Лікарська (медична) таємниця: що необхідно знати лікарю і пацієнту

Право на медичну таємницю є одним із найпростіших і найочевидніших прав. Водночас це те право, різні аспекти якого порушуються чи не найчастіше. Розповідаємо, що означає право на медичну таємницю і що робити, якщо його порушили.

Які дані становлять медичну таємницю

Під визначення медичної таємниці підпадають абсолютно усі аспекти, котрі стосуються здоров’я пацієнта. Лікар, медсестра, будь-який інший медичний працівник чи інші особи, яким у зв’язку з виконанням їх професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, не має права розголошувати як медичну, так і немедичну інформацію про стан здоров’я людини. Такі особи не мають права розголошувати ці відомості, крім перед­бачених законодавчими актами випадків.

Це означає, що лікар або медсестра не має права приховувати діагноз від пацієнта. Найбільш розповсюджений випадок — це коли в пацієнта онкологічне захворювання, про яке він має повне право знати згідно з законом, як і про наслідки, способи лікування і прогноз. Натомість лікарі повідомляють про справжній стан речей найближчим родичам, а самому пацієнтові не кажуть. Такі випадки є порушенням Основ законодавства України про охорону здоров’я (ст. 39. «Обов’язок надання медичної інформації»:

Пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров’я.

Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини або підопічного.

Медичний працівник зобов’язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров’я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров’я.

Якщо інформація про хворобу пацієнта може погіршити стан його здоров’я або погіршити стан здоров’я фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право надати неповну інформацію про стан здоров’я пацієнта, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами. У разі смерті пацієнта члени його сім’ї або інші уповноважені ними фізичні особи мають право бути присутніми при дослідженні причин його смерті та ознайомитися з висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду.).

Що є медичною таємницею

Медичною таємницею є:

• факт звернення людини до лікувального закладу за медичною допомогою;
• стан здоров’я людини;
• діагноз;
• обставини, що передували захворюванню або спровокували його;
• функціональні особливості організму;
• шкідливі звички;
• особливості психіки;
• майновий стан;
• інші відомості, отримані при медичному обстеженні, зокрема інформація про сімейне, інтимне життя людини, а також про стан здоров’я родичів, близьких пацієнта.

Важливо: Медична таємниця — це не приховування інформації від пацієнта. Навпаки, пацієнт має право знати про всі аспекти своєї хвороби, варіанти лікування, можливі ризики тощо. Медична таємниця — це збереження в таємниці від інших людей відомостей, які за правом належать пацієнтові.

Деталізовану інформацію про стан вашого здоров’я (діагноз і методи лікування) не мають права вимагати за місцем роботи чи навчання (відповідно до ст. 286 Цивільного кодексу України «Право на таємницю про стан здоров’я»:

1. Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.
2. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
3. Фізична особа зобов’язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків або з інших джерел.
4. Фізична особа може бути зобов’язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.).

МОЗ України ініціювало важливі зміни, які чітко окреслюють права підлітків у сфері охороні здоров’я. Зокрема, планується, що з 16 років підлітки матимуть право на таємницю про стан свого здоров’я: батьки матимуть право на доступ до медичної інформації лише за згодою підлітків.

Коли лікар може порушити медичну таємницю

Існує буквально кілька випадків, коли лікар може порушити медичну таємницю. Це ті випадки, коли збере­ження медичної таємниці шкодить суспільству або може мати серйозні наслідки для оточення пацієнта. Наприклад, медики зобов’язані інформувати відповідні державні органи про народження, мертвонароджених, смерть, поширення інфекційних хвороб, випадки жорстокого поводження з дітьми тощо.

Дані про стан здоров’я у «лікарняних»

Сьогодні у листках непрацездатності («лікарняних») є поля, у яких може зазначатися діагноз, але лише на прохання пацієнта. У всіх інших випадках ці поля не заповнюються.

Які зміни чекають на «лікарняні»

Водночас досі в обов’язковому порядку вказуються назва і місце знаходження медзакладу, які підтверджуються штампом та печаткою закладу охорони здоров’я «Для листків непрацездатності». Ця вимога є важливою для обліку «лікарняних», але одночасно суперечить праву пацієнта на медичну таємницю, якщо, наприклад, пацієнт не хоче афішувати, що отримував медичну допомогу у психіатричній лікарні чи туберкульозному диспансері. Ця норма буде змінена уже цього року, коли запрацює електронний реєстр листків непрацездатності й електронні «лікарняні» повністю замінять паперові.

Планується, що в 2019 р. будуть осучаснені правила контролю, а сам бланк стане електронним. Поля, які містять відомості про заклад охорони здоров’я, діагноз і інші медичні дані, будуть зберігатися у системі. Цю інформацію бачитиме лікар пацієнта, окремі аспекти (назва чи адреса закладу) відображатимуться у межах компетенцій уповноваженим особам відповідних відомств (наприклад представникам Міністерства соціальної політики, Національної служби здоров’я України тощо). Дані з листка непрацездатності, які отримуватимуть роботодавці, працівники навчальних закладів тощо, не міститимуть інформації, що підпадає під визначення медичної таємниці. Тобто ваш роботодавець не бачитиме, в якому закладі і від якого захворювання ви лікувалися. Водночас він отримуватиме з державного реєстру чітку перевірену інформацію про вашу тимчасову непрацездатність.

Пацієнт буде так само отримувати лікарняний у лікаря, але оформлення і продовження листків тимчасової непрацездатності має стати зручним для лікаря і пацієнта. Лікар більше не витрачатиме час на зайву паперову роботу, а зможе зосередитися на питаннях здоров’я пацієнтів. А хворі не мають бігати по кабінетах, збирати печатки на «лікарняному» і стежити, щоб зайва інформація не була вписана у їхній листок.

Де закріплено право на медичну таємницю

Право на нерозголошення конфіденційної інформації про людину гарантується Конституцією України (ст. 32 (ч. 2), 34 (ч. 3)).

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров’я (ст. 39 (ч. 2, 5), 39-1, 40, 43 (ч. 1)). Окремі аспекти визначені у Сімейному кодексі України (ст. 30), Цивільному кодексі України (ст. 285 (ч. 2, 4), 286), Кримінальному кодексі України (ст. 132, 145), Законах «Про інформацію» (ст. 21 (ч. 2)).

Порушення лікарської таємниці є зловживанням права на інформацію, що тягне цивільно-правову відповідальність.

Якщо ваші права порушують

Ст. 145 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки.

Згідно зі ст. 132 Кримінального кодексу України розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків, також тягне за собою кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» від 12.12.1991 р. № 1972-XII, люди, які живуть з ВІЛ, мають також право на відшкодування шкоди, пов’язаної з обмеженням їхніх прав унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний ВІЛ-статус.

У разі порушення цих прав людині треба звернутися до Національної поліції.

Крім того, за безоплатною правовою допомогою можна звернутися до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Докладніше про лікарську таємницю.

Підписуйтеся на нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами moz.gov.ua; zakon.rada.gov.ua