ИНСУЛИН ГЛАРГИН (ЛАНТУС) — ПЕРВЫЙ БЕСПИКОВЫЙ БАЗАЛЬНЫЙ ДЛИТЕЛЬНО ДЕЙСТВУЮЩИЙ ИНСУЛИН: ФАРМАКОКИНЕТИКА, ФАРМАКОДИНАМИКА, ПЕРСПЕКТИВНОСТЬ КЛИНИЧЕСКОГО ПРИМЕНЕНИЯ

30 квітня 2003
5501
Резюме

Физиологическая секреция инсулина включает постоянное базальное выделение гормона и увеличенную прандиальную («обеденную») его секрецию, контролирующую колебания уровня глюкозы в крови, связанные с приемом пищи. Разработка программы инсулиновой терапии больных сахарным диабетом, которая имитировала бы физиологический профиль секреции инсулина, является актуальной проблемой для клиницистов и исследователей. Результатом усилий, направленных на улучшение базального инсулинового обеспечения (повышение стабильности и увеличение длительности действия базального инсулина), стала разработка длительно действующих растворимых аналогов инсулина. Первый беспиковый длительно действующий аналог инсулина — (Gly(A21)Arg(B31)Arg(B32)) — человеческий инсулин (инсулин гларгин) — это аналог третьей генерации, в котором глицин заменил аспарагин в 21 положении А-цепи, а два аргинина присоединены к углеродному остатку в В-цепи. Отмеченные структурные модификации привели к изменению изоэлектрической точки молекулы, обеспечив преципитацию последней при нейтральном рН ткани, воспроизводимость темпа всасывания и соответствующее более длительное действие (24 ч). Инсулин гларгин представляет собой раствор, отличающийся от ранее выпускаемых в форме суспензии препаратов инсулина промежуточного и длительного действия второго поколения. Инсулин гларгин обеспечивает не только более благоприятный базальный профиль специфического действия, но и точно воспроизводимую доставку инсулина в организм без необходимости перемешивания суспензии для равномерного распределения частиц. Представленные в обзоре данные, характеризующие фармакокинетические и фармакодинамические свойства инсулина гларгин, в сочетании с результатами клинических исследований обосновывают перспективность этого базального инсулина для улучшения ведения больных с инсулинзависимым сахарным диабетом. Имеющиеся доказательства более эффективного снижения постабсорбционного уровня глюкозы в плазме крови и снижения риска возникновения гипогликемии (главным образом ночью) при использовании инсулина гларгин (комбинированные режимы введения с аналогами инсулинов короткого действия или пероральными сахароснижающими препаратами) свидетельствуют об улучшении долгосрочного гликемического контроля и позволяют рассматривать инсулин гларгин как важную веху в развитии инсулинотерапии больных сахарным диабетом 1 и 2 типа.

ІНСУЛІН ГЛАРГИН (ЛАНТУС) — ПЕРШИЙ БЕЗПІКОВИЙ БАЗАЛЬНИЙ ІНСУЛІН ТРИВАЛОЇ ДІЇ: ФАРМАКОКІНЕТИКА, ФАРМАКОДИНАМІКА, ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ КЛІНІЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Полторак Вікторія Віталіївна, Караченцев Ю И, Горшунська М Ю

