Захист прав медичних працівників у процесі автономізації медичних закладів

12 квітня 2018 о 14:29
2506

Питання захисту прав медичних працівників є пріоритетними у діяльності Професійної спілки працівників охорони здоров’я України (далі — Профспілка). Про можливість порушення таких прав у процесі автономізації медичних закладів та про те, як запобігти виникненню цих порушень, йдеться у листі Профспілки від 06.04.2018 р. № 05-07/125 «Про дотримання Конституції України та трудових прав працівників під час автономізації закладів охорони здоров’я».

Наводимо до уваги читачів текст цього листа.

Керівникам державних та комунальних закладів охорони здоров’я,
Керівникам організацій Профспілки

Про дотримання Конституції України та трудових прав працівників
під час автономізації закладів охорони здоров’я

Відповідно до положень частини 3 статті 49 Конституції України держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається без­оплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Виходячи з викладеного, наведені заклади охорони здоров’я (далі — ЗОЗ) не підлягають ліквідації, а також реорганізації шляхом приєднання або злиття. Припинення ЗОЗ можливе лише шляхом реорганізації, за процедурою, визначеною чинним законодавством, та у спосіб, який не призведе до скорочення мережі таких закладів.

Так, статтею 184 Кримінального кодексу України встановлено кримінальну відповідальність за незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я.

Доводимо до Вашого відома, що згідно з частиною 13 статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (далі — Основи) передбачені дві організаційно-правові форми, в яких можуть утворюватися та функціонувати заклади охорони здоров’я комунальної власності: комунальні некомерційні підприємства та комунальні установи.

Водночас пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я» (далі — Закон про автономізацію) передбачено, що комунальні ЗОЗ — бюджетні установи можуть реорганізовуватися в комунальні некомерційні підприємства.

Таким чином, на сьогодні у чинному законодавстві відсутня норма, яка містить імперативний припис щодо необхідності перетворення комунальних установ охорони здоров’я у комунальні некомерційні підприємства.

У разі прийняття органом місцевого самоврядування або керівником військово-цивільної адміністрації рішення про перетворення комунальної установи охорони здоров’я у комунальне некомерційне підприємство, враховуючи окремі випадки на місцях, звертаємо Вашу увагу, що відповідно до частини 3 статті 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України) сфера застосування контракту як особливої форми трудового договору визначається лише законами України. А тому зазначені норми трудового законодавства не передбачають укладання трудових договорів у формі контрактів з працівниками ЗОЗ — лікарями, адміністративним, медичним персоналом тощо. Єдиний виняток з цього правила передбачено частиною 9 статті 16 Основ, якою встановлено укладення на конкурсній основі контракту з керівниками державних і комунальних ЗОЗ у разі прийняття їх на роботу.

При цьому доцільно враховувати положення частини 4 статті 36 КЗпП України, а також підпункту 3 пункту 3 Прикінцевих положень Закону про автономізацію, згідно з якими у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації продовжується дія трудових договорів працівників, окрім випадків скорочення їх чисельності або штату.

Таким чином, у разі перетворення комунальної установи у комунальне некомерційне підприємство ЗОЗ продовжує здійснювати свою діяльність в новій організаційно-правовій формі, з одночасним продовженням трудових відносин із найманими працівниками.

До трудових книжок працівників новому роботодавцю достатньо внести відповідні записи про реорганізацію ЗОЗ та ознайомити з ними працівників.

Якщо у рішенні власника про реорганізацію відсутній припис про затвердження штатного розпису ЗОЗ, — таке питання підлягає вирішенню його керівником у найкоротші терміни після призначення на посаду у створеному в результаті перетворення ЗОЗ.

Також звертаємо увагу, що відповідно до частини 5 статті 9 Закону України «Про колективні договори та угоди» (далі — Закон про колдоговори) у разі реорганізації ЗОЗ колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін.

Відповідно до статті 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Так само умови колективних договорів, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними і їх забороняється включати до договорів (частина 2 статті 5 Закону про колдоговори).

Частинами 4 та 5 статті 97 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про оплату праці», держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

Таким чином, незважаючи на втрату ЗОЗ статусу бюджетної установи у зв’язку з перетворенням у комунальне некомерційне підприємство, попередні умови оплати праці його працівників підлягають збереженню як мінімальні гарантії у колективному договорі перетвореного ЗОЗ, зокрема з урахуванням вимог нижченаведених постанов Кабінету Міністрів України:

  • «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298;
  • «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров’я» від 29.12.2009 р. № 1418;
  • «Про деякі заходи щодо підвищення престижності праці медичних працівників, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз» від 16.02.2011 р. № 123;
  • «Деякі питання оплати праці працівників протитуберкульозних закладів» від 20.03.2013 р. № 174;
  • «Деякі питання оплати праці медичних працівників системи екстреної медичної допомоги» від 27.03.2013 р. № 199;
  • «Деякі питання оплати праці медичних працівників, що надають первинну медичну допомогу» від 30.12.2013 р. № 977;
  • «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 р. № 524, а також наказу Міністерства соціальної політики та Міністерства охорони здоров’я України «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» від 05.10.2005 р. № 308/519.

На підставі викладеного з метою забезпечення неухильного дотримання трудових прав працівників — членів Профспілки, керуючись положеннями частини 1 статті 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», частини 2 статті 19, частин 1 та 6 статті 43 Конституції України, — закликаємо керівників ЗОЗ та керівників організацій Профспілки в межах компетенції забезпечити дотримання законодавства про працю та зайнятість населення, зокрема і недопущення заборгованості по заробітній платі працівників охорони здоров’я.

З повагою
Голова Профспілки
В.М. Коваль

Прес-служба «Українського медичного часопису»