Вступ

Хронічне легеневе серце (ХЛС) — одне з найчастіших ускладнень хронічної обструктивної хвороби легень (ХОХЛ), яке є однією із центральних проблем у клініці внутрішніх хвороб. Це зумовлено значним поширенням ХОХЛ, ускладнення від якого приводять до значних матеріальних збитків, тимчасової та стійкої втрати праце­здатності, смертності (Гаврисюк В.К., Ячник А.И., 1997; Чучалин А.Г., 2000; Фещенко Ю.И., Гаврисюк В.К., 2004; Конопльова Л.Ф., Руденко Ю.В., 2009).

Згідно з результатами сучасних досліджень у розвитку ХЛС значна роль відводиться ендотеліальній дисфункції, в основі якої лежить гіпоксія внаслідок синдрому бронхіальної обструкції. При цьому в тканинах, в тому числі в легеневій, виділяються біологічно активні речовини, такі як гістамін, серотонін, молочна кислота тощо, які визначають спазм легеневих судин. Ендотелієм судин легень також значною мірою продукується ендотелін-1 (який виявляє судинозвужувальну дію) на фоні зниження вмісту ендотеліально-­розслаблювального фактора (оксиду азоту), простацикліну, збільшення агрегації тромбоцитів (Синяченко О.В., Звягина Т.В., 2001; Школьник М.А., Буторов И.В., 2002; Agusti А.G. et al., 2003; Das S. et al., 2004; Ефимов В.В. и соавт., 2005; Кароли Н.А., Ребров А.П., 2005).

Мета дослідження — оцінка вазодилатуючої і вазоконстрикторної функції ендотелію в розвитку ХЛС бронхолегеневого генезу.

Об’єкт і методи дослідження

Обстежений 371 хворий на ХЛС: у 121 (32,6%) діагностована стадія компенсації (1-ша група), у 250 (67,4%) — стадія декомпенсації (2-га група). Чоловіків — 215 (58,0%), жінок — 156 (42,0%), середній вік — 56,9±1,2 року. У 245 (66,0%) хворих ХЛС виникло на фоні ХОХЛ — ІІ стадія якого діагностована у 75 (30,6%), ІІІ стадія — у 150 (61,2%), ІV стадія — у 20 (8,2%) пацієнтів. Контрольна група включала 60 здорових осіб.

Поряд з опитуванням хворих, фізичним обстеженням, загальноприйнятими лабораторними, біохімічними, мікробіологічними, інструментальними та рентгенологічними методами використано ряд інформативних методів дослідження вираженості ендотеліальної дисфункції.

Визначали рівень оксиду азоту за вмістом його метаболітів NO₂+NO₃ спектрофотометричним методом набору реактивів «Total NO» виробництва «RD-system» (USA) згідно з інструкцією до набору. Визначення ендотеліну-1 проводили імуноферментним методом за допомогою набору реактивів виробництва BIG Endothelin-1 (HUMAN) Peninsula Laboratories Іnc. Division of Bachem.

Для аналізу функції ендотелію також використовували вимірювання діаметра плечової артерії ультразвуковим сканером Aloca SSD-5000 Pro Sound PHD (Японія), лінійним датчиком з робочою частотою 13 Мгц за методикою D.S. Celermajer та спів­авторів (1992). Визначали діаметр судини у стані спокою, при ішемії — ендотелійзалежну вазодилатацію (ЕЗВД), після прийому нітрогліцерину — ендотелійнезалежну вазодилатацію (ЕНВД) та швидкість кровотоку.

Результати обстеження оцінювалися методами параметричної статистики. Для оцінки достовірності різниці використовували критерій Стьюдента. Різницю вважали достовірною при р<0,05.

