Дані офіційної статистики щодо поширеності деменції в Україні відсутні. Захворюваність на деменцію, її поширеність підвищуються з віком, — зазвичай діагноз встановлюють у пацієнтів віком старше 65 років. Нещодавні дані з деяких розвинених країн свідчать, що зростання захворюваності на деменцію відбувається більшою мірою, ніж прогнозувалося раніше.
Хвороба Альцгеймера — найчастіша форма деменції (60–80%), за нею йде васкулярна деменція (10–25%) і деменція з тільцями Леві (7–25%). Інші форми деменції відзначають рідше, їх кількість не перевищує 10%. Часто виникають змішані форми. Пацієнти з деменцією потребують постійного тривалого догляду, тому їх часто поміщають у будинки престарілих. При цьому поширеність деменції в будинках престарілих становить від 39 до 87%.
Діагностика деменції
Медична допомога передбачає виявлення порушень когнітивних функцій та самостійного щоденного (побутового, професійного) функціонування.
Діагноз «деменція» встановлює лікар-невролог або лікар-психіатр (залежно від провідної симптоматики) після всебічної оцінки на підставі задокументованих порушень пам’яті, когнітивних функцій та психічного стану. Скринінг проводять лікарі загальної практики — сімейні лікарі серед пацієнтів з порушеннями когнітивних функцій. Відзначають підвищений ризик розвитку деменції після перенесеного інсульту, при деяких неврологічних захворюваннях.
Фактори ризику, скринінг і генетичне консультування
Не слід проводити скринінг усього населення щодо ризику розвитку деменції. У осіб середнього та похилого віку необхідно розглянути судинні та інші керовані фактори ризику розвитку деменції (наприклад тютюнопаління, надмірне споживання алкоголю, ожиріння, цукровий діабет, гіпертонія і підвищений вміст холестерину) і за необхідності застосувати відповідне лікування. Фахівці галузі охорони здоров’я, які працюють з пацієнтами, деменція яких зумовлена генетичною причиною (наприклад сімейною аутосомно-домінантною хворобою Альцгеймера чи лобно-скроневою деменцією, церебральною аутосомно-домінантною артеріопатією з підкірковими інфарктами та лейкоенцефалопатією чи хворобою Гентінгтона), мають запропонувати цим хворим та їх родичам пройти генетичне консультування. Регіональні генетичні служби мають забезпечити генетичне консультування для пацієнтів, деменція яких, найімовірніше, зумовлена генетичною причиною, та їх родичів. У разі відсутності підозри на генетичну причину розвитку деменції, включаючи деменцію з пізнім початком, не обов’язково проводити генотипування за клінічними причинами.
Виявлення деменції на ранньому етапі
Персоналу первинної медичної допомоги слід розглянути можливість направлення на вторинну, третинну медичну допомогу пацієнтів, у яких з’являються ознаки помірного когнітивного порушення (ПКП), для оцінки порушення пам’яті з метою виявлення деменції на ранньому етапі, оскільки у понад 50% осіб з ПКП пізніше розвивається деменція. Фахівці, які проводять медичний огляд у рамках надання допомоги людям із порушеннями здатності до навчання, мають бути інформовані про підвищений ризик розвитку деменції в зазначеній групі. Фахівці, які проводять медичний огляд в інших групах високого ризику, наприклад пацієнтів, які перенесли інсульт, і людей з неврологічними захворюваннями, наприклад хворобою Паркінсона, також мають бути інформовані про можливості розвитку деменції. При виявленні ПКП (включаючи осіб без порушень пам’яті, які можуть бути відсутніми на ранніх стадіях деменції неальцгеймерного типу) слід провести моніторинг зниження когнітивної функції та інших ознак можливої деменції з метою надання допомоги на ранній стадії.
Необхідні дії
1. Виключити стан реверсивної (зворотної) деменції, зумовленої інфекційними чи токсичними агентами, що реагує на відповідне лікування.
2. Людей з ознаками ПКП направляти для оцінки порушення пам’яті з метою виявлення деменції на ранньому етапі.
3. Пацієнтам з ПКП (включаючи осіб без значних та помітних для пацієнтів та сторонніх порушень пам’яті, які можуть бути відсутніми на ранніх стадіях деменції неальцгеймерного типу) слід пропонувати моніторинг зниження когнітивних функцій та інших ознак можливої деменції з метою планування надання допомоги на ранній стадії.
4. Діагноз деменції слід встановлювати лише після всебічної оцінки, що включає:
- збір анамнезу;
- оцінку когнітивних функцій і психічного стану (тести 1–2);
- оцінку соціальної активності та якості життя обстежуваного;
- фізикальний огляд та інші необхідні дослідження;
- аналіз препаратів, які приймає пацієнт, з метою виявлення та мінімізації застосування лікарських засобів, у тому числі безрецептурних, які можуть негативно вплинути на когнітивні функції.
5. Клінічна оцінка когнітивних здібностей у пацієнтів з підозрою на деменцію має включати вивчення уваги, орієнтації, короткочасної та довготривалої пам’яті, мислення, гнозису, праксису, читання, письма, лічильних функцій, мови та виконавчих функцій за допомогою спеціальних тестів (тест 3).
Лікування при деменції
Лікування при деменції призначають лікарі-спеціалісти (лікарі-психіатри, лікарі-неврологи). Первинна медична допомога полягає в розпізнаванні супутньої патології та призначенні відповідного лікування, наданні підтримки пацієнтам з деменцією та особам, які за ними доглядають.
Найбільш ефективною є така медична допомога пацієнтам з деменцією, що передбачає пацієнторієнтований підхід та «створення стосунків» між пацієнтом і особою/особами, які за ним доглядають.
Дії лікаря
1. Сприяти стимулюванню і підтримці незалежності осіб з деменцією, включаючи їх пересування, повсякденне функціонування, підтримку стосунків у середовищі існування.
2. Розробити індивідуалізований план з надання допомоги, сфокусований на заходах повсякденної діяльності, що зумовлюють незалежність дій, поліпшують функціонування, адаптують і розвивають навички та мінімізують потреби в допомозі.
