводити подальші дослідження дії інших препаратів з антиеметичною дією у дітей.

  • NiñoSerna L. F., AcostaReyes J.,Veroniki A.-A. et al. (2020)  Antiemetics in Children With Acute Gastroenteritis: A Meta-analysis. Pediatrics, 145(4): e20193260. DOI: https://doi.org/10.1542/peds.2019-3260.
  • https://pediatrics.aappublications.org/content/145/4/e20193260

Юлія Жарікова