Фармакотерапія пацієнтів літнього віку: STOPP/START-критерії

26 березня 2020 о 14:07
1474

Одночасне застосування безлічі лікарських засобів пацієнтами літнього віку може призвести до розвитку несприятливих побічних реакцій. З метою зниження ризику розвитку подібних реакцій, у 2008 р. в Ірландії були запропоновані STOPP/START-критерії. Загалом існує три групи таких критеріїв: критерії Бірса, критерії STOPP/START та критерії МакЛеода.

Критерії STOPP/START, що були переглянуті у 2015 р., включають 80 критеріїв STOPP (препарати, які не рекомендовані пацієнтам віком старше 65 років, та клінічні стани, коли ризик, пов’язаний із застосуванням лікарських засобів у літньому віці, перевищує їх користь), а також 34 критерії START (лікування препаратами безпечне та приносить користь людям літнього віку). Нижче наведено короткий огляд основних груп препаратів категорії STOPP/START відносно захворювань різних систем організму.

Травна система

STOP

Протирвотні препарати

  • пацієнтам із паркінсонізмом (ризик погіршення симптоматики);
  • після проходження максимального періоду лікування тривалістю 5 днів (метоклопрамідом).

Прокінетичні засоби, антагоністи дофамінових рецепторів

  • для лікування за наявності інших симптомів, окрім блювання;
  • після проходження максимального періоду лікування тривалістю 1 тиж;
  • у людей похилого віку з порушеннями з боку серцевої системи.

START

Інгібітори протонної помпи (або інші гастропротектори)

  • дотримуватися дозування, застосовувати у довгостроковій перспективі (спочатку протягом 8 тиж);
  • приймати за наявності тяжкого ступеня езофагіту або стриктури стравоходу;
  • пацієнтам із ризиком розвитку шлункових кровотеч.

Серцево-судинна система

STOP

Кардіотонічний та антиаритмічний засоби

  • у разі серцевої недостатності зі збереженою систолічною функцією шлуночків (явні ознаки користі відсутні);
  • у разі систолічної дисфункції лівого шлуночка, якщо основне втручання не проведене раніше;
  • довгостроковий прийом у дозі >125 мкг/добу.

Тіазидні діуретики

  • за наявності значної гіпокаліємії (K+<3,0 ммоль/л), гіпонатріємії (Na+ <130 ммоль/л), гіперкальціємії (>2,65 ммоль/л) тощо.

Петельні діуретики

  • для лікування пацієнтів із артеріальною гіпертензією (наявна безпечніша та ефективніша альтернатива).

Антагоністи альдостерону (спіронолактон або еплеренон)

Антиангінальні та антиаритмічні засоби у разі серцевої недостатності (можуть погіршити стан)

Донори no та активатори атф за наявності виразки травного тракту

Гіпотензивні препарати центральної дії (метилдопа, клонідин, моксонідин)

Антиаритмічні препарати (підвищений ризик виникнення побічних ефектів)

Неселективні блокатори бета-адренорецепторів

  • у разі брадикардії, неконтрольованої серцевої недостатності, атріовентрикулярної блокади.

START

Антигіпертензивна терапія

  • якщо показники систолічного тиску >160 мм рт. ст., а діастолічний тиск >90 мм рт. ст.;
  • якщо наявний цукровий діабет, а показники систолічного тиску >140 мм рт. ст., а діастолічний тиск >90 мм рт. ст.

Блокатори бета-адренорецепторів або блокатори кальцієвих каналів

Інгібітори АПФ  — у разі систолічної серцевої недостатності або ішемічної хвороби серця

Статини

Антикоагулянти та антиагреганти

STOP

Анальгезуючі та жарознижувальні препарати

  • довгостроковий прийом цього препарату в дозі >150 мг/добу підвищує ризик виникнення кровотеч;
  • за наявності в анамнезі пептичної виразки шлунку (можливі рецидиви);
  • у монотерапії при фібриляції передсердь.

Прямі пероральні антикоагулянти

  • ризик кровотечі;
  • немає доказової бази ефективності.

Антиагреганти + варфарин чи прямі пероральні антикоагулянти

  • подвійна терапія не дає додаткових переваг.

Прямі пероральні антикоагулянти

  • при тромбозі глибоких вен за відсутності факторів ризику протягом >6 міс (бездоказова перевага);
  • при легеневій емболії за відсутності факторів ризику протягом >12 міс (бездоказова перевага).

Нестероїдні протизапальні препарати та варфарин або прямі пероральні антикоагулянти в комбінації (ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч)

Прямі інгібітори тромбіну

  • ризик розвитку кровотеч.

Інгібітори фактора Xa

  • ризик розвитку кровотеч.

Респіраторна система

STOP

Антимускаринові бронходилататори  у пацієнтів із закритокутовою глаукомою  в анамнезі можуть погіршити стан і перебіг глаукоми або призвести до затримки сечовиділення.