Медичні працівники повинні сприяти стимулюванню і підтримці незалежності людей з деменцією, включаючи їх пересування. Плани з надання допомоги мають сфокусуватися на заходах повсякденної діяльності, що максимізують незалежність дій, поліпшують функціонування, адаптують і розвивають навички та мінімізують потреби в допомозі. Під час складання планів з надання допомоги необхідно враховувати мінливі потреби пацієнтів з різними типами деменції. Плани з надання допомоги завжди мають включати:
- постійний склад співробітників;
- збереження звичного середовища;
- мінімізацію переміщень;
- гнучкість для адаптації до змінюваних здібностей;
- оцінку та рекомендації з планування надання допомоги щодо повсякденної діяльності та тренування відповідних навичок за допомогою трудотерапевта;
- рекомендації з оцінки та планування допомоги щодо навичок самостійного користування туалетом; у разі нетримання необхідно оцінити всі можливі причини і спробувати застосувати відповідні варіанти лікування до того, як визнати нетримання хронічним;
- зміни середовища з метою стимулювання незалежного функціонування, включаючи допоміжні технології в супроводі рекомендацій трудотерапевта та/чи клінічного психолога;
- фізичні вправи у супроводі оцінки та консультацій лікаря-фізіотерапевта (за необхідності);
- підтримку бажання людей перебувати у себе вдома і брати участь у діяльності, що приносить їм задоволення.
3. Застосовувати нефармакологічні методи для поліпшення когнітивних симптомів, збереження функціонування, поліпшення некогнітивних симптомів і проблемної поведінки.
Нефармакологічні інтервенції для поліпшення когнітивних симптомів і збереження функціонування
Пацієнтам з легкою та помірною формою деменції всіх типів слід надати можливість участі в структурованій групі програми когнітивної стимуляції. Таку участь можуть запропонувати медичні працівники за умови відповідної підготовки та нагляду незалежно від препарату, призначеного для лікування пацієнтів з когнітивними симптомами деменції.
Нефармакологічні інтервенції для ведення пацієнтів із некогнітивними симптомами і проблемною поведінкою
Пацієнтам з деменцією, у яких розвиваються некогнітивні симптоми, що викликають у них значний стрес, або в яких розвивається проблемна поведінка, необхідно на ранньому етапі запропонувати оцінку ймовірнісних факторів, які можуть призвести до такої поведінки, загострити її чи послабити. Оцінка має бути комплексною і розглядати фізичний стан; депресію; можливий біль чи такий, що не виявився, або дискомфорт; побічні ефекти препаратів; особисту інформацію, включаючи релігійні переконання та культурну ідентичність; фізіологічні чинники; фізичні фактори навколишнього середовища; поведінковий та функціональний аналіз, виконаний спеціалістами, які мають особливі навички, у співпраці з особами, які здійснюють догляд, і працівниками соціальної служби.
Некогнітивні прояви деменції включають широке коло психопатологічних порушень різного рівня тяжкості, до якого належать: депресія, тривога, галюцинації, маячні ідеї, делірій, збудження, агресивна поведінка.
Усі некогнітивні розлади при деменції можуть формуватися, а їх перебіг відбуватися як такий структурних компонентів деменції та бути самостійною (коморбідною до деменції) патологією.
Необхідно розробити, задокументувати і регулярно переглядати індивідуалізовані плани з надання допомоги особам, які здійснюють догляд, та іншому персоналу, як поводитися належним чином в ситуаціях проявів проблемної поведінки. Частоту переглядів плану слід узгодити з особами, які здійснюють догляд, і заінтересованим персоналом і внести до офіційних документів.
Для осіб з усіма типами та ступенями тяжкості деменції із супутніми некогнітивними симптомами необхідно розглянути питання щодо надання доступу до інтервенцій, підібраних згідно з перевагами, навичками і можливостями пацієнта. Оскільки люди можуть реагувати на один варіант лікування краще, ніж на інший, необхідно контролювати відповідь на кожен варіант і відповідним чином адаптувати план з надання допомоги. Підходи, які можуть розглядатися, залежно від наявності, включають психотерапію (когнітивно-біхевіоральну, ремінісцентну, міжособистісну та раціональну) та/чи немедикаментозну (ароматерапію; мультисенсорну стимуляцію; терапевтичне застосування музики та/чи танців; анімалотерапію; масаж). Зазначені втручання можуть бути представлені цілим рядом співробітників служби медичної допомоги, соціальної допомоги та волонтерів в умовах відповідної підготовки і нагляду.
У разі неефективності нефармакологічних втручань застосовують фармакотерапію.
Психологічні інтервенції для поліпшення стану пацієнтів з деменцією з депресією та/чи занепокоєнням
Надання допомоги пацієнтам з деменцією має включати оцінку та моніторинг депресії та/чи занепокоєння. Для пацієнтів з деменцією, у яких розвинулися депресія та/чи занепокоєння, як складову лікування слід розглянути можливість застосування когнітивної поведінкової терапії, у тому числі активну участь особи, яка здійснює догляд, а також має бути доступна індивідуально підібрана допомога, наприклад ремінісцентна терапія, мультисенсорна стимуляція, анімалотерапія та фізичні вправи.
4. Моніторинг виконання пацієнтом та особою, яка доглядає за ним, призначень спеціалістів.
5. Забезпечити надання екстреної медичної допомоги — за наявності відповідних соматичних та психопатологічних порушень.
Диспансерне спостереження
Спостереження пацієнтів з деменцією має на меті корекцію індивідуального плану, виявлення супутньої патології, виявлення прогресу симптоматики (погіршення стану) та надання вчасної медичної допомоги з метою забезпечення максимально можливої якості життя для таких осіб.
Потреби людей з деменцією, а також осіб, які за ними доглядають, змінюються з плином часу — захворювання поступово прогресує, можлива поява некогнітивних симптомів, емоційних розладів та проблемної поведінки, розвиток невідкладних ситуацій та іншої патології, що потребуватиме вчасних адекватних втручань.
Дії лікаря
1. Періодичні (не рідше 1 разу на 3 міс) огляди та клінічна оцінка пацієнта з деменцією. Обстеження — за клінічними показаннями, за необхідності — направлення до спеціалістів вторинної медичної допомоги.