Результати та їх обговорення

Проведені нами дослідження метаболітів оксиду азоту та ендотеліну-1 наведено в табл. 1. Отримані нами дані свідчать, що рівень ендотеліну-1 у хворих із бронхолегеневою патологією підвищується залежно від тяжкості її перебігу. Відзначено, що у пацієнтів із ХОХЛ ІІ стадії порівняно із групою здорових осіб це підвищення достовірно становило на 0,4 пмоль/л (р<0,05), ІІІ стадії — на 1,2 пмоль/л (р<0,01), а ІV стадії — на 2,4 пмоль/л (р<0,001). У пацієнтів із ХЛС 1-ї, а особливо 2-ї групи ці показники значно вищі (на 1,6 і 3,2 пмоль/л), що свідчить про значне зниження компенсаторних механізмів вазорегуляції з перевагою вазоконстрикторних реакцій. Та, навпаки, виявлено достовірно значиме зниження вмісту метаболітів оксиду азоту в пацієнтів із ХОХЛ ІІ стадії — на 12,2 мкмоль/л (р<0,05), ІІІ стадії — на 18,1 мкмоль/л (р<0,01), ІV стадії — на 19,7 мкмоль/л (р<0,001), у пацієнтів із ХЛС 1-ї та 2-ї груп відповідно на 15,8 і 20,2 мкмоль/л (р<0,001), що свідчить про порушення вазодилативної функції ендотелію.

Отримані дані підтверджуються вивченням параметрів ультразвукового дослідження плечової артерії (табл. 2). Результати показали, що вихідний діаметр плечової артерії у пацієнтів із ХОХЛ ІІ стадії достовірно збільшується на 0,6 мм (р<0,05), ІV стадії — на 1,2 мм (р<0,01) та досягає найбільшої величини у пацієнтів із ХЛС у стадії декомпенсації (2-га група) — на 1,6 мм (р<0,001). Показники ЕЗВД, ЕНВД, початкова швидкість кровотоку одночасно знижуються залежно від тяжкості перебігу захворювання.

Суттєвої різниці в показниках вихідного діаметру плечової артерії та початкової швидкості кровотоку між хворими на ХЛС 1-ї групи і пацієнтами із ХОХЛ ІІ стадії не виявлено, що свідчить про наявність ендотеліальної дисфункції в осіб без клінічних і функціональних проявів ХЛС.

Висновки

Таким чином, результати проведених досліджень показників дисфункції ендотелію у хворих із бронхолегеневою патологією свідчать, що вони розвиваються вже на ранньому етапі розвитку ХЛС і посилюються з тяжкістю перебігу захворювання. Виявлені зміни функції ендотелію відіграють важливу роль у патогенезі ХЛС на фоні ХОХЛ, їх слід враховувати у виборі лікування цих хворих.

Література

• Гаврисюк В.К., Ячник А.И. (1997) Хроническое легочное сердце. Здоров’я, Киев, 96 с.
• Ефимов В.В., Блажко В.И., Воейкова Л.С. и др. (2005) Показатели функции эндотелия у больных ХОЗЛ различной степени тяжести. Укр. пульмонол. журн., 4: 47–47.
• Кароли Н.А., Ребров А.П. (2005) Эндотелиальная дисфункция и её клиническое значение у больных хронической обструктивной болезнью легких. Клин. медицина, 9: 10–16.
• Конопльова Л.Ф., Руденко Ю.В. (2009) Хронічне легеневе серце. У кн.: Внутрішня медицина. Підручник, Київ, с. 158–178.
• Синяченко О.В., Звягина Т.В. (2001) Оксид азота в терапевтической практике. Юго-Восток Лтд., Донецк, 258 с.
• Фещенко Ю.И., Гаврисюк В.К. (2004) Хронические обструктивные заболевания лёгких: классификация, диагностика, лечение. Ліки України, 7–8: 22–25.
• Чучалин А.Г (2000) Хронические обструк­тивные болезни лёгких. БИНОМ, Москва, 512 с.
• Школьник М.А., Буторов И.В. (2002) Показатели окислительного метаболизма и антиоксидантной защиты у больных хроническим обструктивным бронхитом, осложненным хроническим легочным сердцем, и их изменения в процессе лечения. Пульмонология, 4: 45–49.
• Agusti A.G., Noguera A., Sauleda J. et al. (2003) Systemic effects of chronic obstructive pulmonary disease. Eur. Respir. J., 21(2): 347–360.
• Das S., Mishra T.K., Satpathy C., Routray S.N. (2004) Endothelins and endothelin receptor antagonists. JIACM, 5(1): 55–59.
• Celermajer D.S., Sorensen K.E., Gooch V.M. et al. (1992) Non–invasive detection of endothelial dysfunction in children and adults at risk of atherosclerosis. Lancet, 340(8828): 1111–1115.

Адреса для листування:
Треумова Світлана Іванівна
36024, Полтава, вул. Шевченка, 23
ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», кафедра пропедевтики внутрішньої медицини