Вірусний гепатит С і гіперглікемія: чи мають вони взаємозв’язок?

Деякі позапечінкові прояви хронічного гепатиту С

Вірус гепатиту С уражає понад 170 млн осіб у всьому світі і є однією з причин розвитку цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми. Наразі лікування в основному складається з препаратів прямої противірусної дії, таких як інгібітори протеази, полімерази та інгібітори синтезу білка, тоді як комбінована терапія інтерфероном і рибавірином все ще відіграє важливу роль, особливо в деяких країнах, що розвиваються.

Хоча вірусний гепатит С є гепатотропним вірусом, він також був виявлений у позапечінкових тканинах, адже численні позапечінкові прояви, пов’язані з вірусом гепатиту С, включають в себе змішану кріоглобулінемію, тиреоїдит, метаболічні порушення. Останнім часом велика увага приділяється зв’язку між інфекцією вірусного гепатиту С та порушенням толерантності до глюкози. Вважається, що інфекція вірусного гепатиту С може спричиняти розвиток резистентність до інсуліну. Деякі дослідження показали, що поширеність інсулінорезистентності коливається від 30 до 70% у пацієнтів, інфікованих вірусом гепатиту С, незалежно від тяжкості захворювання печінки, тоді як ерадикація інфекції вірусного гепатиту С може знизити ризик розвитку інсулінорезистентності.

Дослідження рівня глюкози у пацієнтів з хронічним вірусним гепатитом

Вчені Китаю провели дослідження в Першій лікарні університету Цзілінь з 2012 по 2014 р., метою якого було оцінити вплив інфекції вірусного гепатиту С та антивірусної терапії на рівень глюкози крові та інші показники метаболізму глюкози. Усього в дослідженні брала участь 631 особа: 306 хворих на вірусний гепатит С і 325 здорових осіб контрольної групи.

Із 306 хворих на вірусний гепатит С було відібрано для лікування 183 пацієнти, яким запропонували рекомбінантний інтерферон α-2b (500 000 МО, 3 рази на тиждень підшкірно) і перорально рибавірин (15 мг/кг/добу) протягом 48 тиж (для генотипу 1 і 2). Ця антивірусна комбінація була обрана для вивчення з економічних причин. Пацієнтів контролювали протягом 24 тиж після закінчення лікування. 183 пацієнтів з вірусним гепатитом С розподілили на дві групи відповідно до їх вірусологічної відповіді. Стійку вірусологічну відповідь констатували при відсутності ​​РНК вірусного гепатиту С протягом щонайменше 6 міс після завершення терапії. Результати дослідження опубліковано в журналі «BMC Gastroenterology» в червні 2019 р.

Вплив антивірусного лікування на метаболізм глюкози

Пацієнти з вірусним гепатитом С мали значно вищий рівень глюкози в крові натще, ніж здорові особи контрольної групи (5,57±0,74 проти 5,11±0,83 ммоль/л). Інфекційне запалення і цироз печінки провокують стан, що зменшує поглинання глюкози клітинами печінки, і це може впливати на метаболізм глюкози. Після антивірусного лікування вчені відмітили значне зниження рівня глюкози в крові натще незалежно від результату лікування. В обох групах рівень глюкози в крові натще через 24 тиж після лікування був нижчим, ніж перед його початком. У пацієнтів зі стійкою вірусологічною відповіддю інсулін натщесерце значно знизився, а індекс інсулінорезистентності покращився в кінці лікування порівняно з рівнями до початку терапії, в той час як у групі, яка не відповіла на лікування, не відмічалося істотної різниці.

Успішне антивірусне лікування знижує рівень глюкози в крові

Дослідження підтвердило, що у хворих на хронічний вірусний гепатит С спостерігається вищий рівень глюкози в крові натще, ніж у здорових людей. Успішне лікування пацієнтів з вірусним гепатитом С препаратами інтерферону сприяло зменшенню гіперглікемії та поліпшенню резистентності до інсуліну.

Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

• Li Y., Wang X., Yu G. et al. (2019) The association of hepatitis c virus infection status with serum glucose levels. BMC Gastroenterol., June 13, 19: 86.

Маріамі Шургая