2. Виявлення проблем життєзабезпечення пацієнта з деменцією, за необхідності — направлення до служби паліативної допомоги та/чи соціального захисту та інші дії в інтересах пацієнта (див. тест 3).
3. Підтримка осіб, які доглядають за пацієнтом з деменцією.
Профілактика деменції
Медична допомога спрямована на виявлення та усунення керованих факторів ризику, на профілактику та лікування судинної патології, виявлення сімейної схильності.
Доведено, що для осіб середнього та похилого віку факторами ризику деменції є судинна патологія та такі керовані фактори, як тютюнопаління, надмірне споживання алкоголю, ожиріння, гіподинамія, а також цукровий діабет, артеріальна гіпертензія та гіперхолестеринемія. Для деяких станів доведена генетична причина захворювання (сімейна аутосомно-домінантна хвороба Альцгеймера або лобно-скронева деменція, церебральна аутосомно-домінантна артеріопатія, хвороба Гентінгтона).
Дії лікаря
1. Не слід проводити скринінг усього населення щодо ризику розвитку деменції.
2. Пацієнтам, деменція яких зумовлена генетичною причиною (наприклад сімейною аутосомно-домінантною хворобою Альцгеймера чи лобно-скроневою деменцією, церебральною аутосомно-домінантною артеріопатією з підкірковими інфарктами і лейкоенцефалопатією чи хворобою Гентінгтона), та їх родичам слід запропонувати пройти генетичне консультування.
3. У разі відсутності підозри на генетичну причину розвитку деменції, включаючи деменцію з пізнім початком, не слід проводити генотипування з клінічних причин.
4. Для первинної профілактики розвитку деменції не слід призначати в ролі спеціального лікування статини, замісну гормональну терапію, токоферол, нестероїдні протизапальні препарати.
5. Для вторинної профілактики деменції слід розглянути судинні та інші керовані фактори ризику розвитку деменції (наприклад тютюнопаління, надмірне споживання алкоголю, ожиріння, цукровий діабет, гіпертонія і підвищений вміст холестерину) і за необхідності застосувати відповідне лікування.
Використана література
- Міністерство охорони здоров’я України (2016) Наказ МОЗ України від 19.07.2016 р. № 736 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при деменції».
Тест 1. Оцінка когнітивних функцій лікарем загальної практики (GPCOG)
Ім’я пацієнта: _______________________________ Дата: _______________________________
Оцінка когнітивних функцій лікарем загальної практики
Крок 1: Обстеження пацієнта (якщо не зазначене інше, кожне питання необхідно поставити один раз)
| Ім’я та адреса для подальшого тестування пам’яті | |||
| 1. | «Я збираюся сказати Вам ім’я та адресу. Після того, як я їх назву, я хочу, щоб Ви повторили їх. Запам’ятайте це ім’я та адресу, тому що я збираюся знову їх у Вас запитати через декілька хвилин: Петро Сидоренко, вул. Шевченка, 42, Вінниця». (Дозволяється максимум 4 спроби) | ||
| Орієнтування у часі | Правильно | Неправильно | |
| 2. | Яка сьогодні дата? (лише чітко) | | |
| Малювання годинника — використайте чистий аркуш | |||
| 3. | Будь ласка, розміть усі числа, щоб назвати години на циферблаті годинника (важлива правильна відстань) | | |
| 4. | Будь ласка, відмітьте стрілками 10 хв дванадцятої (11:10) | | |
| Інформація | |||
| 5. | Чи можете Ви розповісти мені щось, що сталося в новинах нещодавно? (Нещодавно = протягом останнього тижня. Якщо надається загальна відповідь, наприклад війна, багато опадів, запитайте про деталі. Лише чітка відповідь зараховується) | | |
| Пам’ять | |||
| 6. | Назвіть ім’я та адресу, які я просив Вас запам’ятати | | |
| Петро | | | |
| Сидоренко | | | |
| вул. Шевченка | | | |
| 42 | | | |
| Вінниця | | | |
| Аби отримати загальний бал, додайте кількість правильних відповідей)
Загальний бал (з 9) |
/9 | ||
| Якщо пацієнт набрав 9 балів, він не має істотних когнітивних порушень і подальше тестування не потрібне | |||
| Якщо пацієнт набрав 5–8 балів, необхідно більше інформації. Перейдіть до Кроку 2. | |||
| Якщо пацієнт набрав 0–4 бали, це свідчить про когнітивні порушення. Проведіть стандартне обстеження | |||
Крок 2: Опитування інформанта
Ім’я інформанта: _______________________________ Дата: _______________________________
Відношення інформанта до пацієнта, тобто інформант є пацієнту: _______________________________
Наступні 6 питань стосуються того, як змінився пацієнт із часу, коли йому було краще, скажімо 5–10 років назад
Порівняно з декількома роками раніше:
| Так | Ні | Не знаю |
Немає відповіді | |
| Чи є у пацієнта більше проблем із запам’ятовуванням подій, які відбулися останнім часом, ніж раніше? | | | | |
| Чи має він або вона більше проблем із запам’ятовуванням розмови через кілька днів? | | | | |
| Чи важче при розмові пацієнту підібрати потрібне слово або чи частіше він/вона використовує неправильні слова? | | | | |
| Чи важче пацієнту управляти грошима і фінансовими справами (наприклад оплата рахунків, складання бюджету)? | | | | |
| Чи важче пацієнту стежити за прийомом ліків самостійно? | | | | |
| Чи потрібно пацієнту більше допомоги з транспортом (приватним або громадським)?
