Світові обрії української хірургії

Перебіг Науково-практичної конференції за участю міжнародних спеціалістів «Актуальні проблеми клінічної хірургії», що відбулася 26–27 травня 2011 р. у Києві на базі Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України, переконливо засвідчив, що сучасна українська хірургічна школа не тупцяє на місці, а динамічно розвивається.

26–27 травня 2011 р. у Києві, в конференц-залі Національного інституту хірургії та трансплантології (НІХТ) ім. О.О. Шалімова НАМН України відбулася Науково-практична конференція за участю міжнародних спеціалістів «Актуальні проблеми клінічної хірургії». Роботу конференції відкрили Юрій Поляченко, директор НІХТ ім. О.О. Шалімова, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, і Василь Лазоришинець, начальник лікувально-організаційного управління НАМН України, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України. Суттєва відмінність цього наукового заходу від подібних полягала в тому, що взяти в ньому участь і ознайомитися з найбільш цікавою прикладною частиною в буквальному сенсі «зсередини» мав змогу кожен охочий не лише поза стінами інституту, але й поза межами Києва та України, — просто скориставшись всесвітнім павутинням і відвідавши веб-сайт НІХТ ім. О.О. Шалімова (www.surgery.org.ua). Адже вперше в історії подібних заходів в Україні конференція транслювалася наживо в режимі on-line, і більше того: супроводжувалася прямою трансляцією з операційної лапароскопічних втручань, де провідні фахівці інституту під проводом професора О.М. Литвиненка провели показову лапароскопічну операцію з видалення жовчного міхура з використанням ЗD-технологій, докладно демонструючи публіці свої маніпуляції і супроводжуючи втручання вичерпним коментарем особ­ливостей його перебігу. Справді, такого роду майстер-клас — та ще й виконаний на найвищому фаховому рівні і проведений в режимі реального часу — не кожного дня побачиш не лише у вітчизняному, але й у міжнародному інформаційному просторі.

— Весь сучасний хірургічний світ використовує 3D-технології вже 5 років, втім для України це ще зовсім новий підхід у малоінвазивній хірургії, — зауважує професор Ю. Поляченко. — І з огляду на те, що нині саме НІХТ ім. О.О. Шалімова є флагманом і законодавцем мод в українській хірургії, сьогодні ми запросили членів Асоціації хірургів України, фахівців, вчених та клініцистів з усіх регіонів України, а також з інших країн (США, Білорусі, Греції, Росії, Чехії, Швейцарії), щоб поділитися з ними власним досвідом в освоєнні сучасних технологій та методів ендоскопічної хірургії, які здатні максимально озброїти око оператора, а значить, зробити його маніпуляції найбільш упевненими, точними та ефективними. Отже, перший день конференції був присвячений наочному ознайомленню з використанням в хірургії 3D-технологій (на базі обладнання, розробленого фірмою «Viking», США), а другий, на рівні доповідей та фільмів, — застосуванню робототехніки в ході оперативних втручань (на платформі роботохірургічної системи DaVinci, яка в Україні наразі не представлена, але дедалі ширше використовується в Північній Америці та країнах Західної Європи).

За словами керівника НІХТ ім. О.О. Шалімова, ця роботизована система покликана усунути негативний вплив на оперативне втручання так званого людського фактору і дозволяє практично мінімізувати ризик хірургічної помилки (тобто виконує функцію, яку можна порівняти із функцією автопілота в авіації): власне втручання здійснює машина, а хірург, фактично, лише контролює її роботу. У Північній Америці ця технологія виникла тоді, коли страхові компанії плекали великі надії стосовно новітніх високотехнологічних операцій, водночас виникла потреба певним чином обмежити високу заробітну плату відповідних фахівців-хірургів (адже спеціалістів, які здатні виконати ту чи іншу надскладну операцію, іноді налічуються одиниці). Створивши таким чином власний новий хірургічний стандарт, у світі робиться спроба замінити топ-хірургів, заощадивши кошти, і паралельно мінімізувати ризик хірургічних помилок.

У рамках пленарної сесії з роботоасистованої хірургії власним досвідом та надбаннями світової науки ділилися вчені-клініцисти з далекого і близького зарубіжжя: Греції, Росії, Чехіії, Швейцарії. Більшість доповідей, що пролунали з трибуни конференції з вуст вітчизняних доповідачів, також були присвячені інноваційним технологіям в хірургії, торкалися широкого кола актуальних клінічних питань і переконливо засвідчили, що сучасна українська хірургічна школа не тупцяє на місці, а динамічно розвивається. Увагу було приділено, зокрема, стереолапароскопічним хірургічним втручанням у хворих на кісти печінки та селезінки, хірургічному лікуванню ехінококозу печінки та актуальним питанням її транс­плантації, новим технологіям у хірургії пухлини Клацкіна, тактичним і технічним аспектам ендоскопічної папілектомії та ендопротезування аневризми аорти, новим результатам застосування радіочастотної термоабляції пухлин печінки та підшлункової залози, плазмово-аргонового і повітрянотермоструминного методів дисекції та сполучення тканин. При розгляді хірургічної клінічної проблематики верхніх відділів шлунково-кишкового тракту висвітлено питання лікування хворих із постваготомним синдромом та хірургічного лікування пацієнтів із пострезекційним синдромом, озвучено деякі результати лікування хворих із гострою виразковою гастродуоденальною кровотечею, проаналізовано причини інвалідності після хірургічного лікування ускладненої виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, розглянуто особливості профілактики стресових ерозивно-виразкових уражень слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки у хворих зі значним операційно-анестезіологічним ризиком. У контексті боротьби з хірургічними ускладненнями висвітлено чинники, що визначають ефективність лікування ранніх післяопераційних ускладнень в абдомінальній хірургії, проаналізовано частоту і причини ускладнень лапароскопічних втручань, особливості гастроентерологічних ускладнень в післяопераційний період у хворих з аневризмою черевної частини аорти та пацієнтів із гострою неоклюзивною мезентеріальною ішемією після кардіохірургічних операцій, наведено принципи профілактики ускладнень езофагопластики та прямих оперативних втручань на підшлунковій залозі, відзначено роль анестезіолога-реаніматолога у профілактиці ранніх післяопераційних ускладнень та значущість належної інфузійної терапії раннього післяопераційного періоду в абдомінальній хірургії. Сучасні уявлення про ведення гнійних ускладнень знайшли відображення у доповідях щодо досягнень, проблем та перспектив лікування гострого перитоніту, хірургічної тактики при розповсюдженому перитоніті у хворих похилого та старечого віку, застосування лапаростомії в комплексномулікуванні вторинного генералізованого перитоніту та прямої антеградної ендолімфатичної терапії в корекції післяопераційного парезу кишечнику при розповсюдженому перитоніті тощо.