Резюме. Фізіологічна секреція інсуліну включає постійне базальне виділення гормону та збільшену прандіальну («обідню») його секрецію, що контролює коливання рівня глюкози в крові, пов’язані з прийомом їжі. Розроблення програми інсулінової терапії хворих на цукровий діабет, що імітувала б фізіологічний профіль секреції інсуліну, становить актуальну проблему для клініцистів і дослідників. Результатом зусиль, спрямованих на покращання базального інсулінового забезпечення (підвищення стабільності і подовження тривалості дії базального інсуліну), стало розроблення розчинних аналогів інсуліну тривалої дії. Перший безпіковий аналог інсуліну тривалої дії — (Gly(A21)Arg(B31)Arg(B32)) — людський інсулін (інсулін гларгин) — це аналог третьої генерації, у якому гліцин замінив аспарагін у 21 положенні А-ланцюга, а два аргініни приєднані до вуглецевого залишку у В-ланцюзі. Зазначені структурні модифікації призвели до зміни ізоелектричної точки молекули, що забезпечило преципітацію останньої при нейтральному рН тканини, відтворюваність темпу всмоктування та відповідно більш тривалу дію (24 год). Інсулін гларгин являє собою розчин, що відрізняється від препаратів інсуліну, які раніше випускалися у формі суспензії проміжної та тривалої дії другого покоління. Інсулін гларгин забезпечує не тільки більш сприятливий базальний профіль специфічної дії, але й точно відтворювальну доставку інсуліну в організм без необхідності перемішування суспензії для рівномірного розподілу часток. Наведені в огляді дані, що характеризують фармакокінетичні та фармакодинамічні властивості інсуліну гларгин, разом з результатами клінічних досліджень обгрунтовують перспективність цього базального інсуліну для покращання ведення хворих на інсулінзалежний цукровий діабет. Наявні докази більш ефективного зниження постабсорбційного рівня глюкози в плазмі крові і зниження ризику виникнення гіпоглікемії (головним чином вночі) при використанні інсуліну гларгин (комбіновані режими введення з аналогами інсулінів короткої дії або пероральними цукрознижувальними препаратами) свідчать про покращання довготривалого глікемічного контролю і дають підстави розглядати інсулін гларгин як важливу віху в інсулінотерапії хворих на цукровий діабет 1 та 2 типу.

Ключові слова:базальний інсулін гларгин (ЛАНТУС), цукровий діабет

INSULIN GLARGINE (LANTUS) — THE FIRST AVAILABLE LONG-ACTING PEAKLESS HUMAN INSULIN ANALOGUE: PHARMACOKINETIC AND PHARMADYNAMIC PROPERTIES, THE PERSPECTIVES OF CLINICAL USING

Poltorak Victoria V, Karachentsev YU I, Gorshunska M Yu

Summary. Glucose homeostasis in the interprandial and nocturnal periods is finely regulated by slow, continuous insulin secretion. But existing intermediate-acting (NPH, Lente) and long-acting insulin formulations (Ultralente) cannot mimic the effect of basal insulin in diabetic patients. They have a plak-action profile (except for bovine Ultralente, which is not available because of its high immunogenic potential), a short duration of action, and a large within and between subject variability in subcutaneous absorption. Insulin glargine (HOE 901) or Lantus is the first available long-acting human insulin analogue. It is produced by rDNA technology utilising a strain of Escherichia coli. Insulin glargine — [Gly(A21)Arg(B31)Arg(B32) — human insulin] differs from native insulin in that asparagine in the 21 position on the A-chain has been substituted with a glycine residue and two arginine residues have been added to the C terminus of the B-chain. These modifications shift the isoelectric point of insulin glargine from a pH of 5,4 to 6,7, making it more soluble at a slightly acidic pH and less-soluble at the physiological pH of the subcutaneous tissue. After subcutaneous injection, insulin glargine precipitates in the subcutaneous tissue, leading to delayed absorption and a subsequent prolonged duration of action. A soluble, long-acting insulin glargine avoids the need to resuspend insulin by shaking to ensure homogeneity before injection and more reproducible absorption. Glargine does not produce plasma insulin peaks although it lasts well over 24 h with a little day-to-day variation in absorption. Glargine can be injected at any time of the day. Studies in type 1 and type 2 diabetic patients indicate that insulin glargine improves fasting blood glucose control and reduces the incidence of nocturnal hypoglycemia compared with intermediate NPH insulin. Therefore, glargine is the first candidate to challenge the position of NPH insulin as basal insulin. The pharmacokinetic and pharmacodynamic data for insulin glargine, together with the results from early clinical studies presented in revue, suggest that this basal insulin might improve the management of insulin-requiring diabetic patients. Insulin glargine, given in a regimen with the short-acting insulin analogues or oral antidiabetic agents, can be expected to lower post-absorptive plasma glucose and decrease the risk of hypoglycemia (primarily nocturnal), thus improving long-term glycemic control. At present there are enough clinical data in order to regard the introduction of insulin glargine as an important milestone in insulin therapy.

Key words: basal insulin glargine (LANTUS), mellitus diabetes