(Якщо пацієнт відчуває труднощі лише через фізичні проблеми, наприклад хвору ногу, відмітьте «Ні») |
| | | |
| (Щоб отримати загальний бал, додайте кількість відповідей «Ні», «Не знаю» або «Немає відповіді») | ||||
| Загальний бал (із 6) | | |||
| Якщо пацієнт набрав 0–3 бали, це свідчить про когнітивні порушення. Проведіть стандартне обстеження | ||||
Тест 2. Коротка шкала дослідження психічного статусу, MMSE
| Максимальна оцінка в нормі, балів (1) |
Оцінка у хворого, балів (2) |
Когнітивна характеристика (3) |
|---|---|---|
| 10 | Орієнтація | |
| 1 | Який зараз рік | |
| 1 | –//—//——– пора року | |
| 1 | –//—//——– число | |
| 1 | –//—//——– місяць | |
| 1 | –//—//——– день тижня | |
| 1 | Де ми знаходимося: держава | |
| 1 | область | |
| 1 | місто | |
| 1 | лікарня | |
| 1 | поверх (палата) | |
| 3 | Здатність до обліку | |
| Назвати три предмети, не пов’язані між собою за змістом (озеро, стіл, копійка). 1 с на кожен. Попросити хворого назвати всі три предмети, присуджуючи 1 бал за кожну правильну відповідь. Повторити проби, доки пацієнт не назве всі предмети. Порахувати кількість спроб | ||
| 5 | Увага та рахування | |
| Серія із «сімок». Попросити пацієнта віднімати по 7, починаючи з 100. 1 бал за кожну правильну відповідь. Слід зупинити хворого після п’яти правильних відповідей (93, 86, 79, 72, 65). Якщо пацієнт не може або не хоче виконати завдання, попросити вимовити слово «хрест» у зворотному порядку. Число балів відповідає кількості букв, названих у правильному порядку | ||
| 3 | Пам’ять | |
| Попросити пригадати найменування трьох предметів, названих раніше. 1 бал за кожну правильну відповідь | ||
| 9 | Мова | |
| 2 | Найменування. Показати олівець та годинник. Попросити пацієнта назвати їх | |
| 1 | Повтор. Попросити пацієнта повторити скоромовку «Ніяких якщо та/або але» (або ін.). Допускається тільки одна спроба | |
| 3 | Попросити виконати трьохетапну команду: «Візьміть лист паперу, складіть його навпіл та покладіть на підлогу». 1 бал за кожну правильно виконану дію | |
| 1 | Читання. Прочитайте та виконайте: «закрийте очі» | |
| 1 | Письмо. Попросити пацієнта самостійно написати просте речення | |
| 1 | Копіювання. Попросити скопіювати намальовані п’ятикутники, що перетинаються. Мають бути скопійовані всі 10 кутів та 2 повинні перетинатися | |
| Загалом 30 |
Тест 3. Бристольська шкала активності у повсякденному житті, BADL
1. Приготування їжі.
А. Може вибрати продукти та приготувати відповідну їжу (0 балів).
Б. Може приготувати їжу, якщо інгредієнти приготовані попередньо (1 бал).
В. Може готувати їжу, якщо пацієнта спонукати до кожного етапу (2 бали).
Г. Не може готувати їжі, навіть при підказці (спонуканні) та нагляді (3 бали).
Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).
2. Вживання їжі.
А. Вживає їжу як завжди, правильно використовуючи прибори (0 балів).
Б. Вживає їжу як завжди, якщо вона приготована, або використовує тільки ложку (1 бал).
В. Використовує пальці для їжі (2 бали).
Г. Потребує стороннього годування (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
3. Приготування напоїв.
А. Може вибрати інгредієнти та приготувати напої (0 балів).
Б. Може приготувати напої, якщо інгредієнти підготовані (1 бал).
В. Може приготувати напої при спонуканні (покроковій підказці) до кожного етапу (2 бали).
Г. Не може приготувати напоїв навіть при спонуканні (підказці) та нагляді (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
4. Вживання напоїв.
А. П’є як завжди (0 балів).
Б. П’є за допомогою пристроїв (1 бал).
В. Не може пити самостійно, але робить спроби (2 бали).
Г. П’є тільки зі сторонньою допомогою (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
5. Одягання.
А. Вибирає відповідний одяг та самостійно одягається (0 балів).
Б. Одягає одяг в неправильному порядку/задом наперед/одягається неохайно (1 бал).
В. Самостійне одягання неможливе, але пацієнт робить спроби для допомоги (2 бали).
Г. Не здатний допомагати одяганню, не потребує одягання (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
6. Умивання.
А. Умивається регулярно та незалежно (0 балів).
Б. Може умиватися, якщо дати мило, серветку, рушник тощо (1 бал).
В. Може умиватися самостійно при нагадуванні кожного з етапів та під наглядом (2 бали).
Г. Не може умиватися самостійно, потребує сторонньої допомоги (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
7. Чищення зубів.
А. Чистить зуби самостійно, регулярно (0 балів).
Б. Чистить зуби, якщо отримує відповідні вказівки (1 бал).
В. Потребує часткової допомоги: видавлювання пасти на щітку тощо (2 бали).
Г. Потребує сторонньої допомоги (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
8. Прийняття ванни/душу.
А. Приймає регулярно та незалежно (0 балів).
Б. Потребує, щоби ванна була налитою, душ включений, але миється самостійно (1 бал).
В. Потребує нагляду, та спонукання до прийняття ванни/душу (2 бали).
Г. Повна залежність, потребує повної підтримки (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
9. Користування туалетом.
А. Користується туалетом нормально, коли це потрібно (0 балів).
Б. Потребує супроводу в туалет і допомоги при користуванні (1 бал).
В. Не тримає сечу або кал (2 бали).
Г. Не тримає сечу та кал (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
10. Пересування.
А. Може сідати у крісло та вставати з нього (0 балів).
Б. Може сідати у крісло, але потребує допомоги, щоб встати з нього (1 бал).
В. Потребує допомоги, щоб сідати в крісло та вставати з нього (2 бали).
Г. Повна залежність: має бути посаджений у крісло та піднятий з нього (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
11. Ходьба.
А. Ходить незалежно (0 балів).
Б. Ходить з підтримкою за меблі, руку та ін. (1 бал).
В. Використовує пристрої для ходьби: ходунки, палицю та ін. (2 бали).
Г. Повна неможливість ходити (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
12. Орієнтація у часі.
А. Повністю орієнтований у часі (дата, день тижня та ін.) (0 балів).
Б. Не знає часу/дати тощо, але не виглядає дезорієнтованим (1 бал).
В. Постійно запитує дату, день тижня та ін. (2 бали).
