Аортокоронарне шунтування та каротидна ендартеректомія: чи є перевага одночасного виконання

Актуальність

Ішемічна хвороба серця (ІХС) — одне з найпоширеніших захворювань серцево-судинної системи з найчастішою причиною смертності серед населення розвинених країн. За прогнозами частка ІХС у структурі захворюваності та смертності серед населення розвинених країн зберігатиме таку тенденцію до 2030 р. Інсульт визнаний другою найпоширенішою причиною смерті в усьому світі після ІХС. При цьому стеноз внутрішньої сонної артерії визнано причиною розвитку ішемічного інсульту у 8% хворих. Супутній гемодинамічно значимий стеноз коронарних артерій при цьому виявляють у ≥75% хворих, які мають стеноз каротидного басейну. Каротидний стеноз, особливо у осіб похилого віку, значно ускладнює проведення та планування хірургічного лікування ІХС.

З часу одномоментного застосування хірургічного втручання на сонних та коронарних судинах у 1970 р. для усунення стенотичного звуження  така тактика і досі викликає суперечливі погляди. Однією із причин стриманого ставлення до одномоментного втручання є високий ризик розвитку післяопераційного інсульту у пацієнтів похилого віку. Деякою мірою його зниження можна очікувати при запровадженні малоінвазивних технологій, таких як каротидне стентування. Однак масштабних досліджень у цьому напрямку поки що недостатньо.

Мета проведеної роботи — дослідити, чи впливає вік на результат лікування при одномоментному оперативному втручанні на каротидному та коронарному басейнах. Дослідження проведене під керівництвом Салехі Равеш (Mona Salehi Ravesh), кафедра радіології та нейрорадіології, Університетська лікарня Шлезвіг-Гольштейн Кампус Кіль, Кіль, Німеччина. Результати опубліковано у виданні «Journal of Cardiothoracic Surgery» («Журнал кардіоторакальної хірургії») у 2019 р.

Матеріал, методи та результати

У обстеження залучено 186 хворих, яким впродовж 2005–2017 рр. проведено одномоментне аортокоронарне шунтування та каротидну ендартеректомію. Пацієнтів ретроспективно розподілили на дві групи за віком: >70 років (група похилого віку: n=97; 76,1±3,9 року) та пацієнти ≤70 років (молодша група: n=89; 63,2±4,8 року). При визначенні хірургічного ризику незалежно від методу його оцінки він був однозначно вищим у групі похилого віку: за шкалою EuroSCORE II (The European System for Cardiac Operative Risk Evaluation) (4,4% проти 2,5%; p<0,001) та шкалою STS (The Society of Thoracic Surgeons) (1,6% проти 0,7%; p<0,001).

За іншими показниками статистично доведеної відмінності між двома групами, які б суттєво впливали на ризик розвитку несприятливих подій в доопераційний чи інтраопераційний періоди, не виявлено. Однак частота розвитку ниркової дисфункції, що потребувала проведення діалізу, виявилася вищою у групі похилого віку: 14,4% проти 3,4% (р=0,009) відповідно. У цій же групі також частіше виникала потреба для формування трахеостомії — 16,5% проти 2,2% (р=0,001); повторної інтубації — 18,6% проти 7,9% (р=0,033) та відзначено збільшену втрату крові по дренажах — 800 мл проти 600 мл (р=0,035). Неврологічні ускладнення та 30-денна смертність були зіставними у групах, при цьому довготривала виживаність була задовільною для обох груп. Однак при аналізі 5-річної виживаності вона виявилася кращою серед осіб молодшої групи спостереження: 85% проти 63% (p=0,003) відповідно. Серед незалежних чинників, які спричиняли розвиток несприятливих подій і суттєво підвищували госпітальну летальність у групах незалежно від віку, були хронічна обструктивна хвороба легень та серцеві порушення ритму.

Висновок

Одномоментну комбіновану ендартеректомію під час проведення аортокоронарного шунтування  можна успішно виконувати у пацієнтів похилого віку без ризику розвитку негативних наслідків.

Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

• Ravesh M.S., Rusch R., Friedrich C. et al. (2019) Impact of patients´ age on short and longterm outcome after carotid endarterectomy and simultaneous coronary artery bypass grafting. J. Cardiothor. Surg., 14: 109 (https://doi.org/10.1186/s13019-019-0928-5).

Олександр Осадчий