Мета: встановлення взаємозв’язку між особистим ставленням медичних працівників до вакцинопрофілактики та рівнем охоплення профілактичним щепленням їх самих та їхніх дітей. Методи дослідження. Спеціально розроблені анкети, що містили 22 запитання щодо даних про власну вакцинацію, вакцинацію дітей, джерел інформації, з яких медичні працівники отримують інформацію про імунізацію, з анонімним опитуванням розповсюджені за допомогою Google-форми соціальними мережами. Результати. Незважаючи на отримані відповіді про переважно позитивне ставлення до вакцинації, показник щеплення самих лікарів та їхніх дітей очевидно відображає істинне ставлення до вакцинації. Декларативне і справжнє ставлення до вакцинації відрізняються суттєво. Серед нещеплених або не повністю щеплених респондентів (а їх 25%) основними причинами непроведення вакцинації були медичні протипоказання (45,2%) та недовіра до виробника (31,3%). Порівняно з попередніми дослідженнями страх побічних реакцій як причина відмови від вакцинації значно менший, але значно більшою є питома вага недовіри до виробника і медичні протипоказання. Висновки. Декларативна висока прихильність до вакцинації (>94,0%) суттєво відрізняється від істинної (73,8%), коли справа стосується вакцинації самих медичних працівників та їхніх дітей. Недовіра до вакцини і виробника, а також хибні протипоказання є основними причинами відмови від проведення вакцинації у медичних працівників. Лікарі не лише первинної ланки, а й усі медичні працівники, незалежно від фаху, потребують більше знань щодо важливості вакцинації.