Г. Плутає день та ніч (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
13. Орієнтація у місці.
А. Повністю орієнтований у навколишній обстановці (0 балів).
Б. Орієнтується тільки у добре знайомій обстановці (1 бал).
В. Губиться у межах свого дому, потребує нагадування, де ванна та ін. (2 бали).
Г. Не розпізнає свій дім як свій, намагається його покинути (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
14. Комунікація.
А. Здатен до повної адекватної розмови (0 балів).
Б. Демонструє розуміння, намагається відповідати словами, жестами (1 бал).
В. Розуміє себе, але має труднощі у розумінні інших (2 бали).
Г. Не відповідає на звернення інших осіб, повністю порушена комунікація (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
15. Користування телефоном.
А. Використовує телефон за призначенням (0 балів).
Б. Використовує телефон, якщо номер названо, або представлено письмово (1 бал).
В. Відповідає на дзвінки, але не може здійснювати їх (2 бали).
Г. Не в змозі використовувати телефон взагалі (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
16. Робота по дому/саду.
А. Може виконувати домашню роботу на попередньому рівні (0 балів).
Б. Може виконувати домашню роботу, але не на попередньому рівні (1 бал).
В. Обмежена участь у домашній роботі, навіть під наглядом (2 бали).
Г. Нездатність/небажання до участі в попередній активності (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
17. Здатність робити покупки.
А. Робить покупки, як і раніше (0 балів).
Б. Може зробити 1 або 2 покупки за списком або без нього (1 бал).
В. Нездатність робити покупки самостійно, але може брати участь у закупках за допомогою інших осіб (2 бали).
Г. Нездатність робити покупки навіть за допомогою інших осіб (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
18. Розпоряджання фінансами.
А. Відповідальність за власні фінанси на попередньому рівні (0 балів).
Б. Не може виписати квитанції, але може написати ім’я та визначити грошовий обсяг (1 бал).
В. Може написати ім’я, але не може визначити грошовий обсяг (2 бали).
Г. Не може написати ім’я та визначити грошовий обсяг (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
19. Ігри/хобі.
А. Займається, як і раніше, на попередньому рівні (0 балів).
Б. Бере участь, але потребує інструкцій/нагляду (1 бал).
В. Чинить спротив при включенні у гру, грає дуже повільно, необхідні вмовляння (2 бали).
Г. Не в змозі брати участь або повне небажання приєднуватися до гри (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
20. Користування транспортом.
А. Здатен водити машину, мотоцикл або користуватися громадським транспортом самостійно (0 балів).
Б. Не може водити, але користується громадським транспортом чи велосипедом (1 бал).
В. Не може користуватися громадським транспортом самостійно (2 бали).
Г. Не може або не хоче користуватися громадським транспортом навіть у супроводі (3 бали).
Д. Не підходить жоден із варіантів (0 балів).
Підрахувати тяжкість кожної функції та загальний бал порушень активності у повсякденному житті.
6. Застосування стандартного нейропсихіатричного опитувальника має стати частиною оцінки у разі легкої чи сумнівної деменції (тест 4).
Тест 4. Нейропсихіатричний опитувальник (NPI)
Інформацію для NPI отримують від добре інформованої людини, яка здійснює догляд за пацієнтом та (бажано) мешкає разом з ним. Важливо також зауважити, що питання шкали стосуються тих змін у поведінці пацієнта, які з’явилися з моменту початку цієї хвороби (у цьому разі — когнітивного страждання). Зазвичай оцінюють психопатологічні порушення за останні 4 тиж.
A. Марення
Чи має пацієнт переконання, які Ви вважаєте неправильними? (Наприклад: стверджує, що люди намагаються нашкодити йому або обікрасти його)? Чи говорить пацієнт, що члени його родини не ті, за кого себе видають, або будинок, в якому вони мешкають, не їх будинок? Ми не кажемо про припущення, нас цікавить, чи впевнений пацієнт у таких речах, які відбуваються з ним.
Так (якщо так, будь ласка, переходьте до наступних уточнювальних запитань)
Ні (якщо ні, будь ласка, переходьте до наступного пункту В)
1. Чи вірить пацієнт у те, що знаходиться в небезпеці та що існують люди, які планують завдати йому шкоди?
Так Ні
2. Чи вірить пацієнт у те, що його обкрадають?
Так Ні
3. Чи вірить пацієнт у те, що його/її дружина/чоловік має когось на стороні?
Так Ні
4. Чи вірить пацієнт у те, що непрохані гості живуть у нього вдома?
Так Ні
5. Чи вірить пацієнт у те, що його/її дружина/чоловік або інші люди не ті, за кого себе видають?
Так Ні
6. Чи вірить пацієнт у те, що це не його будинок?
Так Ні
7. Чи вірить пацієнт у те, що члени родини планують позбутися його?
Так Ні
8. Чи вірить пацієнт у те, що телевізійні або журнальні персонажі знаходяться у нього вдома? Чи намагається він розмовляти або взаємодіяти з ними?
Так Ні
9. Чи вірить пацієнт у якісь інші незвичайні речі, про які я не спитав?
Так Ні
Якщо скринінгове запитання підтверджено, визначають частоту, тяжкість, загальний бал порушення та дистрес від нього (методику наведено в кінці протоколу).
B. Галюцинації
Чи має пацієнт галюцинації, такі як: бачення неіснуючих образів або слухання неіснуючих голосів? Чи бачить, чи чує, чи відчуває він речі, які в цей час відсутні? Ми не маємо на увазі помилкові переконання, такі як твердження, що хтось померлий досі живий. Ми запитуємо про те, чи дійсно пацієнт має помилкові переживання: слухові та/чи зорові.
Так (якщо так, будь ласка, переходьте до наступних уточнювальних запитань)
Ні (якщо ні, будь ласка, переходьте до наступного пункту С)
1. Чи описує пацієнт голоси, які він чує, або діє так, ніби чує їх?
Так Ні
2. Чи розмовляє пацієнт з людьми, яких навколо нього немає?
Так Ні
3. Чи описує пацієнт такі речі, які інші люди навколо нього не бачать (люди, вогники та ін.)?
