Аутизм — проблема, яку не помічають

Аутизм — розлад, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вираженим і всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування, а також обмеженими інтересами і діями хворого, що повторюються. Усі ці ознаки виявляються у віці до 3 років. При аутизмі відзначено зміни в багатьох ділянках мозку, однак як саме вони розвиваються — незрозуміло. Зазвичай батьки помічають ознаки розладу протягом перших 2 років життя дитини. Аутизм виявляється насамперед у затримці розвитку і небажанні йти на контакт з оточуючими. Симптоми цього захворювання не завжди проявляються фізіологічно, однак спостереження за поведінкою і реакціями дитини дозволяє розпізнати це порушення. Причини аутизму тісно пов’язані з генами, що впливають на дозрівання синоптичних зв’язків у головному мозку. Решта ймовірних причин спірна, зокрема, не одержано якихось наукових доказів гіпотези, що пов’язує аутизм із вакцинацією дітей, серед можливих варіантів також виділяють оточення, умови життя і ставлення батьків до дитини.

Поширеність розладів аутистичного спектра становить 6 на 1000 осіб, причому у хлопчиків подібні стани відзначаються приблизно у 4 рази частіше, ніж у дівчаток. Кількість людей, у яких діагностовано аутизм, різко зросла з 1980-х років, частково внаслідок підходів до діагностики, що змінилися.

Незважаючи на те що у разі раннього втручання дитині можна допомогти в отриманні навичок самодопомоги і спілкування, поки невідомі методи, здатні повністю вилікувати від аутизму. Небагатьом дітям вдається перейти до самостійного життя після досягнення повноліття.

Українські психіатри констатують — тенденція до зростання дитячого аутизму в нашій країні та у світі досягла масштабних розмірів. В Украї­ні ж відсутня система допомоги та реабілітації таких дітей. Немає також статистичних даних щодо захворюваності на аутизм. А якщо їх немає — немає як проблеми, так і необхідності її вирішення.

Неувага з боку держави до зростання захворюваності на аутизм зменшує шанси на нормальну соціальну адаптацію та одужання таких дітей. Експерти підкреслюють, що аутичні діти — це дуже різнорідна група дітей і прояви (як поведінкові, так і інтелектуальні) там само різні: від тяжких до ледь помітних. Абсолютна більшість аутичних дітей могли би бути цілком адаптованими до реалій нашого життя, перебування серед однолітків.

За словами віце-президента Професійної асоціації дитячих аналітичних психологів Інни Кирилюк, рання діагностика дає практично 75% того, що дитина буде соціально адаптована.

«Поки усі мозкові пласти у дитини гнучкі, є можливість міняти внутрішньосімейну динаміку, активно впливати на структури мозку, які якимось чином завмирають або не контактують, відновлювати міжпівкульний зв’язок. Якщо постійно працювати, діти дошкільного віку — це нормальні дітки, можливо, трошки сором’язливі, боязкі, але, загалом, це є нормою», — підкреслила вона.

У міжнародній практиці діагноз «аутизм» установлюється, як правило, після 3 років. Однак прояви цього розладу видно з народження. Але у такому ранньому віці зазвичай їх не помічають ані батьки, ані лікарі.

Фахівці радять починати працювати з такими дітьми вже у віці 2 років. Це той вік, коли можна дуже багато змінити при інтенсивних заняттях із психологами, педагогами, при правильній корекції та підтримці в сім’ї. Проблема в тому, що навчання дитини з аутизмом обходиться в 3–4 рази дорожче, ніж звичайної. Державних коштів на це не виділяється, діти кинуті напризволяще. Тому все робиться зусиллями самих батьків, які зіткнулися з цією проблемою.

За матеріалами www.health.unian.net
© Tomak/Dreamstime.com/Dreamstock.ru