Антимускаринові бронходилататори у монотерапії при лікуванні пацієнтів із астмою чи хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) (є безпечніші альтернативи).

Системні кортикостероїди замість використання інгаляційних кортикостероїдів для підтримувальної терапії у разі ХОЗЛ помірного ступеня тяжкості (можливий розвиток побічних ефектів при довготривалому прийомі системних кортикостероїдів; доступна ефективна інгаляційна терапія).

START

Регулярне проведення інгаляцій за допомоги бета-2-агоністів або антимускаринових бронходилататорів  для лікування пацієнтів із ХОЗЛ легкого чи середнього ступеня тяжкості.

Регулярна інгаляція кортикостероїдами для лікування пацієнтів із астмою помірного чи тяжкого ступеня або ХОЗЛ.

Довгострокова оксигенотерапія для лікування у разі хронічної гіпоксемії (SaO2 <92%).

Нервова система

STOP

Трициклічні антидепресанти 

  • у разі деменції можуть з’явитися когнітивні порушення;
  • з глаукомою  може погіршитися перебіг глаукоми;
  • з порушеннями серцевої провідності (вірогідний розвиток проаритмічних ефектів);
  • при запорах (стан може погіршуватися);
  • у разі простатиту або затримки сечі (утруднюється сечовипускання).

Бензодіазепіни або гіпнотики

  • при гострій чи хронічній респіраторній недостатності (ризик ускладення респіраторної недостатності);
  • при прийомі протягом >4 тиж (немає показань для довготривалого лікування — погіршується концентрація, можливий розвиток синдрому абстиненції, порушення рівноваги, часті падіння).

Антипсихотики

  • довготривалий прийом (близько 1 міс) як гіпнотики (ризик розвитку сплутаності свідомості, екстрапірамідальних порушень);
  • довготривалий прийом (близько 1 міс) пацієнтами з паркінсонізмом чи деменцією з тільцями Леві може призвести до розвитку екстрапірамідальних порушень;
  • якщо були випадки падінь за останні 3 міс (може призвести до виникнення диспраксії чи паркінсонізму);
  • за наявності антимускаринових/антихолінергічних ефектів (хлорпромазин, клозапін, флюпентиксол, пипотіазин, промазин) із простатитом в анамнезі та затримкою сечовипускання (високий ризик затримки сечі);
  • у пацієнтів із поведінковими та психологічними симптомами деменції (підвищений ризик інсульту);
  • як гіпнотики, якщо порушення сну не спричинене психозом чи деменцією (підвищений ризик виникнення порушення свідомості, гіпотензії, екстрапірамідальних побічних ефектів, падінь).

Агоністи дофаміну — при треморі (відсутність ознак ефективності).

START

Агоністи дофаміну при ідіопатичній хворобі Паркінсона з наявністю функціональних порушень та спричиненою ними інвалідністю.

Антидепресанти за наявності депресивних симптомів помірного чи тяжкого ступеня протягом останніх 3 міс.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну  — у разі постійного відчуття тривоги або соціального тривожного розладу, коли пацієнт відмовляється від когнітивної поведінкової терапії.

Агоністи дофаміну  у разі наявності у пацієнта синдрому неспокійних ніг.

Інгібітори ацетилхолінестерази  за наявності у пацієнтів деменції Альцгеймера або деменції з тільцями Леві (ривастигмін). Донепезил рекомендується як препарат першої лінії.

Сильні опіоїди — у разі виникнення болю (помірний чи гострий), коли слабкіші опіоїди, нестероїдні протизапальні препарати, парацетамол неефективні.

Лаксативи — для пацієнтів, які застосовують опіоїди на регулярній основі.

Ендокринна система

STOP

Діуретики класу  сульфаніл із пролонгованим механізмом дії за наявності цукрового діабету 2-го типу (ризик виникнення пролонгованої гіпоглікемії)

  • ризик виникнення алкалозу;
  • у пацієнтів із серцевою недостатністю (ризик загострення серцевої недостатності).

Естрогени у хворих на рак молочних залоз чи з венозною тромбоемболією в анамнезі (ризик рецидивів).

Андрогени за відсутності первинного або вторинного гіпогонадизму (ризик виникнення андрогенової токсичності).

Бісфосфонати з тривалістю прийому понад 3–5 років у пацієнтів із гастроінтестинальними порушеннями в анамнезі (ризик рецидивів, загострення хвороб стравоходу чи шлунку).

START

Інгібітори АПФ

Бісфосфонати, вітамін D та кальцій

  • Herefordshire Clinical Commissioning Group (2016) STOPP START Toolkit Supporting Medication Review (https://www.herefordshireccg.nhs.uk/your-services/medicines-optimisation/prescribing-guidelines/deprescribing/748-stopp-start-herefordshire-october-2016/file).

Катерина Приходько-Дибська