Так Ні
4. Чи повідомляє пацієнт про запахи, які не сприймають оточуючі?
Так Ні
5. Чи описує пацієнт відчуття речей у нього на шкірі, відчуття повзання мурашок або дотику до нього?
Так Ні
6. Чи розповідає пацієнт про смакові відчуття, що з’явилися без явної причини?
Так Ні
7. Чи описує пацієнт будь-які інші незвичайні сенсорні відчуття?
Так Ні
Якщо скринінгове запитання підтверджено, визначають частоту, тяжкість, загальний бал порушення та дистрес від нього.
C. Ажитація/агресія
Чи є у пацієнта періоди, коли він відмовляється від співробітництва чи відмовляється приймати допомогу від оточуючих? Чи є пацієнт неслухняним?
Так (якщо так, будь ласка, переходьте до наступних уточнювальних запитань)
Ні (якщо ні, будь ласка, переходьте до наступного пункту D)
1. Чи засмучується пацієнт у разі, якщо інші намагаються надати йому допомогу або чинить опір таким заходам, як: прийняття ванни або зміна білизни тощо?
Так Ні
2. Чи чинить опір пацієнт у разі потреби зміни обстановки для нього? Чи пацієнт завжди наполягає на тому, щоб було так, як він хоче?
Так Ні
3. Чи чинить пацієнт опір людям, які намагаються надати йому потрібну допомогу?
Так Ні
4. Чи має пацієнт будь-які інші розлади поведінки, які роблять його погано керованим?
Так Ні
5. Чи буває так, що пацієнт стає сердитим, агресивним або кричить на оточуючих?
Так Ні
6. Чи буває так, що пацієнт грюкає дверима, штурхає меблі або розкидає речі?
Так Ні
7. Чи робить пацієнт спроби поранити або завдати шкоди оточуючим?
Так Ні
8. Чи має пацієнт будь-які інші агресивні чи збуджені форми поведінки?
Так Ні
Якщо скринінгове запитання підтверджено, визначають частоту, тяжкість, загальний бал порушення та дистрес від нього.
D. Депресія/дисфорія
Чи здається пацієнт пригніченим або сумним? Чи відчуває пацієнт себе сумним чи пригніченим?
Так (якщо так, будь ласка, переходьте до наступних уточнювальних запитань)
Ні (якщо ні, будь ласка, переходьте до наступного пункту Е).
1. Чи бувають у пацієнта періоди сльозливості або ридання, які свідчать про наявність печалі?
Так Ні
2. Чи говорить або діє пацієнт так, ніби він був сумним або занепав духом?
Так Ні
3. Чи принижує себе пацієнт або відчуває себе невдахою?
Так Ні
4. Чи говорить пацієнт про себе як про погану людину або таку, яка заслуговує покарання?
Так Ні
5. Чи здається пацієнт пригніченим або говорить, що в нього немає майбутнього?
Так Ні
6. Чи висловлює пацієнт думки про те, що він є тягарем для родини і що родині було би краще без нього?
Так Ні
7. Чи висловлює пацієнт бажання смерті або говорить про самогубство?
Так Ні
8. Чи проявляє пацієнт будь-які інші симптоми депресії чи печалі?
Так Ні
Якщо скринінгове запитання підтверджено, визначають частоту, тяжкість, загальний бал порушення та дистрес від нього.
E. Тривога
Чи є пацієнт збудженим, схвильованим або наляканим без об’єктивних на те причин? Чи є він напруженим/метушливим? Чи боїться пацієнт бути покинутим Вами?
Так (якщо так, будь ласка, переходьте до наступних уточнювальних запитань)
Ні (якщо ні, будь ласка, переходьте до наступного пункту F).
1. Чи висловлює пацієнт занепокоєння з приводу запланованих подій?
Так Ні
2. Чи бувають у пацієнта періоди, коли він відчуває тремтіння, неможливість розслабитися чи надмірне напруження?
Так Ні
3. Чи бувають у пацієнта періоди, під час яких він скаржиться на утруднення дихання, задуху без видимої причини, за винятком хвилювання?
Так Ні
4. Чи скаржиться пацієнт на дискомфорт у животі або посилене серцебиття у моменти своєї нервозності (симптоми не можна пояснити захворюванням серця)?
Так Ні
5. Чи уникає пацієнт певних місць або ситуацій, які роблять його більш схвильованим, такі як: поїздка в автомобілі, зустріч з друзями або перебування в натовпі?
Так Ні
6. Чи не засмучується пацієнт, коли залишається один, без Вас або свого родича? (намагається всіляко зачепитися за особу, яка доглядає, щоб не залишитися наодинці)?
Так Ні
7. Чи показує пацієнт якісь інші ознаки тривоги?
Так Ні
Якщо скринінгове запитання підтверджено, визначають частоту, тяжкість, загальний бал порушення та дистрес від нього.
F. Ейфорія
Чи здається пацієнт надто веселим або надто щасливим без причини? Ми не маємо на увазі нормальне почуття щастя, яке виникає при зустрічі з друзями, отриманні подарунків, проведенні часу з родиною. Ми запитуємо, чи знаходиться пацієнт постійно у ненормально хорошому настрої або бачить смішне там, де інші цього не бачать?
Так (якщо так, будь ласка, переходьте до наступних уточнювальних запитань)
Ні (якщо ні, будь ласка, переходьте до наступного пункту G).
1. Чи здається, що пацієнт перебуває в занадто гарному настрої або щасливий, на відміну від його звичайного стану?
Так Ні
2. Чи вважає пацієнт смішним або сміється над речами, які інші не вважають смішними?
Так Ні
3. Чи здається, що пацієнт має дитяче почуття гумору зі схильністю до недоречного хихикання або сміється в ситуаціях, коли щось прикре трапляється з іншими?
Так Ні
4. Чи відпускає пацієнт жарти або зауваження, які не є смішними для оточуючих, але йому здаються смішними?
Так Ні
5. Чи проявляє пацієнт дитячі пустощі, щоб посміятися над ними?
Так Ні
6. Чи хвалиться пацієнт або заявляє, що має більше можливостей чи багатства, ніж є насправді?
