Чи необхідне досягнення цільової дози кардіологічних препаратів у пацієнтів із серцевою недостатністю?

6 березня 2019 о 13:02
1118

Серцево-судинні захворювання є основною причиною смертності в Україні. Серцева недостатність — це клінічний синдром, що має такі ознаки: симптоми серцевої недостатності (задишка у спокої чи при фізичному навантаженні та/або слабкість), затримка рідини (застій у легенях або набряк гомілок), об’єктивні докази структурної чи функціональної патології серця у стані спокою. Комбінація блокаторів бета-адренорецепторів з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або блокаторами рецепторів ангіотензину II — це терапія першої лінії, оскільки ці препарати достовірно знижують захворюваність і смертність порівняно з плацебо. Клінічні настанови рекомендують почати терапію цими препаратами з низької дози і титрувати її залежно від переносимості до цільової дози.

Однак внаслідок несприятливих ефектів багато пацієнтів не в змозі досягти і підтримувати цільові дози, досягаючи у більшості випадків лише 50% цільової дози. Тому дослідниками з Канади проведено систематичний огляд та метааналіз літератури Кокрейнівського центрального реєстру контрольованих досліджень (Cochrane Central Register of Controlled Trials — CENTRAL), інформаційних баз MEDLINE, Embase з метою оцінки ефективності та безпеки кардіологічних препаратів у високих та низьких дозах. Результати огляду опубліковані 28 лютого 2019 р. в журналі «Public Library of Science» (PLoS Оne — «Публічна наукова бібліотека»).

Кардіологічні препарати у високих дозах зменшують прогресування серцевої недостатності

Дослідники включили до метааналізу 14 рандомізованих контрольованих досліджень. Протягом 2–4 років спостереження виявили, що застосування інгібіторів АПФ, блокаторів бета-адренорецепторів та блокаторів рецепторів ангіотензину II у високих дозах порівняно із використанням їх у низьких дозах суттєво не вплинуло на зниження смертності та на всі причини госпіталізації. Проте у осіб із серцевою недостатністю, які приймали блокатори рецепторів ангіотензину II у високих дозах, значно знизився рівень госпіталізації у зв’язку з цією патологією. Також виявили, що вищі дози інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II значно зменшили вираженість прогресування серцевої недостатності порівняно з низькими дозами. Не виявлено значних відмінностей між високими та низькими дозами для блокаторів бета-адренорецепторів. Високі дози цих препаратів порівняно з низькими підвищували ризик припинення лікування внаслідок таких побічних явищ, як гіпотензія, запаморочення, а також для інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II — підвищення рівня креатиніну в сироватці крові та гіперкаліємія.

Висновок

Автори відзначають, що у проаналізованих дослідженнях рідко визначали побічні ефекти, такі як гіпотензія і підвищення креатиніну в сироватці крові, тому важко встановити їх клінічне значення. Окрім того, діапазон дози цих препаратів широко варіював між дослідженнями, тому це обмежило можливість точної оцінки. Отже, застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II у високих дозах знижує ризик прогресування серцевої недостатності порівняно з використанням їх у низьких дозах; блокатори рецепторів ангіотензину II у високих дозах знижують ризик госпіталізації з приводу серцевої недостатності, але рівень доказовості низький. Проте високі дози підвищують імовірність побічних ефектів порівняно з низькими дозами. Для оцінки ефективності блокаторів бета-адренорецепторів виявилося недостатньо даних. Автори дослідження погоджуються з рекомендаціями: починати терапію з низьких доз, поступово титруючи дозу до цільового рівня, якщо пацієнт добре переносить підвищення дози препарату.

Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

  • Kolber M.R., Loewen P., Turgeon R.D. et al. (2019) Higher versus lower doses of ACE inhibitors, angiotensin-2 receptor blockers and beta-blockers in heart failure with reduced ejection fraction: Systematic review and meta-analysis. PLoS One, 14(2): e0212907. Feb. 28. DOI: 10.1371/journal.pone.0212907.

Анастасія Маркович