Так Ні
7. Чи проявляє пацієнт будь-які інші ознаки занадто гарного самопочуття або надмірного щастя?
Так Ні
Якщо скринінгове запитання підтверджено, визначають частоту, тяжкість, загальний бал порушення та дистрес від нього.
G. Апатія/байдужість
Чи є у пацієнта втрата інтересу до навколишнього світу? Чи втратив він інтерес до людей, до звичайних справ або мотивації до початку нових видів діяльності? Чи має пацієнт труднощі, коли втягується в розмову або звичайну роботу? Чи є пацієнт апатичним або байдужим?
Так (якщо так, будь ласка, переходьте до наступних уточнювальних запитань)
Ні (якщо ні, будь ласка, переходьте до наступного пункту Н).
1. Чи здається пацієнт менш спонтанним і менш активним, ніж зазвичай?
Так Ні
2. Чи має пацієнт труднощі, коли починає бесіду, чого раніше не було?
Так Ні
3. Чи є пацієнт менш емоційним, ніж зазвичай?
Так Ні
4. Чи став меншим внесок пацієнта в домашні справи останнім часом?
Так Ні
5. Чи не здається Вам, що пацієнт менше цікавиться справами і планами оточуючих?
Так Ні
6. Чи втратив пацієнт інтерес до своїх друзів та родини?
Так Ні
7. Чи проявляє пацієнт менше ентузіазму у своїх звичайних інтересах?
Так Ні
8. Чи проявляє пацієнт інші симптоми щодо стурбованості своїм зовнішнім виглядом та іншими справами?
Так Ні
Якщо скринінгове запитання підтверджено, визначають частоту, тяжкість, загальний бал порушення та дистрес від нього.
H. Розгальмованість
Чи не здається Вам, що пацієнт діє імпульсивно, не замислюючись над своїми вчинками? Чи діє він або говорить речі, зазвичай не прийняті в суспільстві? Чи робить він речі, які бентежать Вас або інших людей?
Так (якщо так, будь ласка, переходьте до наступних уточнювальних запитань)
Ні (якщо ні, будь ласка, переходьте до наступного пункту І).
1. Чи здійснює пацієнт вчинки імпульсивно, не замислюючись про наслідки?
Так Ні
2. Чи звертається пацієнт до всіх незнайомих людей, ніби він знайомий з ними?
Так Ні
3. Чи говорить пацієнт людям слова, які ображають почуття цих людей?
Так Ні
4. Чи дозволяє собі пацієнт розмовляти грубо або відпускати жарти сексуального характеру, чого раніше не дозволяв собі?
Так Ні
5. Чи говорить пацієнт занадто відверто про дуже особисті речі, які зазвичай не обговорюються на публіці?
Так Ні
6. Чи дозволяє собі пацієнт вольності (чіпати руками чи обіймати або інші речі) щодо чужих (малознайомих) людей, що зазвичай не властиво його характеру?
Так Ні
7. Чи проявляє пацієнт будь-які інші ознаки втрати самоконтролю чи імпульсивності?
Так Ні
Якщо скринінгове запитання підтверджено, визначають частоту, тяжкість, загальний бал порушення та дистрес від нього.
I. Дратівливість/лабільність настрою
Чи можете Ви сказати, що пацієнт став більш дратівливим? Чи є його поведінка дуже мінливою? Чи став він більш нетерплячим, ніж зазвичай? Ми не маємо на увазі фрустрацію від втрати пам’яті чи неможливість виконати звичайне завдання; нас цікавить, чи є пацієнт зайве схвильованим, нетерплячим або швидко емоційно змінюється.
Так (якщо так, будь ласка, переходьте до наступних уточнювальних запитань)
Ні (якщо ні, будь ласка, переходьте до наступного пункту J).
1. Чи часто пацієнт має поганий настрій, «спалахує» з незначного приводу?
Так Ні
2. Чи швидко змінюється настрій пацієнта від гарного до поганого?
Так Ні
3. Чи є у пацієнта раптові спалахи гніву?
Так Ні
4. Чи проявляє пацієнт нетерпіння, коли заплановані дії відкладаються?
Так Ні
5. Чи є пацієнт примхливим і дратівливим?
Так Ні
6. Чи часто пацієнт вступає в суперечку і чи важко з ним ужитися?
Так Ні
7. Чи проявляє пацієнт будь-які інші ознаки дратівливості?
Так Ні
Якщо скринінгове запитання підтверджено, визначають частоту, тяжкість, загальний бал порушення та дистрес від нього.
J. Неадекватна рухова поведінка
Чи є у пацієнта прояви незвичайної рухової поведінки, такі як: блукання з боку в бік, відкривання та закривання ящиків столу і/або дверей туалету, багаторазове переодягання та ін.?
Так (якщо так, будь ласка, переходьте до наступних уточнювальних запитань)
Ні (якщо ні, будь ласка, переходьте до наступного пункту К).
1. Чи блукає пацієнт по дому без певної мети?
Так Ні
2. Чи риється пацієнт у шухлядах шафи або коморі?
Так Ні
3. Чи є у пацієнта моменти, коли він багаторазово переодягається протягом дня?
Так Ні
4. Чи помітні в поведінці пацієнта дії (вчинки), які він неодноразово повторює?
Так Ні
5. Чи здійснює пацієнт протягом дня стереотипні дії (рухи), такі як: смикання ґудзика, збирання речей, намотування нитки тощо?
Так Ні
6. Чи проявляє пацієнт надмірну метушливість, чи не може всидіти на місці, безперервно стукає ногами, перебирає пальцями?
Так Ні
7. Чи здійснює пацієнт будь-які інші дії (рухи) багаторазово протягом дня?
Так Ні
Якщо скринінгове запитання підтверджено, визначають частоту, тяжкість, загальний бал порушення та дистрес від нього.
K. Сон і нічне порушення поведінки
Чи має пацієнт порушення сну (за винятком, коли пацієнт встає один чи два рази протягом ночі, щоб сходити до туалету, і після цього швидко засинає)? Чи встає пацієнт уночі? Чи блукає він уночі? Одягається? Чи порушує він Ваш сон?
Так (якщо так, будь ласка, переходьте до наступних уточнювальних запитань)
Ні (якщо ні, будь ласка, переходьте до наступного пункту L).
1. Чи відчуває пацієнт труднощі при засинанні?
Так Ні
2. Чи встає пацієнт протягом ночі (за винятком, коли пацієнт встає один чи два рази протягом ночі, щоб сходити до туалету, і після швидко засинає)?
Так Ні
3. Чи не блукає пацієнт уночі по будинку та чи не здійснює будь-які невластиві дії?
Так Ні
4. Чи порушує пацієнт Ваш сон уночі?
Так Ні
5. Чи встає пацієнт уночі, одягається, збирається піти, вважає, що вже ранок і необхідно починати день?
Так Ні
6. Чи прокидається пацієнт раніше звичайного?
Так Ні
7. Чи витрачає пацієнт на сон зайву кількість часу вдень?
Так Ні
8. Чи є у пацієнта інші розлади нічної поведінки, які турбують Вас, про які ми не поговорили?
Так Ні
Якщо скринінгове запитання підтверджено, визначають частоту, тяжкість, загальний бал порушення та дистрес від нього.
L. Порушення апетиту і харчової поведінки
Чи є у пацієнта будь-які зміни апетиту, маси тіла чи харчової поведінки (харчових звичок)? (Не оцінюється, якщо пацієнт не може їсти сам і потребує годування). Чи став пацієнт віддавати перевагу іншим видам їжі, які досі не любив?
Так (якщо так, будь ласка, переходьте до наступних уточнювальних запитань)
Ні
1. Чи знизився у пацієнта апетит?
Так Ні
2. Чи збільшився у пацієнта апетит?
Так Ні
3. Чи є зменшення маси тіла?
Так Ні
4. Чи є збільшення маси тіла?
Так Ні
5. Чи є у пацієнта зміни харчової поведінки, такі як: запихання великої кількості їжі за один раз?
Так Ні
6. Чи має він зміну харчових звичок (пацієнт любить їсти занадто багато солодкого або харчів якогось іншого смаку?)
Так Ні
7. Чи не з’явилося таке порушення харчової поведінки, як вживання виключно одних і тих самих продуктів щодня чи їжа в строго визначеному порядку?
Так Ні
8. Чи не спостерігаються якісь інші зміни в апетиті або прийомі їжі, які ми з Вами не обговорили?
Так Ні
Якщо скринінгове запитання підтверджено, визначають частоту, тяжкість, загальний бал порушення та дистрес від нього.
Частоту зазначених психопатологічних порушень оцінюють так:
- 1. Рідко — менше ніж 1 раз на тиждень.
- 2. Іноді — 1 раз на тиждень.
- 3. Часто — частіше, ніж 1 раз на тиждень, але менше, ніж кожен день.
- 4. Дуже часто — 1 або більше ніж 1 раз на день.
Тяжкість психопатологічних та поведінкових симптомів визначають за такою шкалою:
- 1. Легка — мало турбує пацієнта.
- 2. Помірна — більш серйозно турбує пацієнта, але може бути скоригована особою, яка доглядає.
- 3. Виражена — дуже турбує пацієнта і не може бути скоригована особою, яка доглядає.
Загальний бал кожного порушення визначають за формулою: частота і тяжкість порушення.
Для оцінки дистресу особи, яка доглядає за пацієнтом, їй пропонують оцінити свої власні страждання, ставлячи таке запитання: «Наскільки Ви зазнаєте емоційного чи психологічного страждання внаслідок догляду за пацієнтом?» Оцінка дається за 5-бальною шкалою для кожного із 12 пунктів шкали NPI:
- 0. Дистрес відсутній
- 1. Мінімальний дистрес (догляд за пацієнтом майже ніяк не змінює заведеного порядку життя).
- 2. Легкий дистрес (догляд за пацієнтом викликає невеликі зміни заведеного порядку, які потребують незначного часу для відновлення).
- 3. Помірний дистрес (догляд за пацієнтом порушує заведений порядок і потребує часу для його відновлення).
- 4. Тяжкий дистрес (догляд за пацієнтом руйнує заведений порядок; викликає страждання в особи, яка доглядає, та інших осіб, які проживають з пацієнтом; потребує значних витрат часу).
- 5. Надзвичайно тяжкий (догляд дуже сильно руйнує заведений порядок; є джерелом великого страждання для особи, яка доглядає, та інших осіб, які проживають з пацієнтом; потребує значного часу та зусиль).
Таким чином, для кожної психопатологічної та поведінкової категорії є 4 показники оцінки:
- частота;
- тяжкість;
- загальний бал (частота і тяжкість);
- дистрес особи, яка доглядає.
Повний загальний бал NPI може бути підраховано шляхом складання показників загальних балів 12 категорій. Підрахунок категорії дистресу не включають у загальний бал NPI. Загальний бал дистресу обчислюють шляхом складання балів дистресу за кожною з 12 категорій.
Застосування стандартного нейропсихіатричного опитувальника обов’язкове у разі легкої чи сумнівної деменції.
7. Під час діагностики деменції та на регулярній основі після встановлення діагнозу необхідно проводити оцінку на наявність супутніх захворювань і ключових психіатричних особливостей, пов’язаних з деменцією, включаючи депресію і психоз, для забезпечення оптимального ведення поєднаних захворювань.
8. Базовий скринінг деменції має проводитися за наявності клінічних проявів та включати: рутинну гематологію, біохімію (включаючи електроліти, кальцій, глюкозу і тестування ниркової та печінкової функцій), тестування функції щитовидної залози, рівні вітаміну B12 і фолату в сироватці крові.
9. Під час проведення лабораторних досліджень осіб з підозрою на деменцію немає необхідності в рутинному проведенні серології на сифіліс та ВІЛ, такі аналізи слід розглядати лише для людей, ризик для яких зумовлений анамнезом або клінічною картиною.
10. За можливості розвитку делірію необхідно провести аналіз середньої порції сечі.
11. Рентгенографія грудної клітки, електрокардіографія — за клінічними показаннями.
12. Аналіз спинномозкової рідини не є частиною програми рутинних досліджень під час діагностики деменції.
